Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.09.2025 року у справі №308/11887/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 308/11887/23

провадження № 61-6556св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Сакари Н. Ю., учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Укрпошта»,

третя особа - Закарпатська дирекція акціонерного товариства «Укрпошта»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року у складі судді Дочинця С. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»), третя особа - Закарпатська дирекція АТ «Укрпошта», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивувала тим, що вона працювала на посаді начальника відділення зв`язку поштового відділення поштового зв`язку Чорна Тиса Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта». На адресу її проживання 19 травня 2023 року надійшов лист з відділу сервісного обслуговування персоналу Закарпатського регіону та наказ про припинення трудового договору від 16 травня 2023 року № 946к, на підставі якого її було звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з втратою довір`я при обслуговуванні матеріальних цінностей.

Стверджувала, що вказаний наказ про її звільнення є незаконним, оскільки при вирішенні питання про її звільнення відповідач не звертався за попередньою згодою на звільнення до виборного профспілкового органу підприємства. Разом з тим у наказі про припинення трудового договору не зазначено конкретного порушення, за здійснення якого позивачка звільнена з роботи, міститься лише посилання на акт службового розслідування від 28 квітня 2023 року та протокол Первинної профспілкової організації працівників Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 08 травня 2023 року як на підставу для видання цього наказу. Крім того, з нею не було проведено повного розрахунку та не повернуто трудову книжку.

Наголошувала на тому, що на час видання наказу про її звільнення не було достатніх доказів вважати, що за час роботи вона здійснила винні дії, що призвели до втрати довір`я до неї, крім того, у неї не відбирались письмові пояснення.

З огляду на наведене та те, що її звільнення відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, позивачка ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ від 16 травня 2023 року № 946к про її звільнення з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України та поновити її на роботі на посаді начальника відділення зв`язку поштового відділення поштового зв`язку Чорна Тиса Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути з АТ «Укрпошта» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 34 775,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачка ОСОБА_1 , працюючи начальником відділення поштового зв`язку Чорна Тиса, за своїми трудовими обов`язками здійснювала прийом, збереження та розподіл товарно-матеріальних цінностей, і була матеріально-відповідальною особою та, зважаючи на підтверджені під час службового розслідування факти порушення нею посадових обов`язків в поводженні з матеріальними цінностями, що стали підставою втрати довір`я зі сторони роботодавця, то оспорюваний наказ роботодавця про звільнення позивачки на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України відповідаєвимогам трудового законодавства та скасуванню не підлягає.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу про звільнення позивачки, то не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивачки про поновлення її на роботі та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду від 18 грудня 2023 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 346/261/16-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 345/3007/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 589/16/19, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 28 лютого 2024 року у справі № 458/394/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали належної правової оцінки акту службового розслідування від 28 квітня 2023 року та всім доводам заявниці, викладеним у її позовній заяві та апеляційній скарзі;

- не врахували, що в акті службового розслідування від 28квітня 2023 року комісією зазначено лише про можливе зловживання заявницею готівковими коштами та належним чином не обґрунтовано суму коштів у розмірі 20 554,74 грн, яка «нібито» привласнена заявницею і підлягає поверненню відповідачу;

- не перевірили на відповідність вимогам закону підстави проведення службового розслідування щодо заявниці та процедуру проведення такого розслідування;

- не врахували, що у відповідача відсутні внутрішні документи, які регулюють дії з проведення службового розслідування;

- не звернули уваги на те, що у оспорюваному наказі про припинення трудового договору не зазначено конкретного порушення, за здійснення якого позивачка звільнена з роботи;

- на врахували, що в акті проведення перевірки від 05 квітня 2023 року комісія констатувала відсутність порушень виплат пенсійних допомог у відділенні поштового зв`язку Чорна Тиса Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта»;

- не звернули увагу на те, що наказ відповідача про відсторонення заявниці від роботи є незаконним, тощо.

У липні 2025 року АТ «Укрпошта» через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Рахівського районного суду Закарпатської області матеріали справи № 308/11887/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У липні 2025 року матеріали справи № 308/11887/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року справу № 308/11887/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 вересня 2025 року справу визначено для розгляду судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий).

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2025 року № 591/0/226-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лідовця Р. А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2025 року справу визначено для розгляду судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. (головуючий), Сакара Н. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 11 жовтня 2019 року до 16 травня 2023 року ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділення зв`язку поштового відділення поштового зв`язку Чорна Тиса Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта».

11 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрпошта» в особі директора Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» укладений типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого позивачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження схоронності довірених їй підприємством матеріальних цінностей.

Згідно з підпунктом 4.4.4 розділу ІV Положення про відділення поштового зв`язку Чорна Тиса Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта», начальник відділення поштового зв`язку Чорна Тиса зобов`язаний забезпечити облік грошових коштів та інших матеріальних цінностей, ведення касових операцій згідно з вимогами, визначеними чинним законодавством та нормативними документами товариства, достовірність та своєчасність складання звітності.

05 квітня 2023 року Сектором внутрішнього аудиту та Відділом поштової безпеки Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» в присутності позивачки ОСОБА_1 проведено раптову перевірку відділення поштового зв`язку Чорна Тиса.

Відповідно до акта про результати перевірки від 05 квітня 2023 року серії ВСП № НОМЕР_1 : при ревізії залишків готівки в касі виявлено недостачу в сумі 116,82 грн, які відшкодовано під час ревізії; при інвентаризації залишків газет, ЗПО товарів виявлено недостачу в сумі 3 734,00 грн, які відшкодовано під час ревізії; залишки реєстрованих поштових відправлень відповідають даним накладних, віддрукованих з АРМ; при перевірці виплати пенсійних допомог порушень не виявлено.

Наказом Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 07 квітня 2023 року № 418 на виконання розпорядження ГД АТ «Укрпошта» від 28 березня 2022 року № 438, за наявності ознак можливих зловживань з фінансовими ресурсами товариства начальником відділення поштового зв`язку Чорна Тиса ОСОБА_1 , для внесення ясності по суті, встановлення всіх обставин, які негативно впливають на дотримання фінансової дисципліни та нормативних документів товариства, що регулюють контроль за обігом готівкових коштів, матеріальних цінностей та роботу начальника відділення поштового зв`язку Чорна Тиса, а також вжиття заходів процесуального, адміністративного та дисциплінарного реагування, створено комісію.

Відповідно до листа від 14 квітня 2023 року № 08/11-147, 07 квітня 2023 року Відділом поштової безпеки розпочато службове розслідування за фактом привласнення коштів товариства і вжитими заходами з привласнених 12 395,34 грн відшкодовано 3 850,82 грн.

Згідно з копією службової записки заступника начальника ГОКПД Беца В. М. на ім`я директораАТ «Укрпошта», за лютий 2023 року начальником відділення поштового зв`язку Чорна Тиса (90632) по виплатам за формою 130 звіту було більше списано коштів на суму 8 544,52 грн, а саме: пенсія - 3 207,52 грн; субсидії - 3 717,00 грн; соціальні виплати - 1 620,00 грн, що у свою чергу призвело до нестачі, про що й було доведено до начальника цього відділу у березні поточного року по закриттю виплатного періоду.

Відповідно до копії службової записки від 21 квітня 2023 року фахівця з контролю ГОКПД на ім`я Голови комісії з проведення службового розслідування Матьковському Р. П. , ОСОБА_1 відмовилась їхати в дирекцію для звірки касових звітів за формою 130 в рамках службового розслідування.

Наказом Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 25 квітня 2023 року № 481 у зв`язку з проведенням службового розслідування за фактом привласнення коштів позивачку ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків до завершення службового розслідування.

Відповідно до акта від 28 квітня 2023 року № 02 службового розслідування щодо можливого зловживання з готівковими коштами, комісія рекомендувала: начальнику відділення поштового зв`язку Чорна Тиса ОСОБА_1 відшкодувати товариству нанесені збитки у сумі 20 554,74 грн до 28 квітня 2023 року; за виявлені грубі порушення при роботі з готівковими коштами, звільнитиначальника відділення поштового зв`язку Чорна Тиса ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України - за вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; матеріали службового розслідування за фактом привласнення грошових коштів начальником відділення поштового зв`язку Чорна Тиса надіслати до Рахівського РВ поліції ГУ НП в Закарпатській області разом із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із супровідним листом від 28 квітня 2023 року № 08/11-160 матеріали службового розслідування, проведеного за фактом привласнення готівкових коштів начальником відділення поштового зв`язку Чорна Тиса ОСОБА_1 , надіслано до Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.

Відповідно до протоколу засідання Первинної профспілкової організації працівників Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 08 травня 2023 року, ухвалено дати згоду на звільнення матеріально-відповідальної особи начальника відділення поштового зв`язку Чорна Тиса ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України щодо розірвання трудового договору.

Згідно з наказом про припинення трудового договору від 16 травня 2023 року № 946к, ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я при обслуговуванні матеріальних цінностей. Підстава звільнення: акт службового розслідування від 28 квітня 2022 року та протокол Первинної профспілкової організації працівників Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 08 травня 2023 року.

Відповідно до супровідного листа від 16 травня 2023 року № 269 ОСОБА_1 повідомлено про її звільнення, а також запрошено з`явитись у відділ кадрового адміністрування Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» для отримання трудової книжки.

Згідно з копією фіскального чека 16 травня 2023 року ОСОБА_1 направлено рекомендований лист з повідомленням.

Відповідно до супровідного листа від 07 червня 2023 року № 3717/2/106/30-2023 СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023071140000213 від 04 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (частина перша статті 23 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100 цс16 та Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 592/7118/17 та від 11 червня 2020 року у справі № 643/13899/17.

Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що оскільки позивачка ОСОБА_1 , працюючи начальником відділення поштового зв`язку Чорна Тиса, за своїми трудовими обов`язками здійснювала прийом, збереження та розподіл товарно-матеріальних цінностей і була матеріально-відповідальною особою та, зважаючи на підтверджені в ході службового розслідування факти порушення нею посадових обов`язків щодо поводження з матеріальними цінностями, що стали підставою втрати довір`я зі сторони роботодавця, то оспорюваний наказ роботодавця про звільнення позивачки на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України відповідаєвимогам трудового законодавства та скасуванню не підлягає.

Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу про звільнення позивачки, то не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивачки про поновлення її на роботі та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що в оспорюваному наказі про припинення трудового договору не зазначено конкретного порушення, за здійснення якого позивачка звільнена з роботи, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема, відхиляючи такі доводи заявниці як необґрунтовані, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до змісту оспорюваного наказу від 16 травня 2023 року № 946к, позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади у зв`язку з втратою довір`я, підстава звільнення - акт службового розслідування від 28 квітня 2022 року, протокол Первинної профспілкової організації працівників Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 08 травня 2023 року.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що про проведення службового розслідування ОСОБА_1 знала, про що свідчать акт відмови від надання письмових пояснень з питань, які виникли у процесі проведення службового розслідування, акт відмови про прибуття до дирекції для ознайомлення з актом за результатами проведення службового розслідування (т. 1 а.с. 141).

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що в акті проведення перевірки від 05 квітня 2023 року комісія констатувала відсутність порушень виплат пенсійних допомог у відділенні поштового зв`язку Чорна Тиса Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта», Верховний Суд вважає слушними, але водночас враховує, що у цьому ж акті комісія констатувала наявність нестачі коштів при інвентаризації залишків газет ЗПО товарів на суму 3 734,00 грн, які хоч і компенсовані позивачкою, але можуть бути підставою втрати довір`я до відповідачки ОСОБА_1 зі сторони роботодавця, яка належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, та її подальшого звільнення на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (т. 1 а.с. 79).

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 346/261/16-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 345/3007/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 589/16/19, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 28 лютого 2024 року у справі № 458/394/22, є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди першої та апеляційної інстанції виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції не перевірили на відповідність вимогам закону підстави проведення службового розслідування щодо заявниці та процедуру проведення такого розслідування; не звернули увагу на те, що наказ відповідача про відсторонення заявниці від роботи є незаконним, Верховний Суд відхиляє, оскільки аналіз змісту позовної заяви свідчить про те, що позивачка не посилалася на ці обставини як на фактичну підставу своїх позовних вимог у цій справі. Натомість, позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що її було звільнено незаконно, без отримання згоди профспілки та з порушенням вимог статей 41 43 147 148 149 КЗпП України; наказ про її звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України недостатньо обґрунтований; в наказі відсутнє посилання на конкретне порушення трудового законодавства (т.1 а.с 1-9).

Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки всім доводам та аргументам заявниці, Верховний Суд також відхиляє, оскільки, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача відсутні внутрішні документи, які регулюють дії з проведення службового розслідування, Верховний Суд відхиляє, оскільки за доводами, викладеними у відзиві відповідача на апеляційну скаргу, які належним чином не спростовані позивачкою, у АТ «Укрпошта» розроблений і діє наказ від 01 серпня 2019 року № 715 «Про затвердження положення про проведення службових розслідувань (перевірок) в АТ «Укрпошта» (т. 1 а.с. 168).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Н. Ю. Сакара