Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 738/1885/16-ц

провадження № 61-19542св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Менська районна спілка споживчих товариств,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Березнянська селищна рада Менського району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року у складі судді Сова Т. Г. та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року в складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Менська районна спілка споживчих товариств (далі - Менська РССТ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Березнянська селищна рада Менського району Чернігівської області, про визнання меж між земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 на праві власності, та земельною ділянкою, межі якої встановлюються (відновлюються), погодженою і встановленою.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_3, як власник суміжної земельної ділянки, відмовляється від підписання акта погодження меж з власником земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, з метою приведення існуючих земельних відносин відповідно до норм чинного законодавства, зокрема для уточнення меж та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій розташований об'єкт нерухомості - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1». Відмова від підписання акта є безпідставною, необґрунтованою, такою, що порушує правила добросусідства.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати межу між земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, та земельною ділянкою, межі якої встановлюються (відновлюються), погодженою і встановленою.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року позов Менської РССТ задоволено. Визнано межі між земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, та земельною ділянкою, межі якої встановлюються (відновлюються), погодженою і встановленою. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із ефективності обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, оскільки позивачем використані всі можливі способи позасудового вирішення спірного питання, зокрема: спілкування з відповідачем, запрошення його до приміщення Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області, де в присутності депутатів запропоновано погодити межі земельної ділянки, залучення фахівця в галузі земельних питань, але відповідач відмовився здійснити погодження меж земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині визначення меж між земельними ділянками скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Менської РССТ. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання судових витрат залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення, виходив із того, що складовою виготовленої геодезичною організацією технічної документації є акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, згідно з яким межі земельної ділянки є закріпленими в натурі (на місцевості) межовими знаками, які пред'являються та передаються на зберігання, а отже, за відсутності відомостей про встановлення меж суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про їхнє встановлення.

У червні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року, в якому просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів. Проте позивач є юридичною особою, яка не є ані землевласником, ані землекористувачем земельної ділянки; щодо земельної ділянки, яку має намір оформити в користування позивач, межі не встановлювались; предметом спору не є рішення органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, адже позивач звернувся до суду щодо захисту інтересів, пов'язаних з його бажанням оформити в майбутньому право оренди на земельну ділянку, а не щодо реалізації прав на приватизацію земельної ділянки і до того ж не з підстав оскарження рішень щодо приватизації. Крім того, судами фактично визнаються погодженими межі земельної ділянки на підставі договору від 01 березня 2016 року № 01/3 на виконання комплексних землевпорядних робіт зі складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Розгляд питання щодо погодження меж є передчасним, адже дозвіл на розробку проекту відведення позивачем отриманий через два з половиною місяці після звернення з позовом до Менського районного суду Чернігівської області. Судом першої інстанції при вирішенні справи застосовані статті 91, 93, 103 та 198 ЗК України, а апеляційним судом - статті 158 159 198 ЗК України. Проте жодна з перерахованих судами попередніх інстанцій норм не поширюється на відповідні правовідносини та не підлягає застосуванню до них, оскільки не встановлює обов'язок оформлення землевпорядної документації та не наділяє суд правом погодження, та/або встановлення межі між земельною ділянкою, яка перебуває у власності фізичної особи, і земельною ділянкою, межі якої ще встановлюються.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.

У липні 2017 року Березнянська селищна рада Менського району Чернігівської області подала до суду свої заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими рішення судів першої та апеляційної інстанцій є правильними.

Менською РССТ у серпні 2017 року також подані заперечення на касаційну скаргу, у яких зокрема зазначено, що коли ОСОБА_3 приватизував земельну ділянку під кадастровим номером НОМЕР_1, то при оформленні технічної документації на неї межі погоджувались, оскільки межа приватизованої земельної ділянки одночасно є межею земельної ділянки, межі якої встановлюються. Жодних взаємних «накладок» меж зазначених ділянок не існує, що підтверджується наданими у справі матеріалами, та й існувати не може, оскільки ця межа проходить по зовнішній стороні цокольної частини стіни, капітальної будівлі, що належить позивачу на праві власності.

Ухвалою від 13 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 лютого 2006 року серії ЯЯЯ № 611160 Менська РССТ має у приватній власності нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням шостої сесії сьомого скликання Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області від 24 червня 2016 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі в оренду - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування Менській РССТ, за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2077 га, де розташоване приміщення ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зобов'язано селищного голову Романченка О. В. підписати акт погодження меж земельної ділянки для передачі в оренду Менській РССТ.

Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області від 27 грудня 2016 року надано дозвіл Менській РССТ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду, орієнтовною площею 0,2077 га, - для розміщення та обслуговування ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Звертаючись до суду із позовом, Менське РССТ вказувало на те, що відповідач своїми діями порушує право на встановлення меж земельної ділянки в натурі з метою її оренди та відмовляється підписувати відповідний акт.

Згідно із статтею 152 ЗКУкраїни власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється таким шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України «Про землеустрій»встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до статті 198 ЗК Україникадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

За змістом пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376(далі - Інструкція), відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК Українидокументації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 107 ЗК Україниосновою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно із пунктом 2.1 вищевказаної Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.3 вищезгаданої Інструкції для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Отже, за змістом статті 55 Закону України «Про землеустрій», межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

Установивши, що в матеріалах справи відсутні планово-картографічні матеріали та матеріали кадастрової зйомки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відмова від підписання акта погодження меж земельної ділянки не свідчить про порушене право позивача, у зв'язку з тим, що позов є передчасним, оскільки законодавством закріплений порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок.

Крім того, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність чи оренду, а чинне земельне законодавство не обмежує права (користування чи приватизації) на земельну ділянку у зв'язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок. Таким чином, відмова ОСОБА_3 від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує прав Менського РССТ на отримання земельної ділянки у власність чи інше речове право та не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на отримання земельної ділянки позивачем у власність чи користування, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Твердження заявника про те, що залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в частині визнання меж погодженими, суд апеляційної інстанції не зазначив, яким законом передбачений обраний позивачем спосіб захисту, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині визначення меж погодженими та ухвалив нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову Менського РССТ.

Доводи заявника про те, що права позивача не є порушеними, оскільки він не є ні власником земельної ділянки, ні користувачем, є безпідставними у зв'язку з тим, що погодження меж із суміжними власниками та землекористувачами здійснюється при проведенні кадастрових зйомок, зазвичай для відновлення меж земельних ділянок, що вже перебувають у користуванні особи. Такі зйомки проводяться найчастіше в процесі підготовки матеріалів для приватизації або передачі в оренду відповідної земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційні скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик