Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 577/2663/17

провадження № 61-37573св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Білоголовий Ян Олегович,

відповідачі: ОСОБА_2 , Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Конотопська міська рада Сумської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Конотопської міської ради Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсною технічної документації, рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання відновити межі земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що під час оформлення права власності в порядку спадкування за законом, було виявлено зміну меж та конфігурації земельної ділянки. Власником суміжної земельної ділянки під НОМЕР_6 ОСОБА_2 у 2010 році була виготовлена технічна документація, а рішенням Конотопської міської ради Сумської області від 28 липня 2010 року затверджено площу земельних ділянок та видано державні акти на право власності на них. Проте, в акті про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки АДРЕСА_2 та передачі межових знаків на довгострокове зберігання, план земельної ділянки виконано по фактичному користуванні (по факту встановлених парканів і огорож), який відрізняється від планів земельної ділянки в інвентарній справі, в результаті чого була змінена конфігурація земельної ділянки належної йому. Оскільки вказаний акт від імені ОСОБА_3 підписувала ОСОБА_4 , яка не мала відповідних повноважень, вважав, що його позов підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсною технічну документацію № 4619 із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5910400000:03:085:0020 та 5910400000:03:085:0021;

визнати недійсним рішення Конотопської міської ради від 28 липня 2010 року «Про затвердження площ та надання земельних ділянок громадянам міста згідно з виготовленою землевпорядною документацією» в частині: п.1.5 по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1 ), який мешкає на АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,1865 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку 0,1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,0865 га;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №240937, кадастровий номер 5910400000:03:085:0020, та серії ЯЛ № 240938, кадастровий номер 5910400000:03:085:0021, видані на ім`я ОСОБА_2 ;

скасувати державну реєстрацію вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки;

зобов`язати ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки, яка розділяє земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності з планами земельних ділянок інвентарних справ шляхом перенесення паркану.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2018 року у складі судді Буток Т. А. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною технічну документацію № 4619 із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5910400000:03:085:0020 та 5910400000:03:085:0021

Визнано недійсним Рішення п`ятдесят четвертої сесії п`ятого скликання Конотопської міської ради від 28 липня 2010 року «Про затвердження площ та надання земельних ділянок громадянам міста згідно з виготовленою землевпорядною документацією в частині: п.1.5 на АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1 ), який мешкає по АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,1865 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку 0,1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,0865 га».

Визнано недійсними акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 240937, кадастровий номер 5910400000:03:085:0020, та акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 240938, кадастровий номер 5910400000:03:085:0021, видані на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію акту на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 240937, кадастровий номер 5910400000:03:085:0020 та акта на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 240938, кадастровий номер 5910400000:03:085:0021, виданих на ім`я ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки, яка розділяє земельні ділянки розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності з планами земельних ділянок інвентарних справ шляхом перенесення паркану.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що межі земельної ділянки не були погоджені із суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , акт замість нього підписаний ОСОБА_4 , яка здійснювала за ним догляд, але не мала відповідних повноважень на підписання акту про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки.

Щодо строків звернення до суду, районний суд вважав, що такий не пропущено, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 отримав 26 жовтня 2015 року, а з позовом звернувся у липні 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів на підтвердження встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_3 , площею 0,0782 га та отримання померлим спадкодавцем, чи самим позивачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування вказаною земельною ділянкою. Викопіювання з плану будівельного кварталу, на який посилається позивач, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок, правовстановлюючим документом не є та не свідчить про набуття ним права власності чи права користування, в порядку спадкування за заповітом, на земельну ділянку у розмірах та конфігурації, що вказана в даному плані.

Апеляційний суд зазначив, що відсутність підпису ОСОБА_3 в акті про погодження меж земельної ділянки не може бути підставою для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що при передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 , були порушені межі земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні. Крім того, земельна ділянка позивача, відповідно до вимог частини першої статті 79-1 ЗК України взагалі не сформована.

Додатковою постановою Апеляційного суду Сумської області від 02 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 800 гривень судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Крім того, представником ОСОБА_1 - адвокатом Білоголовим Я. О. 02 серпня 2018 року подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких він просить: постанову Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Сумської області від 02 липня 2018 року скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції та здійснювати розгляд справи за участі позивача.

Разом з тим, додаткова постанова у встановленому законом порядку не оскаржена, а пояснення подані поза межами строку на касаційне оскарження, а тому не розглядаються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував всі встановлені судом першої інстанції фактичні дані, відтак, оскаржуване судове рішення не ґрунтується на засадах законності та справедливості.

Зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що акт погодження меж земельної ділянки підписаний не уповноваженою особою, яка сама підтвердила цей факт.

Вважає, що судом надано неналежну оцінку вказаному факту та не взято до уваги, що зазначене питання розглядалося на засіданні комісії із земельних спорів при виконкомі Конотопської міської ради.

Стверджує, що не може оформити право власності на земельну ділянку в тих розмірах, які зазначені у матеріалах інвентарних справ домогосподарств.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Черняк Ю. В. від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до архівного витягу рішення Конотопської міської ради народних депутатів від 07 травня 1996 року № 131 «Про приватизацію земель» згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року № 15-92 та на підставі заяв громадян, виконком міської Ради народних депутатів вирішив: передати у приватну власність громадян міста Конотопа земельні ділянки загальною площею 31,366 га, які надані їм для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибні ділянки) згідно з додатком № 1. В подальшому при видачі держактів на право приватної власності на землю, площі земельних ділянок будуть уточнюватись (а. с. 15).

У додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради народних депутатів від 07 травня 1996 року № 131 зазначено, що ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 (а. с. 15 зворот).

Згідно з копією заповіту від 28 березня 2002 року серії АЕР № 667726 , посвідченого Конотопською міською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1503, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, що все своє майно, яке на день смерті буде йому належати, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 (а. с. 11).

Відповідно до довіреності від 20 липня 2007 року посвідченої приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Тютюнник В. І. уповноважив ОСОБА_4 одержувати в поштовому відділенні міста Конотоп Сумської області належну йому пенсію в повній сумі щомісячно з липня до грудня 2007 року, з січня до грудня 2008 року, з січня до грудня 2009 року, з січня до грудня 2010 року, з січня до грудня 2011 року, з січня до червня 2012 року. Для цього надав їй право подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписувати за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цією довіреністю (а. с. 17).

Актом про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки АДРЕСА_2 та передачі межових знаків на довгострокове зберігання від 13 травня 2010 року встановлено, що на виконання рішення 49 сесії 5 скликання Конотопської міської ради від 24 березня 2010 року «Про надання дозволів на розроблення землевпорядної документації» виконавцем робіт, представником Конотопського міського відділу СРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» Когановим Б. А., в присутності землевласників ОСОБА_2 та суміжних землекористувачів ОСОБА_7 , яка мешкає на АДРЕСА_5 ; ОСОБА_8 - на АДРЕСА_5 ; ОСОБА_3 - на АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 - на АДРЕСА_6 ; ОСОБА_10 - на АДРЕСА_8 ; ОСОБА_11 - на АДРЕСА_7 , ОСОБА_12 - на АДРЕСА_5 ; ОСОБА_13 - на АДРЕСА_9 проведено в натурі погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_2 . Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками в кількості штук та передані на довгострокове зберігання замовнику. Межі земельної ділянки проходять по № кутів повороту 3-4-5; 6-7-8 по стіні будівлі. 17-18 по шиферному паркану; 46-16-17; 5-6 по умовній лінії; 57-48, 18-19-20-21-22-23-59-24-25-26, 11-12 по металевій сітці; 37-35-3, 8-9-10-11, 12-57, 48-46-26, 26-27-37 по дерев`яному паркану. Суміжними землевласниками (землекористувачами) жодних претензій при закріпленні існуючих меж не заявлено. Розміри та межі угідь земельної ділянки наведені на абрисі та плані, що додаються (а. с. 16).

Відповідно до технічної документації № 4619 із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті виконаних робіт проведено погодження та закріплення меж земельної ділянки в натурі в присутності виконавця польових робіт, землевласника та суміжних землевласників (землекористувачів) про що складено вищезазначений акт. В результаті виконаних робіт загальна площа земельної ділянки становить - 0,1865 га, з них: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,1000га, для ведення особистого селянського господарства - 0,0865 га (а. с. 18- 21).

Згідно з архівним витягом з Рішення Конотопської міської ради 5 скликання, 54 сесії від 28 липня 2010 року «Про затвердження площ та надання земельних ділянок громадянам міста, згідно з виготовленою землевпорядною документацією» вирішено на підставі розробленої технічної документації із землеустрою та у зв`язку з виготовленням Державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибні ділянки) та ведення особистого селянського господарства визнати за власниками уточнені площі нижче перелічених ділянок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), який мешкає по АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,1865 га в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку 0,1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,0865 га (а. с. 39).

Відповідно до державного акту від серії ЯЛ № 240937 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,100 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 40).

Згідно з державним актом серії ЯЛ № 240938 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0865 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 41).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_7 ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Конотоп Сумської області (а. с.10).

У копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 жовтня 2015 року зазначено, що спадкоємцем вказаного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 жовтня 2015 року власником житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а. с. 14).

Протоколом № 222 засідання узгоджувальної комісії по земельним суперечкам від 05 лютого 2016 року вирішено, що враховуючи той факт, що на суміжну земельну ділянку на АДРЕСА_2 вже виготовлено технічну документацію із землеустрою що посвідчує право на земельну ділянку, тобто межі вказаної ділянки встановлено затверджено та погоджено суміжними землекористувачами, комісія пропонує ОСОБА_1 в разі незгоди з існуючою межею звертатись до суду з питання її оскарження або погодитись з межею і продовжувати виготовляти документацію (а. с. 44-45).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, шляхом застосування передбачених законом способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання

недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтями 22-23 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на 07 травня 1996 року) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Частиною 1 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

У частині другій статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_3 , площею 0,0782 га, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Отже, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, на акт встановлення меж земельної ділянки від 13 травня 2010 року, який підписаний від імені ОСОБА_3 особою, яка не мала на це повноважень, та яким визначалися межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , не впливають на правильність вирішення справи. Крім того, судом встановлено наявність усталеного порядку користування суміжними земельними ділянками та обставину встановлення паркану зі штахетника ОСОБА_3 багато років назад.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано документів та доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання технічної документації № 4619 із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 недійсною.

З огляду на зазначене, вказана технічна документація із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 містить усі необхідні реквізити та картографічні матеріали, у встановленому законом порядку погоджена та затверджена. Тому вимога ОСОБА_1 про визнання її недійсною є необґрунтованою, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. Крім того, у разі допущення у технічній документації неточностей, помилок, положеннями статті 31 Закону України «Про землеустрій» передбачено порядок їх виправлення, а не визнання усієї сукупності графічних матеріалів недійсними.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи те, що позивачем не було доведено факт набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку усупереч вимог чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк