Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.11.2021 року у справі №456/1081/20

Постанова

Іменем України

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 456/1081/20

провадження № 61-14280 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д.

Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року у складі судді Саса С. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулався до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка є дружиною її похресника, періодично заходила до неї додому, цікавитися її життям та здоров'ям, зазначала про те, що їй потрібна помічниця, оскільки одній у похилому віці важко за собою доглядати.

25 січня 2011 року у Стрийській державній нотаріальній конторі Львівської області між нею та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, за умовами якого вона на випадок своєї смерті передала у власність відповідачки належний їй на праві власності цегляно-дерев'яний житловий будинок, загальною площею 101,6 кв. м, житловою площею 45,3 кв. м, разом з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язалася здійснювати догляд та надавати їй необхідну допомогу, після смерті поховати згідно з християнським обрядом на кладовищі у с. Верчани Стрийського району Львівської області.

Після укладення вищевказаного спадкового договору відповідачка або її чоловік майже щотижня до неї приходили та приносили їжу, продукти харчування, але з часом така допомога припинилася, ОСОБА_2 стала все рідше приходити до неї, а згодом взагалі припинила навідуватися. На її звернення з приводу невиконання відповідачкою умов спадкового договору, остання вселила до неї свою дочку, зятя та онуку, які їй не допомагали, а використовували її будинок виключно для проживання. Крім того, дочка відповідачки зі своєю сім'єю погано відносилися до неї, кричали та ображали її, у зв'язку з чим у січні 2020 року переїхали від неї, після чого відповідачка допомоги їй не надавала. Таким чином, вважала, що спірний спадковий договір слід розірвати у зв'язку з невиконанням його умов ОСОБА_2.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд розірвати спадковий договір, укладений 25 січня 2011 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т., зареєстрований в реєстрі № 239.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був посвідчений 25 січня 2011 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т., зареєстровано у реєстрі № 239. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка належним чином зобов'язання за спірним спадковим договором не виконувала, позивачкою підтверджено, що ОСОБА_2 не здійснювала за нею відповідний догляд, у тому числі не підтримувала належних умов її проживання, лікування, а відповідачкою належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано.

Долучені відповідачкою товарний чек, рахунок, фіскальні чеки не містять інформації, хто саме купив та здійснив оплату лікарських препаратів. ОСОБА_2 долучено копії п'яти фіскальних чеків, проте не надано доказів на підтвердження призначення цих препаратів лікарем за результатами обстеження ОСОБА_1 і необхідності їх придбання саме для її лікування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачкою умов оспорюваного спадкового договору, а саме щодо здійснення ОСОБА_2 догляду за ОСОБА_1, яка є собою похилого віку.

Отже, оскільки відповідачкою, як набувачем, не виконувались розпорядження позивачки, як відчужувача, тому районний суд дійшов правильного висновку про розірвання спадкового договору на підставі положень частини 1 статті 1308 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 456/1081/20 з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка відмовляється від здійснення відповідачкою за нею особистого догляду, у тому числі отримувати від ОСОБА_2 та членів її родини харчові продукти. Таким чином, не доведено вину відповідачки у неналежному виконанні пункту 6 спадкового договору, а отже, у суду були відсутні правові підстави для розірвання вказаного договору.

Позивачка протягом десяти років не оскаржувала спадковий договір, не заперечувала виконання його умов відповідачкою, а звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом пов'язано з втручанням сторонніх осіб, які бажають отримати у власність належний їй житловий будинок, вводячи позивачку в оману.

Апеляційний суд безпідставно розглянув справу без участі представника відповідача, який подавав відповідне клопотання про відкладення її розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Відповідачка не виконувала умова спадкового договору, а саме не здійснювала належний догляд за позивачкою, яка є особою похилого віку. Відповідачка на час пред'явлення позивачкою цього позову до суду взагалі перестала спілкуватися з ОСОБА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23 січня 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 8).

25 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, який посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т., за умовами якого ОСОБА_1 (відчужувач за договором) передає у власність ОСОБА_2 (набувачу за договором) на випадок своєї смерті житловий будинок АДРЕСА_1, разом із належними до нього господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці, площею 0,17 га, кадастровий № 4625385200:02:014:0038, яка належить сільській раді. Нотаріусом накладено заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_1 чи розірвання цього договору (а. с. 7).

Згідно з пунктами 3,4,6 вказаного спадкового договору інвентаризаційна оцінка будинку згідно з відомостями, викладеними у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27887196, виданого Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 04 листопада 2010 року - 130 848 грн.

Сума цього договору за домовленістю сторін становить 130 848 грн.

При укладенні цього договору ОСОБА_1 поклала на ОСОБА_2 обов'язки, які вона повинна виконати, а саме: до смерті здійснювати догляд та необхідну допомогу, після смерті поховати згідно з християнським обрядом на кладовищі с. Верчани.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Згідно з частиною 1 статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов'язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 зобов'язання за спірним спадковим договором належним чином не виконувала, а ОСОБА_1 доведено, що відповідачка не здійснювала за нею догляд, у тому числі не підтримувала належних умов її проживання, лікування, а відповідачкою відповідними доказами такі обставини не спростовано, що є її процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_2, як набувачем за спірним правочином, не виконувались розпорядження позивачки, як відчужувача, тому на підставі положень частини 1 статті 1308 ЦК України спадковий договір розірвано за вимогою ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги про те, що не доведено вину відповідачки у неналежному виконанні пункту 6 спадкового договору, є безпідставними, оскільки у позивачки відсутній обов'язок доведення саме вини ОСОБА_2 у невиконанні договору, так як відповідно до його умов відповідачкавзяла на себе зобов'язання з догляду за позивачкою, який нею не здійснювався. Позивачкою доведено факт невиконання відповідачем спірного договору.

Посилання касаційної скарги на те, що звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом пов'язано з втручанням сторонніх осіб, які бажають отримати у власність належний їй житловий будинок, вводячи позивачку в оману, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують обставин на які посилалась ОСОБА_1 щодо невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за спадковим договором. А, крім того, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК Україну).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу без участі представника відповідача, який подавав відповідне клопотання про відкладення її розгляду, на увагу не заслуговують, оскільки відповідачку у встановленому законом порядку було повідомлено про розгляд справи апеляційним судом 07 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 148), тому вона не була позбавлена можливості безпосередньо приймати участь у судовому засіданні, чи забезпечити явку іншого представника, а безпідставне відкладення розгляду справи могло призвести до порушення прав інших сторін у справі щодо розумних строків її розгляду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник