Історія справи

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 760/3644/14

провадження № 61-10882св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», прокурор Солом'янського району м. Києва, Управління державного казначейства Солом'янського району м. Києва,

третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року в складі судді - Українця В. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року в складі суддів: Іванченка М. М., Кравець В. А., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі - НТУ України «КПІ»), прокурора Солом'янського району м. Києва, Управління державного казначейства Солом'янського району м. Києва (далі - УДК Солом'янського району м. Києва), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (далі - УПФУ в Солом'янському районі м. Києва), про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ України в Солом'янському районі м. Києва та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». 14 квітня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва з заявою про зміну виду нарахування пенсії. 16 квітня 2009 року подав до канцелярії НТУ України «КПІ» заяву з прохання надати необхідну довідку, в якій було б зазначено, що загальна сума заробітку з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року складає 49209,42 карбованців з помісячною розшифровкою виплат. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року зобов'язано НТУ України «КПІ» надати ОСОБА_4 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії. На виконання рішення районного суду та вимоги державного виконавця НТУ України «КПІ» надав довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року з помісячною розшифровкою сум у розмірі 49209,42 карбованців. Зазначає, що з вини НТУ України «КПІ» позивач недоотримав значну суму коштів, оскільки правильну довідку йому не видають; внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про видачу довідки з помісячною розшифровкою сум за період з 1987 по 1991 рік позивачу була завдана моральна шкода.

На підставі викладеного просив стягнути на його користь з НТУ України «Київський політехнічний інститут» кошти в розмірі загальної суми коштів, що він не отримав з 01 квітня 2009 року з вини НТУ України «Київський політехнічний інститут» через відмову надати довідку про заробітну плату з помісячною розшифровкою сум; невиконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року про зобов'язання надати довідку про заробітну плату з помісячною розшифровкою сум; стягнути на його користь з НТУ України «Київський політехнічний інститут» кошти у розмірі загальної суми коштів, що він не отримав з 01 вересня 2011 року з вини НТУ України «КПІ» за надання до УПФ України в Солом'янському районі м. Києві на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва довідки про заробітну плату з помісячною розшифровкою сум, що містить недостовірну інформацію; стягнути компенсацію за немайнову шкоду, завдану НТУ України «КПІ» відмовою в позасудовому порядку надати довідку про заробітну плату з помісячною розшифровкою сум та наданням до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року довідки про заробітну плату з помісячною розшифровкою сум, що містить недостовірну інформацію; стягнути з УДК Солом'янського району м. Києва компенсацію за немайнову шкоду, завдану прокурором Солом'янського району м. Києва за невиконанням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року (справа №4-2455/11).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з НТУ України «КПІ» на користь ОСОБА_4 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога позивача щодо стягнення майнової шкоди з НТУ України «КПІ» є необґрунтованою з огляду на відсутність у них компетенції щодо перерахунку пенсій. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме з вини дій або бездіяльності НТУ України «КПІ» йому завдано матеріальні збитки. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди за рахунок Управління державного казначейства Солом'янського району м. Києва за бездіяльність прокурора Солом'янського району м. Києва є необґрунтованими, оскільки за результатами розгляду звернень позивача прокуратурою була надана відповідь з роз'ясненнями положень статей 89, 90 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, місцевий суд визначив розмір грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди, врахував принципи розумності та справедливості.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, уточнивши вимоги, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи з метою визначення розміру загальної суми коштів, що ОСОБА_4 не отримав з 01 квітня 2009 року з вини НТУ України «КПІ» та з метою визначення загальної суми коштів, що позивач не отримав з 01 вересня 2011 року з вини НТУ України «КПІ». Судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не було взято до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи, якою визначено розмір завданої ОСОБА_4 немайнової шкоди.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, НТУ України «КПІ» просить касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів залишити без змін, посилаючись на те, що позивачем не доведено необхідність призначення експертизи, не вказано обставин, які б свідчили про невірність здійснених відповідачем розрахунків, Відповідач вважає, що висновок судово-психологічної експертизи є необ'єктивним, а розмір компенсації визначений експертом є орієнтовним.

01 березня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ в Солом'янському районі м. Києва та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

14 квітня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до УПФУ в Солом'янському районі м. Києва з заявою про зміну виду нарахування пенсії.

16 квітня 2009 року подав до канцелярії НТУ України «КПІ» заяву з прохання надати необхідну довідку, в якій було б зазначено, що загальна сума заробітку з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року складає 49209,42 карбованців з помісячною розшифровкою виплат.

Установлено, що така довідка НТУ України «КПІ» позивачу не була видана, оскільки за первинними бухгалтерськими документами його заробітна плата була значно меншою.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року зобов'язано НТУ України «КПІ» надати ОСОБА_4 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року з розшифровкою сум.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2010 року роз'яснено, що рішення районного суду, яким зобов'язано надати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року з помісячною розшифровкою сум, стосується довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року у розмірі 49209,42 карбованців.

На виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2009 року та вимоги державного виконавця від 11 лютого 2011 року НТУ України «КПІ» 11 квітня 2011 року надав ОСОБА_4 довідку № 53 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року з помісячною розшифровкою сум у розмірі 49209,42 карбованців.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 14 квітня 2011 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3185-1, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, про зобов'язання НТУ України «КПІ» надати ОСОБА_4 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року з помісячною розшифровкою сум, закінчено.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначено у статтях 1166, 1167 ЦК України, з аналізу яких вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку, що в зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, та було обов'язковим до виконання, чим НТУ України «КПІ» завдало немайнової (моральної) шкоди позивачу, тому з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 07 жовтня 2014 року, визначив розмір грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди, врахував принципи розумності та справедливості.

Разом з тим, з огляду на сукупність установлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що діями прокурора Солом'янського району м. Києва шкоди ОСОБА_4 не спричинено оскільки, прокуратурою Солом'янського району м. Києва вчинено та проведено всі необхідні дії по перевірці звернень позивача та його представника.

Доводи касаційної скарги, щодо відмови в задоволенні клопотання позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи, не заслуговують на увагу, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року мотивна відсутністю необхідності призначення такої експертизи, оскільки сторони надали суду письмові докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень проти позову та заявлені вимоги можуть бути вирішені на підставі наданих суду письмових доказів, витребуваних документів та пояснень учасників судового розгляду.

Розглядаючи доводи скаржника крізь призму судової практики ЄСПЛ із застосування статті 6 Конвенції, Суд вважає, що рішення судів є достатньо обґрунтованими, а висновки судів підтверджують те, що сторони були почуті, і їх доводи були спростовані у тих випадках, коли суд із ними не погодився.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк