Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 753/11003/13-ц

провадження № 61-14741св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року, позов Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПрАТ «ФФ «Дарниця») задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ФФ «Дарниця» заборгованість у розмірі 82 925,65 грн. у задоволені зустрічного позову відмовлено.

17 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 753/22010/14-ц за позовом ПрАТ «ФФ «Дарниця» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири та в своїй постанові зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 61 ЦПК України, встановивши на підставі судових рішень, які не мають преюдиційного значення, необхідні для вирішення спору обставини справи, зокрема, стосовно тлумачення змісту пункту 4 договору купівлі-продажу квартири та наявності факту порушення відповідачами їх обов'язків за цим договором щодо повної сплати вартості квартири, а також звільнивши позивача від доказування цих обставин.

Відтак, посилаючись на істотні для справи обставини, що існували, але не були і не могли бути їй відомі на час розгляду справи, зокрема обставини, які встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив переглянути рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами, скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ПрАТ «ФФ «Дарниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ФФ «Дарниця» про припинення правовідношення.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що представник відповідача пропустив строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, для подання заяви про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами з підстави, визначеноїпунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року у цій справі ухвалено внаслідок судової помилки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Тобто строк, передбачений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, є преклюзивним, поновленню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до положень частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права, свідчить про те, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 серпня 2019 року справа № 753/11003/13-ц надійшла до Верховного Суду.

ПрАТ «ФФ «Дарниця» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року, позов ПрАТ «ФФ «Дарниця» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ФФ «Дарниця» заборгованість у розмірі 82 925, 65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року, яке заявник просить переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами, набрало законної сили 04 лютого 2014 року.

Із заявою на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України представник відповідача звернувся 07 лютого 2019 року.

Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Разом з тим пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, який підлягає до застосування з урахуванням положень частини першої цієї статті, передбачено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

За умовами частини третьої статті 424 ЦПК України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Відтак недотримання умови щодо подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в межах трьох років з дня набрання рішенням законної сили є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Вказаний строк є присічним і поновленню не підлягає.

Встановивши, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року набрало законної сили 04 лютого 2014 року після його перегляду в апеляційному порядку, а представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами 07 лютого 2019 року, тобто після спливу трьох років з дня набрання цим рішенням законної сили, суди дійшли обґрунтованих висновків про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв'язку з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другоїстатті 424 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук