Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2020 року у справі №537/2482/19

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 537/2482/19

провадження № 61-3705св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -ОСОБА_2,

треті особи:ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області в особі Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області в особі Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про скасування державної реєстрації права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 02 липня 1993 року, квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї і ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності на вказану квартиру проведено 11 вересня 2018 року на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року. Власником квартири вказано ОСОБА_2.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2018 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячим В. М., від 04 жовтня 2018 року.

Позивач вважала, що ОСОБА_2 не мала права реєструвати на себе право власності на вказану квартиру на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року, оскільки рішення винесено відносно "ОСОБА_5 ", а не "Чорномор Ирины Анатолиевны". Вказувала, що в судовому розгляді справи про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 в 1998 році вона (позивач) як співвласник квартири участі не брала. Вважає, що її право власності на 1/3 частини квартири не припинено, оскільки грошову компенсацію за належну їй частку квартири вона не отримувала.

Зазначає, що державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на ОСОБА_2 щодо майна, яке належало ОСОБА_1, з урахуванням того, що рішення від 22 січня 1998 року прийнято щодо відповідача ОСОБА_6.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка була проведена державним реєстратором Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у м. Кременчуці" Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Меренковою Д. О. 11 вересня 2018 року на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року у справі № 2-95/1998.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Маханькова О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано запис про реєстрацію речового права за ОСОБА_2 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, проведену 11 вересня 2018 року державним реєстратором Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у м. Кременчуці" Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Меренковою Д. О. на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року у справі № 2-95/1998, номер запису про право власності - 28078666, дата реєстрації - 11 вересня 2018 року, реєстраційний номер об'єкта в ДРРП - 1652059853104. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний реєстратор на підставі вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" повинен був відмовити у державній реєстрації прав на спірне нерухоме майно, враховуючи істотну помилку в рішенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року у справі № 537/2378/19 про заборону державному реєстратору та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру права власності речових прав на нерухоме майно, а також заборону проведення будь-яких реєстраційних дій (реєстрацію, зняття з реєстрації) щодо фізичних осіб за адресою: квартира АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скасування державної реєстрації не припинить набутого ОСОБА_2 права власності, оскільки право власності на спірну квартиру в ОСОБА_2 виникло на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру не є підставою для виникнення вказаного права, а є лише підтвердженням цього права.

Саме по собі скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2, за наявності нескасованого судового рішення, не тягне за собою відновлення прав ОСОБА_1, крім того не припиняє права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, яке виникло на підставі договору дарування від 04 жовтня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що при проведенні реєстраційних дій була наявна суперечність між зареєстрованим правом власності щодо квартири АДРЕСА_1. Судове рішення повинно бути точним, при цьому помилки у тексі судового рішення, зумовлені арифметичним помилками або граматичними помилками, що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунені судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на ОСОБА_2 щодо майна, яке належало ОСОБА_1, з урахуванням того, що рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року прийнято щодо відповідача ОСОБА_6. Лише виправивши описку в рішенні, таке рішення буде належним та таким, що підлягає виконанню.

Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації Кременчуцької міської ради народних депутатів від 02 липня 1993 року, квартира АДРЕСА_1, належала на праві спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2, та членам її сім'ї і ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 13).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року у справі № 2-95/1998 визнано право власності за ОСОБА_2 повністю на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за належну їй з дитиною ОСОБА_4 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 - 8 800 грн до 31 грудня 2000 року. Стягнуто з ОСОБА_6 у дохід держави мито в сумі 353 грн. 64 коп.

На підставі вказаного рішення, 11 вересня 2018 року державним реєстратором Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у м. Кременчуці" Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Меренковою Д. О. проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 15)

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячим В. М., від 04 жовтня 2018 року (т. 1, а. с. 14)

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на майно, ОСОБА_7 просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, яка була проведена 11 вересня 2018 року державним реєстратором Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у м. Кременчуці" Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Меренковою Д. О.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру проведена на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-95/1998 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності (т. 1, а. с. 15).

На час розгляду зазначеної справи власником спірної квартири є ОСОБА_3, про що 11 жовтня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідний запис (т. 1, а. с. 14).

Згідно з вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1 -5 статті 3 ЗаконуУкраїни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до частин 1 -5 статті 3 ЗаконуУкраїни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що скасування державної реєстрації не припинить набутого ОСОБА_2 права власності, оскільки право власності на спірну квартиру, в ОСОБА_2 виникло на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року, яке набрало законної сили. Внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру не є підставою для виникнення вказаного права, а є лише підтвердженням цього права.

Крім того, саме по собі скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2, за наявності нескасованого судового рішення, не тягне за собою відновлення прав ОСОБА_1, не припиняє права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, яке виникло на підставі договору дарування від 04 жовтня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк