Постанова

Іменем України

08 січня 2024 року

м. Київ

справа № 760/29760/21

провадження № 61-11873св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Аграрний фонд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Аграрний фонд» на постанову Київського апеляційного суду

від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Білич І. М., Гаращенка Д. Р.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Аграрний фонд» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»),

у якому просила суд визнати незаконним її звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України шляхом скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 18 жовтня 2021 року № 405-к; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування AT «Аграрний фонд» або на рівнозначній посаді, або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду

у AT «Аграрний фонд»; а також стягнути з AT «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2015-2021 років ОСОБА_1 працювала в АТ «Аграрний фонд» та за цей час неодноразово була переведена з однієї посади на іншу.

22 травня 2020 року її було переведено на посаду начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування

AT «Аграрний фонд», проте 13 серпня 2021 року позивачу вручено попередження про скорочення чисельності та штату працівників від 13 серпня 2021 року, у якому зазначено, що у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників AT «Аграрний фонд» (наказ AT «Аграрний фонд»

від 12 серпня 2021 року № 119 «Про скорочення чисельності та штату працівників AT «Аграрний фонд»), затвердження організаційної структури та штатного розпису AT «Аграрний фонд», посада, яку займає ОСОБА_1 , підлягає скороченню з 18 жовтня 2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з трудовим законодавством, зокрема вихідної допомоги у розмірі, не менше середнього місячного заробітку.

Також ОСОБА_1 повідомлено про те, що на момент попередження про звільнення у товаристві відсутні вакантні посади, які відповідають її кваліфікаційним здібностям та могли б бути запропоновані для подальшого працевлаштування у товаристві, проте у разі виникнення відповідної за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну цього попередження посада буде запропонована їй згідно з чинним законодавством.

18 жовтня 2021 року AT «Аграрний фонд» було видано наказ № 405-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку зі скороченням штату працівників, який, на думку позивача, є незаконним, оскільки їй не було запропоновано вакантні посади, які існували на момент попередження про звільнення, та не ознайомлено із переліком посад на товаристві, які були вакантними протягом усього періоду з дня попередження про звільнення до дня самого звільнення.

Крім того, позивач мала переважне право на залишення на роботі у зв`язку з тим, що в її сім`ї на час звільнення не було інших працівників із самостійним заробітком, вона самостійно утримувала малолітню дитину та безперервно протягом тривалого часу (більше п`яти років) працювала в AT «Аграрний фонд», займаючи з 02 червня 2015 року керівні посади.

З огляду на порушення роботодавцем процедури звільнення, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи вимоги статті 49-2 КЗпП України роботодавцем не були порушені, оскільки позивач не відповідала жодній

із вакантних посад за своєю освітою та кваліфікацією. При цьому переважне право на залишення на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, тоді як за обставинами справи мало місце скорочення посади начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування, яка була єдиною в товаристві та новим штатним розписом передбачена не була.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ АТ «Аграрний фонд» від 18 жовтня 2021 року

№ 405-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування АТ «Аграрний фонд» із 18 жовтня 2021 року; стягнуто

з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 18 жовтня 2021 року до 12 липня 2023 року

у розмірі 784 585,44 грн.

Допущено до негайного виконання рішення про поновлення на роботі

та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована порушенням роботодавцем вимог трудового законодавства під час звільнення позивача, оскільки

у відповідача у період із 12 серпня 2021 року до 18 жовтня 2021 року включно були наявні вакантні посади, а саме: провідний фахівець відділу економічної безпеки управління економічної та внутрішньої безпеки; начальник відділу

у Запорізькій області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту; організатор зі збуту відділу у Запорізькій області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту; організатор зі збуту відділу у Полтавській області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту. Крім того, вакантною була посада начальника відділу адміністрування логістичних та виробничих операцій управління адміністрування, який створений наказом AT «Аграрний фонд» від 12 серпня 2021 року № 119 та складався з п`яти осіб: одного начальника та чотирьох фахівців. Станом на день повідомлення позивача про звільнення

і до 17 серпня 2021 року включно вказана посада була вакантною, однак вона не була запропонована позивачу, а запропонована ОСОБА_2 на підставі його заяви від 17 серпня 2021 року.

У зв`язку з тим, що одночасно з попередженням про звільнення роботодавець не запропонував ОСОБА_1 жодної вакантної посади, які існували

у товаристві, допущено порушення положень статті 49-2 КЗпП України, що свідчить про наявність правових підстав для визнання незаконним наказу

АТ «Аграрний фонд» від 18 жовтня 2021 року № 405-к про звільнення

ОСОБА_1 , поновлення позивача на посаді начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування

АТ «Аграрний фонд» із 18 жовтня 2021 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 18 жовтня 2021 року до 12 липня

2023 року.

При цьому позовні вимоги в частині внесення відповідних змін до штатного розпису шляхом введення скороченої посади у AT «Аграрний фонд» задоволенню не підлягають з огляду на те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників

і штатний розпис.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 серпня 2023 року АТ «Аграрний фонд» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині вимог, які не підлягають негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

31 серпня 2023 року справа № 760/29760/21 надійшла до Верховного Суду.

01 вересня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у справах № 6-40цс15,

№ 6-1264цс17, Верховного Суду, викладеній у справі № 345/1663/18, та Великої Палати Верховного Суду, викладеній у справі № 800/538/17, оскільки відповідно до своїх кваліфікаційних здібностей ОСОБА_1 не відповідала жодній вакантній посаді за освітою чи досвідом роботи, у тому числі не могла

і претендувати на посаду начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування АТ «Аграрний фонд». З огляду на вказане, апеляційний суд фактично втрутився у господарську діяльність товариства, що заборонено частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України. При цьому судом не враховано досвід позивача, її кваліфікацію, освіту та невідповідність наявним на підприємстві вакантним посадам.

Інші доводи касаційної скарги спрямовані на відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі порівняно з іншим працівником -

ОСОБА_2 .

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Суд установив, що наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 22 травня 2015 року

№ 139-К ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «Аграрний фонд» на посаду спеціаліста з виробничих операцій відділу адміністрування виробничих операцій департаменту адміністрування з випробувальним терміном на три місяці з оплатою праці згідно зі штатним розписом із 22 травня 2015 року

(а. с. 116 т. 1).

02 червня 2015 року згідно з наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 150-к

ОСОБА_1 переведено з посади спеціаліста з виробничих операцій відділу адміністрування виробничих операцій департаменту адміністрування на посаду начальника відділу адміністрування виробничих операцій та складського зберігання департаменту адміністрування з випробувальним терміном три місяці з оплатою праці згідно зі штатним розписом із 02 червня 2015 року.

22 травня 2020 року згідно з наказом AT «Аграрний фонд» № 247-к ОСОБА_1 переміщено на посаду начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування зі збереженням посадового окладу (без змін істотних умов праці) з 22 травня 2020 року (а. с. 44 т. 2).

Згідно з пунктами 1, 4 наказу AT «Аграрний фонд» «Про скорочення чисельності та штату працівників AT «Аграрний фонд», зміну істотних умов праці, затвердження організаційної структури та штатного розпису

AT «Аграрний фонд» № 77 від 21 травня 2021 року, враховуючи зміни

в організації виробництва та праці, зменшення обсягу робіт, з метою впорядкування організаційної структури, оптимізації штатної чисельності

та оплати працівників AT «Аграрний фонд», вирішено скоротити чисельність

та штат працівників шляхом виведення зі штатного розпису певних штатних одиниць із відділів товариства, затвердити і ввести в дію з 01 червня

2021 року в новій редакції організаційну структуру та штатний розпис працівників AT «Аграрний фонд» (а. с. 167-169 т. 1).

Із витягу з організаційної структури товариства, яка діє з 01 червня 2021 року, організаційна структура складається з декількох структурних одиниць, серед яких є управління адміністрування (штат у кількості 213 штатних одиниць, управління з адміністрування у кількості 16 штатних одиниць):

- відділ адміністрування виробничих операцій, який складається з трьох осіб: одного начальника та двох фахівців, очолювала позивач ОСОБА_1 ;

- відділ адміністрування логістичних операцій, який складається з чотирьох осіб: одного начальника, провідного фахівця та двох фахівців, очолював ОСОБА_2 (а. с. 71 т. 2).

07 липня 2021 року на виконання вимог частини другої статті 49-4 КЗпП України, підпункту 2.5.9 п. 2.5 розділу 11 Колективного договору АТ «Аграрний фонд» на 2020-2024 роки повідомлено уповноваженого представника трудового колективу про заплановане звільнення працівників з ініціативи роботодавця в порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України

у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

22 липня 2021 року уповноважений трудового колективу АТ «Аграрний фонд» надав згоду на скорочення посад та звільнення працівників товариства,

в тому числі і на звільнення позивача.

12 серпня 2021 року згідно з пунктом 1.3 наказу AT «Аграрний фонд» «Про скорочення чисельності та штату працівників AT «Аграрний фонд», затвердження організаційної структури та штатного розпису AT «Аграрний фонд» № 119 від 12 серпня 2021 року, враховуючи зміни в організації виробництва та праці, зменшення обсягу робіт, з метою впорядкування організаційної структури, оптимізації штатної чисельності працівників

AT «Аграрний фонд», вирішено скоротити чисельність та штат працівників

AT «Аграрний фонд» шляхом виведення зі штатного розпису певних штатних одиниць з відділів товариства, зокрема, однієї штатної одиниці начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування - ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу затверджено і введено в дію

з 18 серпня 2021 року в новій редакції організаційну структуру та штатний розпис працівників AT «Аграрний фонд» (а. с. 117, 118 т. 1).

Судами встановлено, що посада начальника відділу адміністрування логістичних операцій, яку обіймав ОСОБА_2 , скороченню згідно з цим наказом не підлягала.

Витягом з організаційної структури товариства, яка діє з 18 серпня 2021 року, передбачено, що організаційна структура складається з декількох структурних одиниць, серед яких є управління адміністрування, яке складається з: відділу адміністрування логістичних та виробничих операцій, відділу адміністрування операцій з закупівлі та реалізації. Таким чином, відділ адміністрування виробничих операцій та відділ адміністрування логістичних операцій було об`єднано у відділ адміністрування логістичних та виробничих операцій, що підтверджується відповідачем (а. с. 72 т. 2).

Указаним витягом установлено штат у кількості 197 штатних одиниць, управління з адміністрування у кількості 13 штатних одиниць; відділ адміністрування логістичних та виробничих операцій складається з п`яти осіб: одного начальника та чотирьох фахівців (а. с. 71 т. 2).

13 серпня 2021 року ОСОБА_1 вручено попередження про скорочення чисельності та штату працівників, про що свідчить її особистий підпис на зазначеному попередженні, та повідомлено, що на момент вручення повідомлення у товаристві відсутні вакантні посади, які відповідають кваліфікаційним здібностям ОСОБА_1 та могли б бути запропоновані позивачу для подальшого працевлаштування у товаристві.

Із довідки від 14 жовтня 2022 року № 7.4-04/1/1119 судами встановлено, що

у період із 12 серпня 2021 року до 18 жовтня 2021 року включно

в AT «Аграрний фонд» були наявні наступні вакантні посади: провідний фахівець відділу економічної безпеки управління економічної та внутрішньої безпеки; начальник відділу у Запорізькій області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту; організатор із збуту відділу

у Запорізькій області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту; організатор із збуту відділу у Полтавській області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту (а. с. 16 т. 2).

18 жовтня 2021 року згідно з наказом № 405-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 18 жовтня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 ЦК України, статтях 62 66 79 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Верховний Суд, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, неодноразово наголошував на тому, що вирішуючи питання дотримання норм трудового законодавства у спірних правовідносинах, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 212/7513/20, від 12 серпня 2021 року у справі № 487/989/20, від 24 березня 2021 року у справі

№ 757/46273/17-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 235/4593/19.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, а власник буде вважатися таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Разом із тим, вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого у порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд зобов`язаний у першу чергу перевірити наявність підстав для звільнення

(чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), дотримання відповідної процедури і не досліджує питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах

з АТ «Аграрний фонд» та займала посаду начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування (наказ відповідача № 247-к).

12 серпня 2021 року згідно з пунктом 1.3 наказу AT «Аграрний фонд» «Про скорочення чисельності та штату працівників AT «Аграрний фонд», затвердження організаційної структури та штатного розпису AT «Аграрний фонд» № 119 від 12 серпня 2021 року, враховуючи зміни в організації виробництва та праці, зменшення обсягу робіт, з метою впорядкування організаційної структури, оптимізації штатної чисельності працівників

AT «Аграрний фонд» вирішено скоротити чисельність та штат працівників

AT «Аграрний фонд» шляхом виведення зі штатного розпису певних штатних одиниць з відділів товариства, зокрема, однієї штатної одиниці начальника відділу адміністрування виробничих операцій управління адміністрування -ОСОБА_1

Зазначене свідчить про факт проведення підприємством скорочення чисельності штату працівників, у свою чергу суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників, як зазначено вище, належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Разом із тим, установивши, що у відповідача у період із 12 серпня 2021 року до 18 жовтня 2021 року включно були наявні вакантні посади, а саме: провідний фахівець відділу економічної безпеки управління економічної та внутрішньої безпеки; начальник відділу у Запорізькій області управління середнього

та малого бізнесу комерційного департаменту; організатор зі збуту відділу

у Запорізькій області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту; організатор зі збуту відділу у Полтавській області управління середнього та малого бізнесу комерційного департаменту; крім того, вакантною була посада начальника відділу адміністрування логістичних та виробничих операцій управління адміністрування, який створений наказом

AT «Аграрний фонд» від 12 серпня 2021 року № 119 та складався з п`яти осіб: одного начальника та чотирьох фахівців, однак жодна із зазначених посад ОСОБА_1 при звільненні запропонована не була, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту у судовому порядку.

Доводи касаційної скарги про неправильне тлумачення та розуміння судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 19 травня 2021 року у справі № 345/1663/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15,

від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ

є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд повинен визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин

у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши наведені заявником постанови, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав вважати, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини справи щодо порушення трудових прав працівників при звільненні.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок апеляційного суду зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам

у справі щодо відсутності відповідності рівня кваліфікації та освіти позивача вимогам посад, вакантних на підприємстві, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному, так

і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому

не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині вимог, які не підлягають негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

З огляду на висновки постанови Верховного Суду щодо залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін, колегія суддів вирішує питання про поновлення виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині вимог, які не підлягають негайному виконанню.

Керуючись статтями 389 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Аграрний фонд» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині вимог, які не підлягають негайному виконанню.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров