Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №712/3665/18
Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №712/3665/18
Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №712/3665/18

Постанова

Іменем України

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 712/3665/18

провадження № 61-712св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

за позовом про виселення:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

третя особа - Служба у справах дітей виконкому Соснівської РДА у м. Черкаси,

за позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи: Приватний нотаріус Алексєєв Максим Юрійович, Орган опіки та піклування м. Черкаси,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк АТ КБ «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до з позовом до ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконкому Соснівського РДА у м. Черкаси, про виселення.

Позов мотивований тим, що 19 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 30,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 16 березня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І. М. та зареєстрований у державному реєстрі під № 1029.

Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач намагався отримати доступ до житла, однак, перешкодою стала реєстрація та проживання у житлі ОСОБА_1 та його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, на думку позивача, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення зі спірної квартири, адже на підставі статей 319 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та право власності є непорушним.

Банк просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані та проживають у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, без надання іншого жилого приміщення.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав позов до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Алексєєв М. Ю., Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № СSІPGK00000054, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28 010 дол. США на термін до 16 березня 2027 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленим кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки від 16 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2015 року у справі № 712/16449/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором кошти у розмірі 24 342,90 дол. США, що за курсом 12,95 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 жовтня 2014 року, еквівалентно 315 240,57 грн.

Спірна квартира в період з 05 жовтня 2015 року по 17 грудня 2016 року перебувала під арештом, встановленим постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем ОСОБА_1 зареєстрована 1/2 частка будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість будинку, відповідно до даних реєстру, становить 19 417 грн, тобто вартість частки будинку, належної ОСОБА_1 , становить 9 708,50 грн.

Дана будівля не відповідає жодним вимогам чинного законодавства щодо житлової нерухомості, адже будівля значною мірою зруйнована, фактично являє собою купу будівельного брухту. Частка ОСОБА_1 в спільній частковій власності жодним чином не може забезпечити належних умов проживання сім`ї ОСОБА_1 з чотирьох осіб, серед яких є двоє неповнолітніх дітей.

Саме наявність цієї частини будинку була підставою для незастосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при перереєстрації квартири ОСОБА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк».

Боржник не отримував повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, про це дізнався лише з копій додатків до позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення.

До теперішнього часу ОСОБА_1 сплачує заборгованість по кредиту, навіть попри те, що вимоги за кредитним договором були задоволені відповідачем за рахунок відчуженої квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Алексєєва М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32017847 від 24 жовтня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Соснівськогорайонного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про об`єднання справ задоволено.

Об`єднано в одне провадження цивільні справи:

№ 712/3665/18 - за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконкому Соснівського РДА у м. Черкаси, про виселення;

№ 712/8408/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Алексєєв М. Ю., Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру;

присвоєно справі реєстраційний номер 712/3665/18.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2022 рокув позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконкому Соснівського РДА у м. Черкаси, про виселення, відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Алексєєв М. Ю., Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру, задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алексєєва М. Ю. про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції вважав, що:

АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що реєстрація у квартирі АДРЕСА_1 , членів сім`ї іпотекодавця, одна з яких є малолітньою дитиною, порушує права позивача, перешкоджає йому у реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя;

ані Цивільний кодекс України, ані Закон України «Про іпотеку» не містять норм, які б обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку;

за змістом норм чинного законодавства особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положеннями частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення;

АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження підстав укладення договору іпотеки та придбання спірної квартири АДРЕСА_1 за рахунок кредитних коштів. Звернення стягнення на спірну передану в іпотеку квартиру здійснено шляхом позасудового врегулювання на підставі договору;

під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Тому виселення з іпотечного майна, відсутність житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції вважав, що:

у приватного нотаріуса існували підстави для відмови у вчиненні оспорюваної реєстраційної дії щодо спірного нерухомого майна, оскільки станом на час прийняття рішення про державну реєстрацію та внесення відповідного запису до реєстру був чинним арешт, накладений на спірну квартиру постановою державного виконавця від 05 жовтня 2015 року;

частиною першою статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», передбачено те, що його норми не можуть бути застосовані до осіб, які мають іншу житлову нерухомість.

В цьому законі вживається термін «житлова нерухомість», тобто та нерухомість, яка придатна, за своїми технічними характеристиками, для забезпечення належних умов проживання та може являти собою альтернативу відчужуваному житлу.

частина будинку, належна ОСОБА_1 , не може виступати в якості альтернативного житла, оскільки ця нерухомість не являється житловою в розумінні Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», її технічний стан, ступінь зносу, а також площа, жодним чином, не може забезпечити належних умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , в складі якої є двоє неповнолітніх дітей, в зв`язку з чим, до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» слід застосовувати норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 є незаконним;

з урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час ухвалення судового рішення матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, відповідає вимогам закону та є ефективним;

крім того, позивач ОСОБА_1 продовжує сплачувати заборгованість за кредитом перед ПАТ КБ «ПриватБанк», навіть попри те, що вимоги за кредитним договором були задоволені відповідачем за рахунок відчуженої квартири по АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, суд першої інстанції зробив висновок, що, скасувавши рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алексєєва М. Ю. про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 залишається власником спірної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Алексєєв М. Ю., Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру залишено без задоволення.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 362 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

суд першої інстанції зробив вірний висновок, що з матеріалів справи не встановлено придбання іпотечного майна саме за кредитні кошти, позивачем такі обставини не оспорювалися в поданій апеляційній скарзі;

усталена практика Верховного Суду України та Верховного Суду засвідчує, що вирішення питання про виселення особи з єдиного для неї житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР, якою закріплено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення;

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстрована 1/2 частка будинку за адресою: АДРЕСА_3 . З наданого висновку № 22/18 Буд. експертного будівельно-технічного дослідження від 19 липня 2018 року вбачається, що будинок є аварійним, тобто непридатним для проживання без здійснення його капітального ремонту. Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення статті 109 ЖК України;

суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, оскільки наявність заборони відчуження майна, здійсненого в інтересах банку, не позбавляє можливості останнього на звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з накладенням арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ № НОМЕР_1 від 05 жовтня 2015 року саме в інтересах АТ КБ «Приватбанк» як іпотекодержателя майна, вказана заборона на товариство не поширюється;

посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №755/5072/17, згідно якого при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не має права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте, не підлягає до застосування до даних правовідносин, оскільки обставини у справі розглянутій судом касаційної інстанції стосувалися накладення арешту в інтересах інших осіб, тобто спірні правовідносини не є подібними до даної справи;

при реєстрації права власності за банком у ОСОБА_1 у власності було нерухоме житлове майно, а саме, 1/2 частка будинку за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, при застосуванні норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає перевірці стан такої житлової нерухомості, а визначальним є саме факт його наявності на праві власності у іпотекодавця. Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належним доказом того, що житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв`язку з аварійним станом, є відповідне рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади. Отже, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з наявністю іншого нерухомого майна у власності ОСОБА_1 ;

задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив наявності усіх умов, передбачених пунктом 1 Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», одночасне існування яких є підставою для визнання протиправною та скасування рішення державного реєстратора;

посилання банку на непоширення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на спірні правовідносини є помилковими, оскільки не залежить від порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в частині скасування рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2022 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалення в цій частині нового судового рішення скасувати, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2022 року залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що

предмет іпотеки, а саме, нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті;

обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі;

суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц, від 02 травня 2022 року у справі № 754/716/19, від 18 травня 2022 року у справі № 303/5957/19 .

суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з наявністю іншого нерухомого майна.

1/2 частка будинку, належного ОСОБА_1 , жодним чином не може виступати в якості альтернативного житла, оскільки дана нерухомість не являється житловою в розумінні Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», її технічний стан, ступінь зносу, а також площа не може забезпечити належних умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , в складі якої є двоє неповнолітніх дітей. В зв`язку з цим, до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» слід застосовувати норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки квартири за адресою: по АДРЕСА_1 є незаконним.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, в іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 712/3665/18, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2023 року матеріали цивільної справи № 712/3665/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана представником Ісматовою І. В., залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана представником Ісматовою І. В., на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана представником Ісматовою І. В., на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконкому Соснівської РДА у м. Черкаси, про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Алексєєв М. Ю., Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц, від 02 травня 2022 року у справі № 754/716/19, від 18 травня 2022 року у справі № 303/5957/19 ).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 16 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № СSІPGK00000054, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 28 010 дол. США на термін до 16 березня 2027 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки від 16 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 16.7 договору іпотеки квартири від 16 березня 2007 року, іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за кредитним договором у випадках: відмови іпотекодавця в переоформленні якого-небудь із договорів страхування предмету іпотеки, особистого страхування, згідно кредитного договору; порушення іпотекодавцем зобов`язань по договору у т.ч. при порушення порядку зміни предмету іпотеки; порушення кримінальної справи відносно іпотекодавця; неможливості звернення стягнення на майно, заставлене з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, з будь-якої причини (у т. ч. втрати, знищення, ушкодження або недосяжності предмета іпотеки для іпотекодержателя з будь-яких причин); встановлення невідповідності дійсності відомостей, які містяться в даному договорі, або інших документів, наданих іпотекодавцем; пред`явлення іпотекодавцем предмета іпотеки в користування третім особам без письмової зголи іпотекодержателя; тривалої відсутності іпотекодавця в місці постійного проживання, керуючись нормами ЦК України та нормами діючого законодавства; в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

На підставі пункту 16.9 договору іпотеки, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з пунктом 16.7 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предметі іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Пункт 27 договору іпотеки передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може біти здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 13 серпня 2015 року у справі № 712/16449/14-ц, було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та стягнуто з останнього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, кошти в сумі 24 342,90 дол. США, що за курсом 12,95 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 жовтня 2014 року, еквівалентно 315 240,57 грн.

Постановою державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ № НОМЕР_1 від 15 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 712/16449/14-ц, виданого 03 вересня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 318 392,98 грн.

Постановою державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ № НОМЕР_1 від 05 жовтня 2015 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1

19 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримало у власність квартиру, загальною площею 30,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 16 березня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І. М. та зареєстрований у державному реєстрі під № 1029.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2016 року у справі № 712/11271/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про звільнення майна з-під арешту було знято арешт з нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського РУЮ згідно постанови від 05 жовтня 2015 року - ВП № НОМЕР_1.

За відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15 липня 2009 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 грудня 2016 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 липня 2009 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрована 1/2 частка будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість будинку, відповідно до даних реєстру, становить 19 417 грн, тобто вартість частки даного будинку, належної ОСОБА_1 , становить 9 708,50 грн.

Відповідно висновку № 22/18 Буд. експертного будівельно-технічного дослідження від 19 липня 2018 року, станом на 05 лютого 2016 року і станом на дату проведення експертного будівельно-технічного дослідження технічний стан житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 є «ветхій», загальна характеристика технічного стану - «Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій», тому використовувати постійно даний будинок за своїм функціональним призначенням (в якості житлового будинку) можливо тільки після «капітального ремонту», тобто ремонту, в процесі якого необхідна заміна аварійних несучих конструктивних елементів.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII (чинний станом на день реєстрації спірного нерухомого майна за ПАТ КБ «ПриватБанк»), підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,0 кв. м для квартири та 250,0 кв. м для житлового будинку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справа № 695/2324/19 (провадження № 61-1083св22) зазначено, що

«пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що згідно із Законом України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом із цим Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що на відносини які склались між позивачем та відповідачем розповсюджувався встановлений тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що акт обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 березня 2021 року є неналежним доказом, оскільки відповідно до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належним доказом того, що житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку із аварійним станом, є відповідне рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади.

При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів того, що позивач використовує спірну квартиру як єдине місце проживання».

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається:

у позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що під час державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк» не враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 не є житловою нерухомістю у розумінні частини першої статті 1 даного закону;

суди встановили, що 19 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримало у власність квартиру, загальною площею 30,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 16 березня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І. М. та зареєстрований у державному реєстрі під № 1029;

згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрована 1/2 частка будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідно до висновку № 22/18 Буд. експертного будівельно-технічного дослідження від 19 липня 2018 року, станом на 05 лютого 2016 року і станом на дату проведення експертного будівельно-технічного дослідження технічний стан житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 є «ветхій», загальна характеристика технічного стану - «Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій», тому використовувати постійно даний будинок за своїм функціональним призначенням (в якості житлового будинку) можливо тільки після «капітального ремонту», тобто ремонту, в процесі якого необхідна заміна аварійних несучих конструктивних елементів.

суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що при застосуванні норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає перевірці стан такої житлової нерухомості, а визначальним є саме факт її наявності на праві власності у іпотекодавця. Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належним доказом того, що житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв`язку з аварійним станом, є відповідне рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц, від 02 травня 2022 року у справі № 754/716/19, від 18 травня 2022 року у справі № 303/5957/19 є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справа № 695/2324/19 (провадження № 61-1083св22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук