Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 753/11180/17

провадження № 61-1375св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

відповідач - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року у складі у складі суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Музичко С. Г.,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути за рахунок держави з коштів державного бюджету моральну шкоду у розмірі 115 200 грн, завдану йому начальником Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондарем В. А. при здійсненні виконавчих дій.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року було визнано неправомірною бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаря В. А. при виконанні ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року за виконавчим провадженням від 15 жовтня 2015 року ВП № 49029314, зобов'язано начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаря В. А. та начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Воробйова О. В. здійснити контроль за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року за виконавчим провадженням від 15 жовтня 2015 року ВП № 49029314.

Зазначав, що бездіяльністю начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаря В. А. при здійсненні виконавчих дій йому завдано моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних стражданнях, зміні усталеного способу життя, необхідності протягом тривалого часу стояти у чергах у виконавчій службі, звертатися до адвокатів та суду для відновлення свого порушеного права та неможливістю розпорядитися та користуватися своєю власністю, що призвело до нервових стресів та погіршення самопочуття.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 2 500 грн шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових коштів державного бюджету з відповідного відкритого для цього рахунку Державної казначейської служби України,.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неправомірна бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби була встановлена судовим рішенням, вказаною бездіяльністю позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у розумних межах.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльністю посадової особи органу державної виконавчої служби, вчиненою протягом двох років, позивачу заподіяна моральна шкода. Визначений судом розмір моральної шкоди є справедливою сатисфакцією за перенесені ним душевні і моральні страждання.

У касаційній скарзі, що надійшла у лютому 2018 року, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, визначаючи мізерний розмір моральної шкоди, не врахували практику Європейського суду з прав людини. згідно з якою розмір відшкодування моральної шкоди має носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди, завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку позивача щодо вчинення порушень прав позивача, отже, має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства і, зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шевченко М. Р. від 15 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 23 вересня 2015 року, про виселення ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року зобов'язано головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Тущенка П. Л., Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві провести необхідні виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № 49029314.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року визнана неправомірною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Бондаря В. А. та начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Воробйова О. В. щодо виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року за виконавчим провадженням від 15 жовтня 2015 року ВП № 49029314, зобов'язано вказаних осіб здійснити контроль за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання ухвали суду.

Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тущенка П. Л. від 12 червня 2017 року виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням рішення суду.

При відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс13.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на завдання йому моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано визначив її у розмірі 2 500 грн.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

ОСОБА_4 не надано суду доказів погіршення стану його здоров'я та неможливості користування своєю власністю у зв'язку із бездіяльністю начальника державної виконавчої служби, тому доводи скарги щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди колегія суддів відхиляє.

Посилання у скарзі на те, що визначений судами розмір моральної шкоди є мізерним та несправедливим, а судами не враховані рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Ромашов проти України», «Юрій Олексійович Щічка проти України», «Іван ДаниловичТерлецький проти України», у яких визначено більшу компенсацію моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю державної виконавчої служби, колегія суддів також відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій при вирішенні спору враховували практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, визначаючи розмір моральної шкоди, виходили із конкретних обставин справи і характеру спричинених позивачу моральних страждань.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат