Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №760/25518/17

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/25518/17

провадження № 61-6546св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва в складі судді Кушнір С. І. від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Таргоній Д.

О., Журби С. О., Тимошевської С. І. від 05 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що їй на праві власності належить автомобіль марки "HONDA CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1.30 травня 2017 року близько 14 год. 00 хв. вона залишила належний їй транспортний засіб на спеціально облаштованій стоянці по вул. Авіаконструктора Антонова, 2а, біля будівлі Головної військової прокуратури, де також були припарковані інші транспортні засоби. По поверненню вона виявила, що на її автомобіль впала суха гілка дерева, пошкодивши його. ОСОБА_1 зазначає, що вона звернулась до органів поліції, які зафіксували факт пошкодження її транспортного засобу через падіння на нього гілки. Унаслідок події вона зазнала майнової шкоди, розмір якої згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження складає ~money0~, також і понесені нею витрати в розмірі ~money1~ на оплату вартості самого експертного дослідження. Крім того, внаслідок даної події їй завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінила в ~money2~ Оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться дерево та стоянка, на якій було пошкоджено належний їй автомобіль, входить до військового містечка № 29, і відноситься до категорії земель оборони, перебуваючи у сфері управління Міністерства оборони України, позивач вважає, що саме останнє повинно відповідати за заподіяння їй шкоди внаслідок неналежного виконання обов'язків утримання зелених насаджень. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь завдану їй майнову та моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі ~money3~, у рахунок відшкодування моральної шкоди ~money4~, та судовий збір в розмірі ~money5~, а всього ~money6~ У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції зазначив про те, що місцевий суд при вирішенні спору правильно встановив, що земельна ділянка, на якій розміщена стоянка, де було пошкоджено автомобіль позивача внаслідок падіння гілки з дерева, входить до складу військового містечка № 29 і перебуває саме у сфері управління Міністерства оборони України, тому правильними є висновки суду про те, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково поклали відповідальність щодо відшкодування шкоди, спричиненої позивачеві внаслідок пошкодження її автомобіля, на Міністерство оборони України, оскільки вини відповідача у цьому немає.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У червні 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, що ухвалені відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 760/25518/17 з Солом'янського районного суду м. Києва. Зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1, на праві власності належить автомобіль марки "HONDA CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого РВ ДДАІ МВС України 17 листопада 2011 року.

30 травня 2017 року автомобіль позивача марки "HONDA CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, перебуваючи на спеціально обладнаній стоянці по вул. Авіаконструктора Антонова, 2 а, біля будівлі Головної військової прокуратури, зазнав значних механічних пошкоджень, внаслідок падіння гілки дерева, що підтверджується довідкою Солом'янського УП ГУНП у м. Києві від 12 червня 2017 року.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 30 травня 2017 року встановлено, що пошкодження автомобіля марки "HONDA CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1, виникло в результаті падіння дерева.

Як вбачається з акту від 30 травня 2017 року, складеного комісією з працівників Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було трухлявим, гниле в середині, мало ознаки пошкоджень біологічними шкідниками, що свідчить про низьку міцність та стійкість зазначеного дерева, що й спричинило його падіння. Зазначена комісія прийшла до висновку, що обвал дерева стався через відсутність контролю за своєчасним знесенням аварійних, сухостійних дерев на земельній ділянці, яка входить до складу військового містечка № 29 та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № С17-223 від 11 червня 2017 року, складеного ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки "HONDA CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_3, пошкодженого 30 травня 2017 року.

За проведене експертне дослідження позивачем на користь ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" сплачено ~money7~, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 25 від 01 червня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (частина перша пункту 7 статті 17) передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об'єктів природоохоронного та іншого призначення.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" зелені насадження уздовж вулиць, на прибудинкових територіях є елементами благоустрою. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом і віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, заподіяна неправомірною бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

Результат аналізу наведених норм з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства дає підстави для висновку про те, що законодавство не покладає на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України (далі - ЗСУ) здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених частиною 1 статті 137 Господарського кодексу України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Як зазначено вище, суди при вирішенні цього спору встановили, що земельна ділянка, на якій розміщена стоянка, де було пошкоджено автомобіль позивача внаслідок падіння гілки з дерева, входить до складу військового містечка № 29 і перебуває саме у сфері управління Міністерства оборони України, тому суди дійшли обґрунтованих висновків, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга не містить посилань щодо законності/безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про загальну суму грошових коштів, що підлягає стягненню у цій справі та її складових, а тому немає підстав вважати, що суди дійшли помилкових висновків про стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі ~money8~, моральної шкоди в розмірі ~money9~, витрат на проведення експертного дослідження в розмірі ~money10~ та судового збору в розмірі ~money11~ 40 коп.

Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Частиною 3 статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження, касаційного провадження, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун