Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-241/07

провадження № 61-11286св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ХТЗ",

особа, яка подає касаційну скаргу - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Пікуля В.

П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЗ" (далі - СТОВ "ХТЗ") про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивувала тим, що між нею та відповідачем 07 травня 2007 року укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, який сторонами виконаний у повному обсязі. Однак, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеного договору, що позбавляє її можливості зареєструвати право власності на нерухоме майно.

На підставі викладеного, просила суд визнати дійсним договір купівлі - продажу будівель нежитлового призначення: пташника загальною площею 258,2 куб. м, в технічному паспорті помічений літ. Б-1., пташника загальною площею 635,7 куб. м, в технічному паспорті помічений літ. В-1, погребу загальною площею 54,2 кв. м, в технічному паспорті помічений літ. Г, які розташовані на АДРЕСА_1, укладеного 07 травня 2007 року між нею та СТОВ "ХТЗ" та визнати за нею право власності на зазначені будівлі нежитлового призначення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлового призначення: пташника загальною площею 258,2 куб. м, в технічному паспорті помічений літ. Б-1., пташника загальною площею 635,7 куб. м, в технічному паспорті помічений літ. В-1, погребу загальною площею 54,2 кв. м, в технічному паспорті помічений літ. Г, які розташовані на АДРЕСА_1, укладеного 07 травня 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ "ХТЗ"

Визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначене нерухоме майно нежитлового призначення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала належні докази щодо укладення між сторонами договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, згідно з яким СТОВ "ХТЗ" передало ОСОБА_1 нежитлові приміщення, а вона сплатила за них обумовлену суму, що підтверджує фактичне виконання договору сторонами.

Ухилення товариства від нотаріального посвідчення угоди, позбавляє позивача оформити право власності на зазначене нерухоме майно в установленому законом порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

У січні 2020 року ОСОБА_2, який не є учасником справи, подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим судом в оскарженому рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги не вирішувалися, доказів щодо права власності на спірні нежитлові приміщення ОСОБА_2 не надав, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України апеляційне провадження закрито.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до Полтавського апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі заявника, чим позбавив його права надати у судовому засіданні докази, які підтверджують порушення позивачем його прав; не розглянув клопотання щодо проведення розгляду справи у режимі відеоконференції; не в повному обсязі дослідив зібрані у справі докази; не витребував у відповідача статут; не врахував, що ОСОБА_1 шахрайськими діями заволоділа належним йому майном та надала суду сфальсифіковані документи щодо права власності на спірні приміщення.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому адвокат Панченко О. О. в інтересах ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою, суд апеляційної інстанції дослідивши докази в повному обсязі дійшов правильного висновку щодо закриття провадження у справі. Між позивачем та ОСОБА_2 існували орендні правовідносини щодо спірних нежитлових приміщень, апелянт не надав доказів, що ОСОБА_1 внаслідок шахрайських дій заволоділа оригіналами документів на пташник.

На підставі викладеного просила суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

У грудні 2020 року адвокат Панченко О. О. в інтересах ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду письмові пояснення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 07 травня 2004 року між ОСОБА_1 та СТО "ХТЗ" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: пташника загальною площею 258,2 куб. м, в технічному паспорті помічений літ. Б-1., пташника загальною площею 635,7 куб. м, в технічному паспорті помічений літ. В-1, погребу загальною площею 54,2 кв. м, в технічному паспорті помічений літ. Г, які розташовані на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 19).

На виконання умов договору позивач у якості оплати за нежитлові приміщення передала СТОВ "ХТЗ" зерно ячменю на суму 1 284,50 грн., що підтверджується відповідною довідкою (т. 1 а. с. 22).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07 травня 2004 року укладений між ОСОБА_1 та СТО "ХТЗ" у судовому порядку не оспорювався.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року визнано за ОСОБА_1 право власності на спірні нежитлові будівлі.

Комунальним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 07 листопада 2007 року виготовлено технічний паспорт на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_1 (т. 1 а. с.146-147).

Між ОСОБА_1 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2, орендар) 31 серпня 2008 року укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передала орендарю нежитлові приміщення пташник на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 150).

Факт існування між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 орендних відносин, підтверджується листом Чутівської філії акціонерного товариства "Полтаваобленерго" від 13 лютого 2020 року № 14-27/01/294, відповідно до якого, договір на постачання електричної енергії до приміщення пташника в с. Василівка Чутівського району укладено з ПП ОСОБА_2 на підставі правовстановлюючого документа - договору оренди від. 31 серпня 2007 року, укладеного між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 185).

Рішенням виконавчого комітету Васильківської сільської ради Чутівського району Полтавської області від 23 січня 2008 року № 5 ОСОБА_3, як представнику позивача, надано дозвіл на добудову коридору до приміщення курника Б-1 на АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 вересня 2008 року № 20088726 власником нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 на підставі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року (т. 1 а. с. 153).

Після припинення діяльності ПП ОСОБА_2, між ОСОБА_1 та приватним підприємством "Вітязь-2006", в особі директора ОСОБА_2,01 січня 2009 року укладено договір оренди нежитлових приміщення - пташника на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 155-156).

Факт існування орендних правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується їх перепискою щодо сплати орендної плати (т. 1 а. с. 163-167).

Зазначені договори оренди в судовому порядку недійсними не визнавались.

Дії ОСОБА_1 щодо володіння своїм майном спростовують посилання ОСОБА_2 про його необізнаність щодо власника нерухомого майна - пташників, які з його слів, постійно перебували у його використанні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина 3 статті 411 ЦПК України), а також підставу, передбачену пунктом 5 частини 1 статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевим судом в оскарженому рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги не вирішувалися, доказів щодо права власності на спірні нежитлові приміщення ОСОБА_2 не надав.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Касаційного господарського суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17.

Із справи відомо, що у мотивувальній та резолютивній частині рішення місцевого суду відсутні висновки про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_2.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували орендні правовідносини щодо нежитлового приміщення - пташника на АДРЕСА_1, дії ОСОБА_1 щодо володіння своїм майном спростовують посилання ОСОБА_2 про його необізнаність щодо власника нерухомого майна, а також враховуючи, що апелянт не надав доказів щодо свого права власності на спірні нежитлові приміщення, а також доказів фальсифікації ОСОБА_1 документів щодо права власності на спірні приміщення та вчинення нею шахрайських дій щодо заволодіння належним йому майном, дійшов правильного висновку щодо закриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі заявника, чим позбавив його права надати у судовому засіданні докази, які підтверджують порушення позивачем його прав; не розглянув клопотання щодо проведення розгляду справи у режимі відеоконференції є необгрунтованими з огляду на наступне.

Стаття 2 ЦПК України визначає завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Тобто процесуальні права настаттями 400, 401, 416 ЦПК України тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Із справи відомо, що справа призначалася до розгляду неодноразово.

За заявами ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 про перенесення розгляду справи у зв'язку з карантином, призначені судові засідання на 24 березня 2020 року, 09 квітня 2020 року, 21 квітня 2020 року відкладено (т. 1 а. с. 219-220,249-250, т. 2 а. с. 14-15).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року продовжено строк розгляду справи на час дії карантину (т. 2 а. с. 22).

За заявами ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 про перенесення розгляду справи у зв'язку з карантином, призначені судові засідання на 14 травня 2020 року та 18 червня 2020 року відкладено (т. 2 а. с. 31-32, а. с. 60-61).

Полтавським апеляційним судом 22 червня 2020 року на адресу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 направлено лист у якому учасникам справи роз'яснено право щодо участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції та повідомлено про призначення справи 30 червня 2020 року о 11:45 год (т. 2 а. с. 69).

Згідно з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що адвокат Петрушанко О. Д. - представник ОСОБА_2 особисто отримала зазначений лист 24 червня 2020 року (т. 2 а. с. 80), а судову повістку про розгляд справи 30 червня 2020 року о 11:45 год - 23 червня 2020 року (т. 2 а. с. 83).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції задовольняючи клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з карантином та роз'яснюючи учасникам справи право щодо участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав передбачених цивільно - процесуальним законодавством, про те із дій ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 вбачається зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджено, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд справи 30 червня 2020 року о 11:45 год (т. 2 а. с. 83,106).

Клопотання щодо проведення розгляду справи у режимі відеоконференції у цю дату до суду від ОСОБА_2 та його представника - адвоката Петрушанко О. Д. до суду не надходили.

Заяви ОСОБА_2 та його представника - адвоката Петрушанко О. Д. від 30 червня 2020 року про перенесення розгляду справи на іншу дату, які надійшли на електронну пошту суду о 13:15 год, тобто після розгляду справи, приєднані до матеріалів справи (т. 2 а. с. 73-79).

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська