Постанова

Іменем України

04 червня 2021 року

м. Київ

справа 186/561/19

провадження № 61-16323св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року, постановлену у складі судді Янжули С. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) (далі - Першотравенський МВ ДВС Південно-Східного МУ МЮ (м.

Дніпро)).

Скарга мотивована тим, що з серпня 2014 року на виконанні

у Першотравенському МВ ДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) знаходиться зведене виконавче провадження № 48585342, боржником за яким є ОСОБА_2.

Вказував, що 30 травня 2020 року він отримав постанови начальника Першотравенського МВ ДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Бухтіярової Є. В. про закінчення виконавчого провадження від 27 травня 2020 року, а саме: ВП № 61002054 з примусового виконання виконавчого листа № 186/789/19, виданого 16 січня 2020 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області та ВП № 60962453 з примусового виконання виконавчого листа № 186/561/19, виданого 22 січня

2020 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області,

у яких зазначено, що ці виконавчі провадження закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням судових рішень. Пунктом 2 цих постанов припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішень.

Приймаючи рішення про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, начальник виконавчої служби не прийняла до уваги, що до складу зведеного виконавчого провадження № 48585342, де боржником є ОСОБА_2, входить більше десяти виконавчих проваджень і зняття арешту суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та порушує права стягувача.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати дії начальника Першотравенського МВ ДВС Південно-Східного

МУ МЮ (м. Дніпро) Бухтіярової Є. В. неправомірними під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження ЗВП № 48585342;

- визнати рішення про припинення чинності арешту майна боржника ОСОБА_2 та скасування інших заходів примусового виконання у ЗВП № 48585342, до якого також входить ВП № 60962453 незаконним;

- постановити окрему ухвалу у зв'язку з порушенням законодавства та виявлені чисельні недоліки в діяльності Першотравенського МВ ДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) та направити до органів досудового розслідування;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 22 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, у задоволенні скарги

ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні будь-які об'єктивні підстави, передбачені статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" для визнання незаконними дій начальника Першотравенського МВ ДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Бухтіярової Є. В.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення скарги.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

07 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, не врахували, що внаслідок скасування заходів забезпечення позову у зведеному виконавчому провадженні незахищеними залишилися інші десять виконавчих проваджень.

Заявник стверджує, що зняття арешту з майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішень суперечать положенням статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та порушують права стягувача.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом касаційної інстанції строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У Першотравенському МВ ВДВС Південно-Східного МУ (м. Дніпро) на виконанні перебувало декілька виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_2, стягувачем ОСОБА_1, зокрема:

виконавче провадження № 60962453 з примусового виконання виконавчого листа № 186/561/19, виданого 02 січня 2020 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 217,62 грн;

виконавче провадження № 61002054 з примусового виконання виконавчого листа № 186/789/19, виданого 16 січня 2020 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 376,52 грн.

На виконанні у Першотравенському МВ ВДВС Південно-Східного МУ (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження № 48585342.

05 лютого 2020 року виконуючим обов'язки начальника Першотравенського МВ ВДВС Південно-Східного МУ (м. Дніпро) винесено постанови про приєднання виконавчих проваджень № 60962453 та № 61002054 до зведеного виконавчого провадження № 48585342, боржник ОСОБА_2

27 травня 2020 року начальник Першотравенського МВ ВДВС Південно-Східного МУ (м. Дніпро), на підставі статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв'язку з фактичним виконанням ВП № 60962453 та ВП № 61002054, винесла постанови про виведення виконавчих проваджень № 60962453 та № 61002054 із зведеного виконавчого провадження № 48585342, боржник ОСОБА_2

27 травня 2020 року начальник Першотравенського МВ ВДВС Південно-Східного МУ (м. Дніпро), керуючись положеннями пункту 9 частини 1 статі 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанови про закінчення виконавчих проваджень, у зв'язку з фактичним виконанням рішення. Пунктом 2 цих постанов припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Мотивувальна частина

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому Законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Зокрема передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) у разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Згідно пункту 8 розділу ІІІ Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що арешт на кошти боржника накладається на загальну суму заборгованості у рамках зведеного виконавчого провадження.

У свою чергу, пунктом 16 розділу ІІІ Інструкції визначено, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Інструкції у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частина 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження"

у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").

З аналізу вказаних норм права слідує, що у разі, якщо виконавче провадження, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження, фактично виконано, то за постановою виконавця такий виконавчий документ виводиться зі зведеного виконавчого провадження та підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У тому випадку, коли виконавець, зокрема, під час відкриття виконавчого провадження, виконав вимоги частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника, то під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, виконавець зобов'язаний застосувати положення частини 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа повинен зазначити про зняття арешту з майна (коштів).

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у виконавчих провадженнях № 60962453 та № 61002054 судові рішення фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчими документами, тому виконавчі провадження підлягали закінченню, з попереднім їх виведенням зі зведеного виконавчого провадження № 48585342.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що начальником відділу арешт знято тільки з вищевказаних виконавчих проваджень, які завершені з повним фактичним виконання рішень суду за виконавчими документами, на всі інші відкриті виконавчі провадження

у ЗВП № 48585342, ці скасування арештів ніяк не впливають.

Таким чином, начальник Першотравенського МВ ДВС ПС МУ МЮ (м. Дніпра) Бухтіярова Є. В. діяла у відповідності до вимог пункту 9 частин 1 статті 39, частин 1 , 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для визнання незаконними її дій та задоволення скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок зняття арешту з майна боржника порушено вимоги статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та порушено права стягувача у зведеному виконавчому провадженні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ці доводи є неправильним трактуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки питання застосування положень частини 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" не стосувалося ЗВП №
48585342.

Інші доводи касаційної скарги, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували положення статей 30, 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження" до спірних правовідносин.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник