Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 523/20890/21

провадження № 61-5585св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Бузовського В. В.

від 05 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Склярської І. В., Базіль Л. В., Воронцової Л. П., від 13 березня

2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після смерті якого вона, як спадкоємиця першої черги, подала заяву про прийняття спадщини.

3. Зазначала, що ОСОБА_2 протягом життя постійно проживав та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Реалізуючи право на приватизацію зазначеної квартири, 21 вересня 2020 року він звернувся до КП «Міське агентство з приватизації житла» та подав відповідний пакет документів, за результатом розгляду якого повідомлено про наявність недоліків, які підлягають виправленню, а саме: помилки у році народження квартиронаймача у заяві на приватизацію, помилки у листі відомчої організації, відсутність договору найму на ім`я ОСОБА_2 . У подальшому зазначені недоліки були виправлені.

4. Позивачка вважає, що права на зазначену квартиру увійшли до складу спадщини. Посилалась на те, що нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, з огляду на відсутність правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності її батька на квартиру АДРЕСА_1 .

5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті свого батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 липня 2022 року залучено до участі у с праві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

8. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

9. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивачки обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відсутність оригіналу правовстановлюючого документу про право власності на нерухоме майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року

апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що позивачка є спадкоємицею ОСОБА_2 , який за свого життя подав належним чином оформлену заяву про приватизацію квартири, у якій він проживав, однак не отримав відповідного рішення про приватизацію. Водночас апеляційним судом зазначено, що у органу приватизації були відсутні правові підстави вимагати від заявника надання договору найму житлового приміщення, з огляду на те, що ОСОБА_2 проживав у квартирі, а не у гуртожитку, право на приватизацію якої реалізовував у встановленому законом порядку. Рішення про відмову у приватизації спірної квартири уповноважений орган приватизації не приймав.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 14 квітня 2023 року Одеська міська рада звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Одеська міська рада зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-125цс12 та у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 208/1866/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 345 Цивільного кодексу України у системному взаємозв`язку з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не було ураховано визначений законодавством порядок проведення приватизації та оформлення права власності на нерухоме майно, залишено поза увагою, що спадкодавець не мав права на приватизацію спірної квартири, оскільки він не був її наймачем відповідно до вимог законодавства.

16. Одеська міська рада вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що для приватизації спірної квартири ОСОБА_2 необхідно було надати ордер на вселення у жиле приміщення, повинен був вийти за межі вимог апеляційної скарги та вирішити по суті заявлені позовні вимоги згідно з приписами закону.

17. Спадкодавець не надав органу приватизації документи, що підтверджують отримання ним речових прав на квартиру у законний спосіб, його законне вселення до помешкання, користування ним на умовах найму (зокрема, ордеру), а тому, на думку заявника, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави вважати, що останній за свого життя висловив волю на приватизацію квартири шляхом подання належним чином оформленої заяви. Процедура приватизації не була розпочата у порядку та спосіб, визначені законодавством.

18. Додатково Одеська міська рада зазначає про наявність великої кількості мешканців м. Одеси, як потребують поліпшення житлових умов та перебувають у відповідних чергах, передбачених законодавством, для отримання житла, а також про забезпечення позивачки житлом (наявність на праві приватної власності житлового будинку та земельної ділянки).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/20890/21, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

20. 14 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 01 червня 2023 року ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

23. Зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, правом ОСОБА_2 на приватизацію спірного приміщення та висловлення ним волі на таку приватизацію за його життя. ОСОБА_2 був зареєстрований у встановленому законом порядку у спірній квартирі з 17 травня 1988 року, за свого життя подав відповідну заяву про приватизацію житлового приміщення, яким він користувався на законних підставах, при цьому усунув зазначені уповноваженим органом недоліки поданої заяви ще за свого життя.

24. Зосереджує увагу на тому, що доводи касаційної скарги про ненадання ОСОБА_2 ордеру на квартиру є безпідставними, оскільки не заявлялися під час розгляду його заяви про приватизацію, а також при розгляді справи в судах попередніх інстанцій. Незгода відповідача з відмовою у приєднанні до матеріалів справи додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

25. Вважає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу відповідно до сталої практики розгляду цієї категорії справ у Верховному Суді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27. З листа КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради від 09 вересня 2021 року № 444/01-09 слідує, що 21 вересня 2020 року до КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради був поданий пакет документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , основним квартиронаймачем якої є ОСОБА_2 . У ході перевірки документів були виявлені недоліки, а саме: у заяві на приватизацію була допущена помилка в році народження основного квартиронаймача; лист відомчої організації заповнений з помилками; відсутній договір найму на ім`я ОСОБА_2 . Про недоліки ОСОБА_2 був повідомлений, однак до агентства не з`явився у зв`язку із хворобою та направив свою доньку, яка отримала документи для виправлення помилок. До агентства повернута заява та лист відомчої організації з виправленими помилками.

28. Відповідно до листа КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради станом на

31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

29. 20 серпня 2021 року постановою Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану квартиру з підстав ненадання оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру.

Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

31. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

35. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

36. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

37. За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

38. У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

39. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

40. Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

41. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

42. Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

43. У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

44. Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

45. Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.

46. Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України

від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

47. Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

48. Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

АДРЕСА_2 . У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

50. Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

51. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

52. Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

53. Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

54. Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

55. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

56. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

57. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. Встановивши, що ОСОБА_2 за свого життя (20 вересня 2020 року) висловив волю на приватизацію займаної ним з 1989 року квартири, однак помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність у позивачки, як спадкоємиці ОСОБА_2 , права вимагати визнання за нею права власності на таку квартиру.

59. В аспекті доводів касаційної скарги щодо неподання померлим

ОСОБА_2 належним чином оформленої заяви на приватизацію, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку наявності у ОСОБА_2 , який був зареєстрований, проживав та використовував спірну квартиру як єдине житло більше 32 років, права на її приватизацію, здійснення ним належних та добросовісних дій щодо оформлення своїх прав, а також невиконання уповноваженим органом приватизації свого обов`язку щодо строків розгляду відповідної заяви громадянина, встановлених частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

60. Колегія суддів враховує, що подана ОСОБА_2 заява про приватизацію була повернута заявнику з метою уточнення даних, що передбачено пунктом 22 Положення № 396, при цьому з огляду на наявну у матеріалах справи відповідь КП «Міське агентство з приватизації житла» від 09 вересня 2021 року

№ 444/01-09, необхідні для розгляду заяви про приватизацію відомості були надані заявником, помилки виправлені.

61. Посилання Одеської міської ради на ненадання заявником ордеру на вселення у житлове приміщення за обставин цієї справи не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 права на приватизацію квартири, в якій він був зареєстрований і проживав з 1989 року. Водночас слід також враховувати, що орган приватизації на час подання ОСОБА_2 відповідної заяви не вказував на цей недолік, фактичне проживання та реєстрацію на законних підставах ОСОБА_2 у спірному житлі протягом тривалого часу не оспорює. Отже ця обставина не була підставою для відмови уповноваженого органу приватизації у приватизації спірної квартири.

62. Доцільно звернути увагу, що згідно з практикою Верховного Суду ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла, з огляду на те, що орган приватизації не був позбавлений можливості додатково витребувати від заявника документи, яких не вистачало для прийняття рішення (такий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20).

63. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

64. Колегія суддів зауважує, що у практиці Європейського суду з прав людини визначення того чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме: від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання. Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі«Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

65. З урахуванням наведеного, встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови наймачу квартири у приватизації займаного ним житла, реалізацію ним за свого життя права на передачу у власність житла, яким він користувався на законних підставах протягом тривалого часу, поведінку органу приватизації, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про включення прав ОСОБА_2 на спірну квартиру до складу спадщини, що відкрилась після його смерті.

66. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

68. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, з урахуванням підстав касаційного оскарження та доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

69. При цьому колегія суддів зауважує, що Одеська міська рада не оспорювала наявності у позивачки права на спадкування після смерті ОСОБА_2 .

70. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

71. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович