Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2018 року у справі №464/3298/14

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 464/3298/14

провадження № 61-10090св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційне підприємство «Стимул-Сихів»,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційне підприємство «Стимул-Сихів» (далі - ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго»), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1.

На підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 листопада 2012 року, укладеного між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», останній забезпечує подачу теплової енергії до вказаного будинку.

Позивачу, як управителю багатоквартирного житлового будинку, згідно із договором на утримання, обслуговування та ремонт житлового фонду і прибудинкових територій від 17 березня 2004 року № 3607/155, пролонгованого додатковим договором від 01 січня 2011 року про внесення змін та доповнень до договору № 3607/155, належить право вимоги оплати теплової енергії, спожитої власниками квартири за вказаною адресою. На ім'я відповідачів відкрито рахунок № НОМЕР_1, для нарахування та внесення плати за надавані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, центрального опалення, постачання гарячої та холодної води.

Відповідачі належним чином не виконували зобов'язання з оплати за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за центрального опалення, яка станом на 01 лютого 2013 року складала 5 238,79 грн.

Із урахуванням наведеного, ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» просило суд стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 5 238,78 грн.

У липні 2014 року відповідачі подали зустрічний позов до ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», в якому вказують, що відповідно до правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, ними систематично вносилася плата за спожиту теплову енергію згідно із показниками будинкового лічильника, пропорційно опалювальній площі з урахуванням 25 % пільги, наданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі повідомлення на оплату житлово-комунальних послуг, за тарифами, встановленими рішенням Львівської міської ради від 31 травня 2011 року № 561 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у місті Львові індивідуально по кожному будинку», ними систематично вносилася плата за витрати із технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації та із ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах на 1 кв. м загальної площі квартири житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) у розмірі 0,17305 грн на 1 кв. м та плата за витрати з проведення поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, розташованих на прибудинковій території, на 1 кв. м загальної площі квартири житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) за тарифом 0,09555 грн на 1 кв. м.

Однак ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» неправомірно із 2005 року нараховує їм плату із централізованого опалення за завищеними тарифами, застосовуючи двоставковий тариф, що встановлений Виконавчим комітетом Львівської міської ради (далі - ВВ ЛМР) із перевищенням повноважень та із порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» позиціонує себе як такий, що здійснює постачання теплової енергії споживачам, проте це є порушенням норм чинного законодавства, оскільки позивач не має ліцензії на транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідачі просили суд визнати незаконними дії ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» щодо нарахування їм заборгованості за послуги централізованого опалення квартири АДРЕСА_1; зобов'язати ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» здійснити перерахунок зайво нарахованих коштів послуги із централізованого опалення; стягнути із ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» на їхню користь судовий збір.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 лютого 2015 року, первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» 5 238,79 грн заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У липні 2015 року ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якому позивач, просив суд стягнути солідарно із відповідачів на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 1 656,66 грн, із яких: 1 343,46 грн - заборгованість за послуги з центрального опалення та 313,20 грн - заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2015 року цивільну справу № 464/3298/14-ц за позовом ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ? ЛМКП «Львівтеплонерего» про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок об'єднано в одне провадження із цивільною справою № 464/5693/15-ц за позовом ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та присвоєно № 464/3298/14-ц.

У грудні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали заяву про зміну та доповнення зустрічних позовних вимог, в якій зазначили, що ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» протягом останніх років неправомірно проводить нарахування оплати житлово-комунальних послуг без урахування 25 % пільги, наданої ОСОБА_5 на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема така пільга не врахована при нарахуванні плати за вивезення побутових відходів.

Відповідачі просили суд визнати незаконними дії ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» щодо нарахування їм заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема із утримання будинку та прибудинкової території приватизованого жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у період із 01 червня 2011 року по 07 квітня 2015 року включно; зобов'язати ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» здійснити перерахунок нарахованих коштів за послуги із утримання будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та прибудинкової території, у період із 01 червня 2011 року по 07 квітня 2015 року включно; визнати незаконними дії ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» щодо ненадання ОСОБА_5 25 % знижки при оплаті за користування комунальними послугами з вивезення твердих побутових відходів; зобов'язати ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» здійснити перерахунок коштів за комунальні послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням 25 % знижки у межах середніх норм споживання, наданої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_5 із 01 червня 2011 року до дня розгляду справи у суді та стягнути з ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» на користь ОСОБА_5 судові витрати.

У лютому 2016 року ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» подало заяву про збільшення позовних вимог, в яких просило суд стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з центрального опалення за період із січня 2007 року по червень 2014 року включно у розмірі 6 582,25 грн та за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкових територій за період із червня 2010 року по червень 2015 року включно у розмірі 866,90 грн, а разом 7 449,15 грн, а також понесенні судові витрати.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року позов ТзОВ «Стимул-Сихів» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги із центрального опалення за період із 01 січня 2007 року по 30 червня 2014 року у розмірі 6 582,25 грн та за надані житлово-комунальні послуги із утримання будинку і прибудинкових територій за період із 01 червня 2010 року по 30 червня 2015 року у розмірі 866,90 грн, а всього 7 449,15 грн. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі належними та допустимими доказами не спростували достовірність наданого позивачем розрахунку заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги. Посилання відповідачів на незаконність проведення нарахування плати за центральне опалення згідно зі встановленим ВК ЛМР двоставковим тарифом на теплову енергію, тарифом на підігрів води та послуги централізованого опалення з підігріву води, є безпідставними, оскільки такий тариф прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягав застосуванню при нарахування плати за відповідні послуги. Послуги із вивезення побутових відходів, які надаються відповідачам, є однією зі складових послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, і згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вважаються окремим видом житлово-комунальних послуг, при оплаті за користування якими, надання пільги дітям війни статтею 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачено. Позивач не пропустив строку на звернення із позовом до суду, оскільки відповідачі протягом 2007-2014 років періодично сплачували кошти за централізоване опалення, тобто вчиняли дії із визнання боргу, що в силу вимог статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року у частині задоволення вимог ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» про стягнення солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» заборгованості за житлово-комунальні послуги із центрального опалення за період із 01 січня 2007 року по 30 червня 2014 року у розмірі 6 582,25 грн, за житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території за період із 01 червня 2010 року по 30 червня 2015 року у розмірі 866,90 грн та по 121,80 грн судового збору із кожного, скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові. У решті рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, стягуючи із відповідачів заборгованість за використання житлово-комунальних послуг, не перевірив належним чином розрахунків, наданих ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів». Позивачем не надано суду належного розрахунку та первинних документів, за якими можливо перевірити правильність нарахувань, що є предметом спору.

У лютому 2018 року ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем надані суду розрахунки заборгованості за житлово-комунальні послуги, письмові пояснення та інші документи, які підтверджують заявлені вимоги. Крім того, апеляційний суд, встановивши факт надання відповідачам житлово-комунальних послуг, безпідставно звільнив відповідачів від сплати за такі послуги.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву.

У квітні 2018 року від ОСОБА_2надійшов відзив на касаційну скаргуТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» є балансоутримувачем вказаного будинку і одночасно виконавцем послуг із централізованого постачання теплової енергії до квартир його мешканців, а також утримування, обслуговування та ремонту житлового фонду і прибудинкової території на підставі договорів, укладених ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на постачання теплової енергії до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та договорів на утримання, обслуговування і ремонт житлового фонду і прибудинкової території. Відповідно до умов договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» як теплопостачальна організація забезпечує постачання теплової енергії для опалення у потрібних обсягах у період опалювального сезону, а ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», як споживач, зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин (далі - Закон), законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

У статті 19 Закону передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до пункту 1 частини першої, пункту 5 частини третьої статті 20 Закону споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом установлено, що позивач надавав житлово-комунальні послуги відповідачам, проте останні із січня 2007 року лише частково сплачували кошти за отримані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до відомості від 11 грудня 2017 року за період із 01 січня 2007 року по 30 червня 2014 року відповідачам нарахована заборгованість із оплати послуг із центрального опалення у розмірі 6 582,25 грн.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належного розрахунку та первинних документів, на підставі яких можна перевірити правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані відповідачам.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він є помилковими, з огляду на таке.

Згідно з частини другої статті 32 Закону розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Судом установлено, що нарахування плати за послуги з центрального опалення здійснювалося на підставі рішення ВК ЛМР від 20 жовтня 2006 року № 1189 «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги централізованого опалення з підігріву води», рішення ВК ЛМР від 02 вересня 2008 року № 930 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання» зі змінами згідно з рішеннями ВК ЛМР від 14 листопада 2008 року № 1255, від 29 грудня 2008 року № 1433, від 28 грудня 2011 року № 1983.

Надана позивачем відомість про нарахування від 11 грудня 2017 року відповідає положенням наведених норм законодавства. Зазначений у ній розрахунок заборгованості відповідачами належними та допустимими доказами не спростований.

Відмовляючи у задоволенні позову ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», апеляційний суд фактично звільнив відповідачів від сплати за отримані ними послуги, хоча законодавством не передбачено такого звільнення, а згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у випадку доведення відсутності її вини у порушенні такого зобов'язання.

Оскільки відповідачами не спростовано факт надання до належної їм квартири житлово-комунальних послуг та не доведено відсутності їх вини у виникненні заборгованості за вказані послуги, то наявні підстави для стягнення з них цієї заборгованості.

Висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також відсутності підстав для застосування пільги дітям війни при нарахуванні оплати за вказані послуги, є правильними і відповідають вимогам закону з огляду на таке.

Стаття 5 Закону України «Про соціальний захист» передбачає надання дітям війни права на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.

Згідно з положеннями статті 1 Закону комунальні послуги ? результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

Відповідно до частини першої статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

Аналіз наведеної норми вказує на те, що комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не є тотожними поняттями і є різновидом житлово-комунальних послуг, які розрізняються за функціональним призначенням.

Так, у першому випадку вивезення побутових відходів є комунальною послугою, яка надається споживачу самостійно за визначеним окремим тарифом. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про виключення робіт з вивезення побутових відходів зі складу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території і виведення їх в окрему послугу, вивіз побутових відходів слід відносити до комунальних послуг.

В другому випадку вивезення побутових відходів є однією із складових послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порядок формування тарифів на які визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Судами встановлено, що послуги із вивезення побутових відходів, які надаються відповідачам, є однією із складових послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином, підстави для врахування 25 % знижки при нарахуванні оплати за надання послуг із вивезення побутових відходів відсутні, оскільки пільги дітям війни з оплати послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій законодавством не передбачено.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки останній, дослідивши належним чином докази та встановивши усі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів».

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, у відповідності до статті 413 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, а відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг, сплачений ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції судовий збір у розмірі 974,40 грн підлягає стягненню із у рівних частках із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів».

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року скасувати, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5на користь Товариства з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» по 243,60грн у повернення судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик