Постанова

Іменем України

10 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 753/12786/17

провадження № 61-7994св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (правонаступники ОСОБА_3 ),

відповідач - ОСОБА_4 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Олена Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ващенко Віталій Володимирович, Акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Аркада»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року в складі Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , у якому просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 в період з 01 січня 2007 року по 23 січня 2017 року, визнати їх спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на частину цієї квартири.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з січня 2007 року проживала однією сім`є разом з ОСОБА_5 , вели з ним спільне господарство, були пов`язані спільним побутом та мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки подружжя.

У цей період вони придбали в інтересах сім`ї квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було оформлено на ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями після його смерті є його дочка ОСОБА_4 , яка подала заяву про прийняття спадщини, та вона (позивач), однак у прийнятті заяви про прийняття спадщини їй відмовлено у зв`язку із ненаданням доказів родинних відносин зі спадкоємцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_3 померла.

12 травня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості правонаступників ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без шлюбу в період з січня 2007 року по 23 січня 2017 року включно.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в спірний період, ведення ними спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування підтверджений належними доказами в справі й не спростований відповідачем, тому позовні вимоги про встановлення факту їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягають задоволенню.

Водночас вимоги щодо майна задоволенню не підлягають, зважаючи на те, що такі вимоги пов`язуються із особою ОСОБА_3 , яка померла в ході розгляду справи й відповідно не має цивільної процесуальної правосуб`єктності на час вирішення спору, а вимоги про визнання за позивачами в порядку спадкування права власності на спірне майно ними як правонаступниками ОСОБА_3 не заявлялись.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року в частині вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 майно, придбане за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -квартиру АДРЕСА_1 .

В частині вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на частину квартири рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки набута ними в період спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю в апеляційному порядку не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не перевірялося в цій частині.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-1026цс15 та в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі № 490/4949/17, від 14 липня 2020 року в справі № 552/5693/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не врахували, що позивачі не довели наявності між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відносин, які притаманні подружжю, а також придбання спірного майна за їх спільні кошти, тому помилково задовольнили ці вимоги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю не було предметом апеляційного перегляду, а в частині вимог про визнання майна спільною сумісною власністю рішення суду скасовано апеляційним судом, а також враховуючи, що касаційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості висновків судів у частині відмовлених позовних вимог про визнання права власності на частину майна, Верховний Суд переглядає лише постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог про визнання майна спільною сумісною власністю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

25 жовтня 2022 року справа № 753/12786/17 надійшла до Верховного Суду.

Позивач ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року ОСОБА_7 за позовом його колишньої дружини ОСОБА_8 визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 . Встановлено, що в цій квартирі він не проживає з 2007 року. Позов був мотивований тим, що відповідач створив нову сім`ю й з серпня 2007 року проживає в квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 22 січня 2010 року, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

З письмових матеріалів справи, показань свідків, суд першої інстанції встановив, що з січня 2007 року по 23 січня 2017 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною другою статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто під час спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу (перебування у фактичних шлюбних відносинах), проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності таких осіб на майно, яке набуте ними в цей період, тим з них, який її спростовує.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд першої інстанції встановив, що в період з січня 2007 року по 23 січня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Рішення суду першої інстанції в цій частині набрало законної сили та не є предметом касаційного перегляду.

У період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 набули у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Факт набуття цієї квартири за час спільного проживання та за їх спільні кошти підтверджується матеріалами справи, зокрема договором № 54629 про участь у Фонді фінансування будівництва від 27 липня 2007 року, меморіальним ордером № 1 від 12 лютого 2008 року про сплату ОСОБА_9 внеску за цим договором на суму 111 903,72 грн, актом прийому-передачі квартири від 19 серпня 2009 року, свідоцтвом про право власності на квартиру, згідно з яким право власності на квартиру зареєстровано 19 лютого 2010 року, довідками про доходи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , платіжними документами, що підтверджують сплату коштів за договором № 54629 від 27 лютого 2007 року, ОСОБА_5 , серед яких є платіжні документи про внесення оплати за підписом ОСОБА_10 та її сином ОСОБА_1 .

Доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не спростувала презумпцію спільності права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про визнання цієї квартири їх спільною сумісною власністю.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в частині позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко