Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.09.2019 року у справі №1505/6538/2012

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 1505/6538/2012

провадження № 61-28367св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"

відповідач: ОСОБА_1

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року у складі судді Шевчук Ю. В. та ухвалуАпеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 19 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 12000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2008 року.

ОСОБА_1 було порушено умови зазначеного договору щодо належного виконання зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 37051,20 грн, у зв'язку з чим ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 37051,20 грн, з яких 34 810,67 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п.6.3 Умов та правил надання банківських послуг, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 740,53 грн - штраф (процентна складова).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року у задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що висновки суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судовим наказом від 11 листопада 2008 року стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 у сумі 12 775,14 грн, протестаном на 25лютого 2011 року судовий наказ не виконано та заборгованість по договору склала суму в розмірі 37051,20 грн. Крім того, банк, зазначає, що саме по собі ухвалення судового наказу без повного та фактичного виконання відповідачем зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від сплати процентів за фактичне користування кредитом та відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін доГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 травня 2018 року справу № 1505/6538/2012 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди установили, що 19 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 12000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2008 року. У зв'язку з належним виконанням зобов'язань виникла заборгованість у розмірі 37051,20 грн, з яких 34 810,67 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п.6.3 Умов та правил надання банківських послуг, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 740,53 грн - штраф (процентна складова).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599, 600, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу положень частини 1 статті 599 ЦК України зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк", що випливають із договору № ODXRRX12670635 від 19 грудня 2007 року, на суму 12000 грн припинилися 11 листопада 2008 року, оскільки було винесено судовий наказ.

Відповідно до статей 95, 96 ЦПК України, в редакції станом на день винесення судового наказу, судовий наказ є особовою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Відповідно до ~law27~, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599, 600, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тобто, після винесення судового рішення, у разі його неналежного виконання боржником, між сторонами виникають грошові зобов'язання щодо відповідальності боржника за несвоєчасне виконання цього зобов'язання, а саме, повернення коштів стягнутих рішенням суду. У стягувача виникло право на захист своїх майнових інтересів шляхом отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, проте ПАТ КБ "ПриватБанк" своїм правом не скористалось.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанцій без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалуАпеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська