Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 468/676/17-ц

провадження № 61-29914св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2017 року в складі судді Муругова В. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В.,

Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що з 10 січня 1994 року по 02 квітня 2004 року вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства

ім. В. І. Леніна (далі - КСП ім. В. І. Леніна), правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмежено відповідальністю «Лан» (далі - СТОВ «Лан»).

16 листопада 1995 року КСП ім. В. І. Леніна отримало державний акт на право колективної власності на землю, проте у списку громадян - членів

КСП ім. В. І. Леніна, який додавався до державного акту, її прізвище було відсутнє.

Позивач зазначала, що неодноразово зверталася до державних органів та органів місцевого самоврядування з вимогою про надання їй земельної частки (паю), однак їй було відмовлено.

Посилалась на те, що у неї є право на отримання земельної частки (паю), та з урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у межах земель Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що у ОСОБА_3 при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Леніна виникло право на земельну частку (пай), проте виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що справа не була розглянута судами по суті, а оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм чинного законодавства.

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_3 прийнята у члени КСП ім. В. І. Леніна

04 липня 1993 року, а звільнена 02 квітня 2002 року.

16 листопада 1995 року КСП ім. В. І. Леніна отримало державний акт на право колективної власності на землю. У списку громадян - членів КСП ім. В. І. Леніна, який додавався до державного акта, ОСОБА_3 відсутня.

Рішенням Добренської сільскої ради Баштанського району Миколаївської області від 29 вересня 2000 року №7 ОСОБА_3 відмовлено у наданні земельної ділянки із земель резервного фонду.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 січня

2001 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні її позову до Добренської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та СХПК «ЛАН» про визнання права на земельну частку (пай) через сплив позовної давності. Судом встановлено, що про порушення свого права позивач дізналася у квітні 1997 року, а за захистом його звернулася у вересні 2000 року.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У 2003 та 2015 роках позивач зверталася із заявами до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області про виділення їй земельної частки (паю), проте їй було відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що у ОСОБА_3 при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. В. І. Леніна виникло право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до

01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені судом (стаття 212 ЦПК України 2004 року), враховуючи те, що ОСОБА_3 пропустила строк для звернення до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай), оскільки позивач про порушення свого права дізналася у квітні 1997 року, а за його захистом звернулася у травні 2017 року, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за пропуском без поважних причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 червня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня

2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська