Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 183/1749/17

провадження № 61-2475св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта" про розірвання договору оренди землі,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченка Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив: розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,870 га, кадастровий номер 1223282000:02:011:0221, укладений між ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віта-2000" (далі - ТОВ "Агро-Віта 2000"), зареєстрований 07 грудня 2007 року у Новомосковському районному відділі ДП ДРФ Центру ДЗК; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину в порядку спадкування від 14 лютого 2017 року № 117 та витягом з державного реєстру речових прав № 19003626 йому належить земельна ділянка площею 4,870 га, кадастровий номер 1223282000:02:011:0221, розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Вказана земельна ділянка на підставі державного акта від 17 жовтня 2002 року І-ДП № 007709, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, належала його батьку ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ "Агро-Віта 2000" як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, строком до 31 грудня 2021 року, який зареєстрований 07 грудня 2007 року у Новомосковському районному відділі ДП ДРФ Центру ДЗК. За умовами договору оренди відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щороку орендну плату у грошовій формі до 30 грудня кожного року. За час користування земельною ділянкою відповідачем не виплачено орендну плату за 2015-2016 роки, а також після смерті ОСОБА_2 не було надано матеріальну допомогу, чим також порушено умови договору. Його усні звернення до відповідача з вимогою виплатити орендну плату залишені без реагування. Зазначене він розцінює, як систематичну несплату орендної плати відповідачем, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 22 червня 2017 року у складі судді Парфьонова Д. О.позов задовольнив частково.

Розірвав договір оренди земельної ділянки площею 4,870 га, кадастровий номер 1223282000:02:011:0221, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агро-Віта", зареєстрований 07 грудня 2007 року у Новомосковському районному відділі ДП ДРФ центру ДЗК.

Вирішив про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки протягом 2015-2016 років відповідачем не в повній мірі виконувалися умови договору оренди, а тому протягом двох років підряд мала місце систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 11 грудня 2018 рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року скасував. У задоволенні позову відмовив.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що відповідачем підтверджено факт виплати частини орендної плати за 2015 рік, за погодженням з ОСОБА_2 (на що вказує його підпис у відповідному документі), а тому в спірному випадку відсутня систематична несплата орендної плати за два роки поспіль, яка б свідчила про неналежне невиконання відповідачем договірних зобов'язань

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що відповідач не сплатив в повному обсязі орендну плату за 2015-2016 роки, визнав факт її несплати за вказаний період та станом на час звернення до суду з цим позовом не здійснив її перерахунок. Судом не враховано також і того, що відповідачем частково сплачено орендну плату в січні (лютому) 2015 року за 2014 рік, а тому помилковими є висновки суду про відсутність систематичної несплати орендної плати та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У зв'язку зі звільненням у відставку судді Лесько О. А. згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2019 року № 1737/0/226-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,870 га, кадастровий номер 1223282000:02:011:0221, яка розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 17 жовтня 2002 року серії І-ДП НОМЕР_1, виданим Новомосковською районною державною адміністрацією.

За життя ОСОБА_2 та ТОВ "Агро Віта 2000" уклали договір оренди земельної ділянки строком до 31 грудня 2021 року, який зареєстрований 07 грудня 2007 року у Новомосковському районному відділі ДП ДРФ Центру ДЗК.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину в порядку спадкування від 14 лютого 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 117 та витягом з Державного реєстру речових прав № 19003626 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,870 га, кадастровий номер undefined, розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Судом першої інстанції з довідки ТОВ "Агро-Віта 2000" встановлено, що за 2015-2016 роки орендна плата ОСОБА_2 не виплачувалася.

При цьому апеляційним судом встановлено, що відомістю ТОВ "Агро-Віта 2000" на виплату грошей підтверджується отримання 16 січня 2015 року ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 939 грн, про що свідчить його підпис.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263, 264, 265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), статтею 2 Закону України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда

землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про оренду землі" України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1, серед іншого посилався на те, що відповідачем не виплачено орендну плату за 2015-2016 роки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач протягом 2015 року не в повному обсязі сплачував орендну плату, а протягом 2016 року взагалі не сплатив орендну плату, визначену договором оренди землі.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач (його спадкодавець) не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору. Крім того, правильними є висновки про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що у 2015-2016 роках ТОВ "Агро-Віта 2000" не виконувало істотної умови укладеного між сторонами договору оренди та систематично не своєчасно сплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі згідно вимог пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України, частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Отже, аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про помилковість скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду є обґрунтованими.

Доводи ТОВ "Агро-Віта 2000" про те, що у нього не виникло обов'язку зі сплати орендної плати за 2016 рік у зв'язку зі смертю орендодавця, не заслуговують на увагу.

ТОВ "Агро-Віта 2000" не надало доказів про вчинення дій спрямованих на виконання грошового зобов'язання за договором оренди землі шляхом внесення їх кредитору за місцем його проживання, а також дій щодо виконання зобов'язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса (статті 532, 537 ЦК України). Таким чином, відповідачем не доведено виконання (вчинення дій спрямованих на виконання) свого обов'язку зі сплати орендної плати за 2016 рік, а тому його доводи про відсутність обов'язку щодо сплати орендної плати, за вказаний період, є безпідставними.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Встановивши, що апеляційним судом було скасовано рішення в частині вирішення позовної вимоги про розірвання спірного договору оренди землі, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції на підставі статті 413 ЦПК України скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення зазначеної вище вимоги.

Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1 280 грн, який підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта" на користь ОСОБА_1 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

П. Курило