Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 450/1686/17

провадження № 61-6103ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,

третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПрАТ «СК «Інгосстрах») та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо»), третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), про зобов`язання здійснити страхову виплату у розмірі, визначеному пунктом 6.1.2 договору добровільного страхування від нещасних випадків від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF по страховому випадку, який мав місце 07 грудня 2016 року.

Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» уклала з ПрАТ «СК «Інгосстрах» договір добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-14B81CF. Згідно умов вказаного договору, ПрАТ «СК «Інгосстрах» є страховиком, а позивач - страхувальником та застрахованою особою. Договір був укладений на 12 місяців та в подальшому пролонгований на той самий термін відповідно до умов пункту 7 Договору.

Зазначала, що у разі настання страхового випадку ПрАТ «СК «Інгосстрах» зобов`язувалося здійснити їй страхове відшкодування, а вона зобов`язувалася щомісячно на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування.

Вказувала, що 07 грудня 2016 року отримала травму кінцівки, а саме: закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки без зміщення кісткових фрагментів, що підтверджується довідкою, виданою поліклінікою Пустомитівської центральної районної лікарні 12 грудня 2016 року та звернулася через відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПрАТ «СК «Інгосстрах» із заявою про страхову виплату, до якої долучила документи, що підтверджують факт настання страхового випадку.

В подальшому ОСОБА_1 отримала від ТДВ «СК «Кредо», з яким не перебуває у договірних відносинах, лист від 27 січня 2017 року про розгляд її заяви та відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки вона звернулася пізніше ніж за 48 годин з моменту настання нещасного випадку, проте з такими діями відповідачів вона не погоджується.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідачів здійснити страхову виплату у розмірі, визначеному пунктом 6.1.2. договору добровільного страхування від нещасних випадків від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF по страховому випадку, який мав місце 07 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ТДВ «СК «Кредо» здійснити ОСОБА_1 страхову виплату по страховому випадку, який мав місце 07 грудня 2016 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що беручи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань зі сплати страхових платежів за договором (полісом) добровільного страхування від нещасних випадків від 05 серпня 2016 року № LVPWNS-1675142G, зобов`язання зі здійснення страхової виплати по випадку, який стався з позивачем, виникли саме у ТДВ «СК «Кредо», а не у ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Суд дійшов висновку, що несвоєчасне звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою, жодним чином не могло вплинути на обов`язок страховика ТДВ «СК «Кредо» виплатити страхове відшкодування чи здійснити страхову виплату по страховому випадку, який мав місце з позивачем 07 грудня 2016 року, тому позов задоволено частково, а саме - в частині заявлених позивачем вимог до ТДВ «СК «Кредо» щодо здійснення страхової виплати.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТДВ «СК «Кредо» задоволено частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2018 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано і ухвалено в цій частині нову постанову.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо».

Скасовано рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2018 року в частині стягнення з ТДВ «СК «Кредо» в дохід держави судового збору.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що для ТДВ «СК «КРЕДО» правовою підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування є договір (поліс) добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G, який було укладено з позивачем 05 серпня 2016 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо», оскільки останнє не було учасником Договору добровільного страхування від нещасних випадків від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF.

Також апеляційний суд вказав, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Інгосстрах» (з яким у неї було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги) ОСОБА_1 не оскаржувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити у силі рішення районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд надав неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам.

На думку заявника, частково задовольняючи позов до одного з відповідачів, суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог та діяв у межах наданих йому повноважень.

Зазначає, що відповідно до положень статті 49 ЦПК України 2004 року вона не могла змінити предмет або підстави позову під час розгляду справи по суті.

Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У липні 2019 року ТДВ «СК «Кредо» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вважає, що станом на 07 грудня 2016 року укладений з ПрАТ «СК «Інгосстрах» договір від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF припинив свою дію, тому ПрАТ «СК «Інгосстрах» є неналежним відповідачем у справі та рішення щодо випадку, який стався 07 грудня 2016 року прийнято ТДВ «СК «Кредо» відповідно до умов договору від 05 серпня 2016 року № LVPWNS-1675142G, умов страхування, до яких приєднався позивач та нормами чинного законодавства.

Крім того зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки позивачем при зверненні до суду з вимогою майнового характеру щодо зобов`язання здійснити страхову виплату не було вказано суми, яка на її думку, підлягає стягненню.

Вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято без будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою судді Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Пустомитівського районного суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату) (частина перша статті 990 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Інгосстрах» був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-14B81CF (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи зі страховою сумою 25 000 грн.

Станом на 07 грудня 2016 року був чинним договір (поліс) добровільного страхування від нещасних випадків від 05 серпня 2016 року № LVPWNS-1675142G, укладений ОСОБА_1 та ТДВ «СК «Кредо».

Відповідно до пункту 4.2. договору страхування від нещасних випадків від 05 серпня 2016 року № LVPWNS-1675142G за умовами цього договору і правил страхування, страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правила страхування.

07 грудня 2016 року позивач отримала ушкодження кінцівки, а саме: закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки без зміщення кісткових фрагментів, що підтверджується довідкою, виданою поліклінікою Пустомитівської центральної районної лікарні від 12 грудня 2016 року.

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася через відділення ПАТ КБ «Приватбанк» до ТДВ «СК «Кредо» із заявою про страхову виплату.

Листом від 27 січня 2017 року ТДВ «СК «Кредо» повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із несвоєчасним зверненням позивача за медичною допомогою та неповідомлення протягом 48 годин з моменту настання нещасного випадку про це страховика.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , повно встановивши обставини та належним чином дослідивши надані ним докази, апеляційний суд правильно виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «КРЕДО» ґрунтуються на договорі від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF, учасником якого останнє не було та підставою для відмови у виплаті позивачці страхового відшкодування є договір (поліс) добровільного страхування від нещасних випадків, який було укладено з позивачем 05 серпня 2016 року.

При цьому апеляційний суд правильно вказав, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Інгосстрах» (з яким у неї було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків від 08 грудня 2014 року № LVPWNS-14B81CF, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги) ОСОБА_1 не оскаржувала.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова