Постанова

Іменем України

11 червня 2018 року

м. Київ

справа № 149/1295/15-ц

провадження № 61-767св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 1 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Луценка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що за період перебування у шлюбі з відповідачем, було придбане майно, а саме: автомобіль НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору, який було куплено нею за її особисті кошти та трактор колісний марки &q?и ;МТЗ-82&qu82; державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску.

З урахуванням збільшених позовних вимог просила визнати за нею право власності на автомобіль «Subaru Forester», державний номерний знак НОМЕР_3, 2007 року випуску та ? частини трактора колісного марки &q?го;МТЗ-82", державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частини трактора колісного марки &quко;МТЗ-82&q?рк;, державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частини трактора колісного марки &q?ак;МТЗ-82&q?но;, державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску.

Накладено заборону відчуження на таке майно:

- легковий автомобіль марки «Subaru Forester» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_7, об'єм двигуна 2000 см2, рік випуску 2007, колір чорний, який належав ОСОБА_5, державний номерний знак НОМЕР_3, який 04 грудня 2014 року було переоформлено на громадянина ОСОБА_7;

- трактор колісний марки «МТЗ-82» державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску, який належав ОСОБА_5

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що спірний автомобіль «Subaru Forester» є особистою власністю ОСОБА_4, оскільки придбаний нею за особисті кошти, а спірний колісний трактор марки «МТЗ-82» є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 74 500 грн у рахунок компенсації ? вартості автомобіля марки «Subaru Forester» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_7, об'єм двигуна 2000 куб. см., рік випуску 2007, колір чорний та 26 254,80 грн в рахунок компенсації ? вартості трактора колісного марки «МТЗ-82» державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2 номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 007,55 грн за подання позову. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 819,50 грн за подання апеляційної скарги.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що автомобіль «Subaru Forester», 2007 року випуску чорного кольору придбаний та зареєстрований за ОСОБА_5 10 листопада 2012 року. Трактор колісний марки &q?да;МТЗ-82&q?. ; державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, 1986 року випуску був придбаний та зареєстрований за ОСОБА_5 10 травня 2010 року.

У заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що кошти в сумі 15 000 доларів США, за які купувався спірний автомобіль були її особистою приватною власністю, так як отримані від продажу автомобіля «Sкoda Octavia Tour» 2006 року випуску, який придбаний нею у 2008 році, тобто до реєстрації шлюбу з відповідачем.

Однак, як свідчать матеріали справи, зокрема довідка регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві, від 29 березня 2016 року № 163, автомобіль «Sкoda Octavia Tour» 2006 року випуску, який належав ОСОБА_4, знятий з обліку для реалізації 09 лютого 2013 року, тобто майже через три місяці після придбання спірного автомобіля «Subaru Forester», що спростовує зазначені вище доводи позивача щодо придбання останнього за її особисті кошти.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які з урахуванням положень статті 57 СК України, які б свідчили про придбання ОСОБА_4 спірного автомобіля за її особисті кошти матеріали справи не містять і такі нею судам не надано.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача та його представника про неможливість віднесення вказаного автомобіля до спільного майна подружжя, оскільки у нього з відповідачем спільних грошових коштів ніколи не було, як і його твердження з приводу придбання спірного трактора за кошти, які належали йому особисто та його батькам, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Доводи як позивача, так і відповідача щодо продажу придбаних як в шлюбі, так і після його розірвання транспортних засобів за дорученнями до уваги Верховним Судом не беруться, оскільки процедура їх державної реєстрації (перереєстрації) чітко визначена чинним законодавством.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 у вказаній справі.

09 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У поданій у грудні 2016 року касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом не враховано такі обставини: час придбання майна; кошти, за які воно було реалізовано (джерела придбання); мета придбання, яка дозволяє визначити статус сумісної власності подружжя. Також відповідачем суду не було надано доказів, що він заробив гроші на автомобіль і придбав його за власні кошти.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не дослідив належним чином матеріали справи щодо реалізації транспортних засобів відповідачем без згоди позивача.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували у шлюбі з 30 грудня 2009 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року шлюб розірвано (т. 1, а. с. 46).

У період шлюбу сторонами придбано спірне майно, а саме автомобіль «Subaru Forester» та трактор колісний марки &qu F;МТЗ-82&q?а ;.

Пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно частини першої статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Судами встановлено, що автомобіль «Subaru Forester» придбаний та зареєстрований за ОСОБА_5 10 листопада 2012 року. Трактор колісний марки &qu0 ;МТЗ-82&qu20; був придбаний та зареєстрований за ОСОБА_5 10 травня 2010 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 не довела, що спірний автомобіль «Subaru Forester» було придбано за її особисті кошти, після продажу автомобіля «Sкoda Octavia Tour» 2006 року випуску, який був придбаний нею у 2008 році, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 Автомобіль «Sкoda Octavia Tour» 2006 року випуску, який належав ОСОБА_4, знятий з обліку для реалізації 09 лютого 2013 року, тобто майже через три місяці після придбання спірного автомобіля «Subaru Forester»,

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не довів, що спірний трактор марки &quві;МТЗ-82&quне; придбався ним за кошти, які належали йому особисто та його батькам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що легковий автомобіль марки «Subaru Forester» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_7, об'єм двигуна 2000 см2, рік випуску 2007, колір чорний та трактор колісний марки «МТЗ-82» державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску на момент припинення шлюбних відносин були спільною сумісною власністю подружжя, а тому дійшов висновку, що вони підлягають рівному поділу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд апеляційної інстанції враховував, що розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю, після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Апеляційний суд врахував, що коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до довідки рахунку серія ААЕ №2233044, автомобіль марки «Subaru Forester» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_7, об'єм двигуна 2000 см 2, рік випуску 2007, колір чорний, вартістю 149 000 грн. 21 червня 2015 року був реалізований ОСОБА_7 (т. 3, а. с. 4).

Згідно свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_8, трактор колісний марки «МТЗ-82» державний номерний знак НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_6, 1986 року випуску 25 серпня 2015 року зареєстровано за ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 83).

З досліджених судом першої інстанції доказів, а також наданих пояснень сторін у суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 реалізував спірні автомобіль та трактор після розірвання шлюбу без згоди ОСОБА_4, а тому остання має право на відповідну компенсацію ? вартості відчуженого майна.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та не впливають на законність рішення суду апеляційної інстанції, яке ухвалено з додержанням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик