Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2019 року

м. Київ

справа № 707/1023/17

провадження № 61-26721св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтрільчукаВ.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - адвокатом ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4звернулась з позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7, після якої відкрилась спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок. ОСОБА_7 залишила заповіт, згідно якого заповіла все своє майно дочці ОСОБА_4 та сину ОСОБА_5 в рівних частках. Позивач вказує, що документи на спадкове майно знаходились у відповідача ОСОБА_5, який протягом шестимісячного строку не надавав їх позивачу для звернення до нотаріальної контори.

Вказувала, 18 травня 2017 року вона звернулась до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7, однак консультантом нотаріальної контори їй повідомлено в усній формі, що вчинити нотаріальні дії неможливо, оскільки вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Зазначала, що підставою пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини було те, що 28 квітня 2017 року вона направлена на стаціонар Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району» міста Києва (далі - КНП «КДУ Деснянського району» м. Києва) у зв'язку з встановленим діагнозом «БША за типом судинного кризу на тлі гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії» та перебувала там по 8 травня 2017 року.

Також вказувала, що у зв'язку з тим, що перебування на стаціонарі з метою лікування підтверджує поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки ця причина зумовлена неможливістю позивача прибути до міста Черкаси у строк, визначений законом для подання відповідної заяви.

За таких обставин просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини строком два місяці.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 8 серпня 2017 року, ухваленим у складі судді Смоляра О. А., позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на один місяць.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки перебувала на лікуванні, а після виходу з лікарняного - через зайнятість та погане самопочуття не змогла приїхати з міста Києва до міста Черкаси. Також позивач не мала оригіналів свідоцтва про смерть матері та заповіту, що ускладнило вчасне звернення до нотаріальної контори.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що доводи позивача ОСОБА_4 не є поважною причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій, пов`язаних із необхідністю звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7 Позивач мала змогу звернутись за консультацією до юриста чи до нотаріальної контори за місцем проживання для вирішення питання щодо консультації та подання заяви про прийняття спадщини.

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не перевірив всі обставини справи, не надав правову оцінку доказам, які свідчать про те, що строк для звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, що зумовлені істотними, непереборними та об'єктивними труднощами.

Вказує, що заявник мала намір подати вказану заяву у встановлений законом строк, однак перебуваючи на стаціонарному лікуванні з 28 квітня 2017 року по 8 травня 2017 року фактично була позбавлена можливості приїхати до міста Черкаси та подати заяву до нотаріуса.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на касаційну скаргу у яких просив відмовити у її задоволенні посилаючись на відповідність рішення апеляційного суду нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами встановлено, що 23 березня 2007 року ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно дочці ОСОБА_4 та сину ОСОБА_5 в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

За змістом статті 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, що спадкоємець, який протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 28 квітня 2017 року направлена на стаціонар КНП «КДУ Деснянського району» м. Києва у зв`язку встановленим діагнозом - «БША за типом судинного кризу на тлі гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії» та перебувала там по 8 травня 2017 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Апеляційний суд дійшов до висновку про те, що позивач не надала об'єктивних, переконливих доказів наявності поважних причин такого пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б реально перешкоджали позивачу скористатися належним їй правом на подачу такої заяви та слугували підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки її лікування зайняло 11 днів, а строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час перегляду справи у касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - адвокатом ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

В.А. Стрільчук