Історія справи

Постанова

Іменем України

8 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/12916/17

провадження № 61-44735св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Міністерство освіти і науки України,

треті особи - Харківський національний університет радіоелектроніки, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2018 року в складі судді Юзькової О. Л. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В.,Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просив визнати наказ № 86-к від 1 березня 2017 року про призначення керівника Харківського національного університету радіоелектроніки (далі - ХНУРЕ) незаконним та виданим всупереч ухвали Київського районного суду м. Харкова про забезпечення позову та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України № 86-к від 1 березня 2017 про призначення керівника ХНУРЕ.

Свої вимоги мотивував тим, що наказом Міністерства освіти і науки України від 24 листопада 2015 року № 587-к позивача було призначено тимчасово виконуючим обов'язки ректора ХНУРЕ. Наказом Міністерства освіти і науки України від 19 грудня 2016 № 668-к його було звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

У зв'язку з цим 21 грудня 2016 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Міністерства освіти і науки України та ХНУРЕ про скасування наказу та поновлення на роботі. 28 грудня 2016 ухвалою про забезпечення позову у справі Київським районним судом м. Харкова було заборонено Міністерству освіти і науки України або уповноваженому ним органу (особі) їх посадовим особам укласти контракт з особою, яка визначена переможцем виборів керівника вищого навчального закладу ХНУРЕ.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2017 року наказ від 19 грудня 2016 № 668-к скасовано, ОСОБА_4 поновлено на посаді виконуючого обов'язки ректора ХНУРЕ. В порушення ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року про забезпечення позову про заборону Міністерству освіти і науки України укладати контракт з особою, яка визнана переможцем виборів керівника вищого навчального закладу ХНУРЕ, 1 березня 2017 року наказом № 86-к було призначено керівником університету ОСОБА_7. строком на 5 років як обраного за конкурсом відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту» та укладено з ним контракт. Таким чином, відповідач, діючи умисно, вчинив дії спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення районного суду- без змін.

24 вересня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2018 року та постановуАпеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року в указаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

26 жовтня 2018 року від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року без змін, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій правильно встановлені обставини справи, надана вірна оцінка наявним у справі доказам, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як встановлено судомами, у рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Міністерства освіти і науки України, Харківського Національного університету радіоелектроніки про скасування наказу та поновлення на роботі ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року було вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству освіти і науки України або уповноваженому ним органу (особі) їх посадовим особам укладати контракт з особою, яка визнана переможцем виборів керівника вищого навчального закладу - Харківського національного університету радіоелектроніки, що відбулись 15 грудня 2016 року та результати яких оформлені протоколом № 3 виборчої комісії з виборів керівника вищого навчального закладу Харківського національного університету радіоелектроніки від 15 грудня 2016 року. У зв'язку з відмовою у задоволені вищевказаного позову судом було скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 28 грудня 2016 року.

1 березня 2017 року Міністерством освіти і науки України винесено наказ № 86-к, яким призначено ОСОБА_7., доктора технічних наук, професора, ректором Харківського національного університету радіоелектроніки з 2 березня 2016 року по 1 березня 2022 року строком на п'ять років як обраного за конкурсом відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту» на умовах контракту.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2017 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 19 грудня 2016 року № 668-к «Про звільнення тимчасово виконуючого обов'язки ректора Харківського національного університету радіоелектроніки», яким було звільнено тимчасово виконуючого обов'язки ректора Харківського національного університету радіоелектроніки ОСОБА_4 та його поновлено тимчасово виконуючим обов'язки ректора.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідача від 1 березня 2017 року № 86-к про призначення керівника Харківського національного університету радіоелектроніки не порушує права позивача, а отже не може бути визнаний незаконним та скасований.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що посилання суду першої інстанції на те, що оскаржуваний наказ не порушує права позивача є помилковими, оскільки прийняття зазначеного наказу стосується прав та інтересів ОСОБА_4 Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з обставин, встановлених в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції. А саме в судовому засіданні Апеляційного суду м. Києва, яке відбулося 14 серпня 2018 року, представником відповідача було надано постанову колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 червня 2018 року, якою рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2017 року скасовано, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року залишено без змін. Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що факт звільнення ОСОБА_4 із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є законним, а рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2017 року про поновлення ОСОБА_4 на займаній посаді скасовано. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що не може бути скасоване правильне по суті рішення лише з одних формальних міркувань.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що Міністерство освіти і науки України, всупереч вжитим заходам забезпечення позову ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року, уклало контракт з переможцем виборів керівника ХНУРЕ паном ОСОБА_6, на підставі якого винесло оскаржуваний наказ.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв