Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №201/7124/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 201/7124/24

провадження № 61-7627св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

2. Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими Першого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві було внесено відомості за частиною другою статті 364 КК України, кримінальне провадження № 62019170000000811, щодо зловживання службовим становищем з боку службових осіб Держаудитслужби на території Дніпропетровської області, чим спричиняються тяжкі наслідки.

3. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалось групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури. 08 вересня 2020 року слідчим ТУ ДБР у м. Дніпрі Смуком І. І. за погодженням з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Науменком О. Ю. повідомлено йому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

4. 08 вересня 2020 року слідчими ТУ ДБР у м. Дніпрі було проведено обшук за місцем його роботи у приміщенні КП «Еко Дніпро» та адресою: АДРЕСА_1 .

5. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2020 клопотання слідчого ТУ ДБР у м. Дніпрі про застосування запобіжного заходу задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22.00 години до 06.00 наступного дня; строком з 11 вересня 2020 року по 09 листопада 2020 року.

6. Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року, який залишено без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 204/8453/20, кримінальне провадження № 62019170000811 від 05 вересня 2019 року: ОСОБА_1 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

7. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 204/8453/20 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відмовою від касаційної скарги.

8. Виправдувальним вироком суду від 07 лютого 2022 року було встановлено, що пред`явлення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, в рамках кримінального провадження № 62019170000000811 від 05 вересня 2019 року, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час у період з 11 вересня 2020 року по 09 листопада 2020 року та пред`явлення ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, було незаконним, оскільки вказані дії проводились неуповноваженими органами та з недотриманням належної процедури.

9. Таким чином, вважав, що на підставі статті 56 62 Конституції України, статтей 23 1167 1176 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави у зв`язку із тим, що зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу через безпідставне кримінальне переслідування протягом 19 місяців та 20 днів.

10. Враховуючи викладене просив суд стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України компенсацію завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково.

12. Стягнено за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення.

14. Резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року змінено, викладено абзац другий в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн».

15. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з його незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під слідством та судом. Мінімальний визначений законом розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи обставини цієї справи, на думку судів, не є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, тому на користь позивача підлягає стягненню 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

17. Водночас, апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції, оскільки місцевий суд не звернув увагу, що резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровської обласної прокуратури.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі Дніпровська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 348 000,00 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц, від 29 листопада 2023 року у справі № 501/1275/20, від 09 квітня 2025 року у справі № 757/1549/21-ц, від 07 травня 2025 року у справі № 466/4117/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

24. Разом із тим, суди попередніх інстанцій стягнули на користь позивача моральну шкоду у розмірі більш ніж в три рази більше аніж визначено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

25. Заявник вказує, що суди не обґрунтували розмір суми, яка стягнута на користь позивача.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. 05 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими Першого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві було внесено відомості за частиною другою статті 364 КК України, кримінальне провадження № 62019170000000811, щодо зловживання службовим становищем з боку службових осіб Держаудитслужби на території Дніпропетровської області, чим спричиняються тяжкі наслідки. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалось групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

27. 08 вересня 2020 року слідчим ТУ ДБР у м. Дніпрі Смуком І. І. за погодженням з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Науменком О. Ю. повідомлено позивачу ОСОБА_1 (і інш.) про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України,

а саме: злочинної недбалості, що виразилась у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.

28. 08 вересня 2020 року слідчими ТУ ДБР у м. Дніпрі було проведено обшук за місцем роботи позивача ОСОБА_1 у приміщенні КП «Еко Дніпро» за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 23 . Крім того, 08 вересня 2020 року ТУ ДБР у м. Дніпрі було проведено обшук за участю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

29. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2020 клопотання слідчого ТУ ДБР у м. Дніпрі про застосування запобіжного заходу цілодобового домашнього арешту по кримінальному провадженню № 62019170000811 від 05 вересня 2019 року задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22.00 години до 06.00 наступного дня. Строком з 11 вересня 2020 року по 09 листопада 2020 року.

30. В подальшому у кримінальному провадженні № 62019170000000811 від 05 вересня 2019 року 10 грудня 2020 року слідчим ТУ ДБР у м. Дніпрі Смуком І. І. складено обвинувальний акт, який затверджено прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Науменком Ю. О., за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою

статті 364, частиною першою статті 366 КК України.

31. Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року по справі № 204/8453/20, описки у якому виправлено ухвалою того ж суду від 12 квітня 2023 року, у кримінальному провадженні № 62019170000811 від 05 вересня 2019 року: ОСОБА_1 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України; ОСОБА_3 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України; ОСОБА_4 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України.

32. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року по справі № 204/8453/20 у кримінальному провадженні № 62019170000000811

від 05 вересня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення; виправдувальний вирок Красногвардійського районного Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 367 КК України, ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, ОСОБА_4 за частиною другою статті 364 КК України і частиною другою статті 366 КК України - залишено без змін.

33. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року по справі № 204/8453/20 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою від касаційної скарги.

34. Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року, який набрав законної сили, було встановлено, що як слідчий орган, за яким визначено підслідність, так і прокурор, який здійснює процесуальне керівництво за цим органом, діяли поза межами своїх повноважень. Зібрані після 24 червня 2020 року у ході досудового розслідування докази, в тому числі протоколи обшуків від 08 вересня 2020 року,

є недопустимими на підставі статті 86, пункту 2 частини третьої статті 87 КПК України як такі, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого порядку. Проведення досудового розслідування з порушенням правил підслідності за процесуальним керівництвом прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури не мало породжувати такі правові наслідки як повідомлення ОСОБА_1 08 вересня 2020 року про підозру, надання слідчим за дорученням неуповноваженого належним чином прокурора Науменка Ю. О. доступу до матеріалів досудового розслідування. Отже, ОСОБА_1 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням органом досудового розслідування правил підслідності та за фактичної відсутності повноважень у прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури на здійснення процесуального керівництва у даному провадженні, який в подальшому затвердив обвинувальний акт.

35. Недотримання положень процесуального закону при повідомленні ОСОБА_1 про підозру слід розглядати як відсутність такого повідомлення взагалі, що, в свою чергу, унеможливлювало й пред`явлення йому обвинувачення та складання відносно ОСОБА_1 за вказаних обставин обвинувального акту, є грубим порушенням його права на захист.

Позиція Верховного Суду

36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь

і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

42. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167 1176 ЦК України.

43. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

44. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

45. У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових

і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

46. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

47. У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

постановлення виправдувального вироку суду;

встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

закриття справи про адміністративне правопорушення.

48. Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.

49. Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди

у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

50. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

51. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

52. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

53. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.

54. Судами встановлено, що позивач незаконно перебував під слідством та судом з 08 вересня 2020 року (дата повідомлення про підозру) до 28 квітня 2022 року (набрання виправдовувальним вироком законної сили), тобто 19 місяців та 20 днів.

55. Як вже зазначалось колегією суддів відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частина третя статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

56. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 7 100,00 грн, з 01 квітня - 8 000,00 грн.

57. Відтак, на момент вирішення спору, в основу розрахунку моральної шкоди мало бути покладено розмір мінімальної заробітної плати на 2024 рік в розмірі 8 000,00 грн.

58. Оскільки позивач незаконно перебував під слідством та судом 19 місяців та 20 днів, тому мінімальний розмір моральної шкоди, визначений законодавством, становить 157 161,30 грн.

59. З урахуванням наведеного, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

60. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, при визначенні розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , дійшов висновку, що така становить 500 000 грн.

61. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди виходили із того, що ОСОБА_1 зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних моральних страждань. Отже, суди, враховуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і фактів проведення у позивача обшуків і застосування до нього домашнього арешту, перебування під слідством та судом протягом 19 місяців та 20 днів, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі, який перевищує гарантований мінімум державою.

62. Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

63. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

64. Верховний Суд ураховує, що, визначаючи розмір відшкодування, необхідно керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

65. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див: постанову Верховного Суду

від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження

№ 61-8370св21)). Указане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі

№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка, разом із іншим, зазначила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він

є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

66. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що тривалість порушення прав позивача та їх тяжкість, не свідчать про наявність підстав для збільшення суми моральної шкоди з мінімально гарантованого у розмірі 157 161,30 грн до 500 000,00 грн.

67. Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем в силу вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано доказів, які б давали підстави для такого збільшення відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди

у розмірі 157 161,30 грн, який, в свою чергу, не заперечувався відповідачами

у справі, яка переглядається, буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.

68. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінити.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 157 161,30 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович