Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.07.2021 року у справі №146/1062/20

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 146/1062/20

провадження № 61-10199св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина",

представник відповідача - Ціхомський Михайло Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" - Ціхомського Михайла Петровича на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року у складі судді Скаковської І. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" (далі - ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина") про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,3633 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

У 2006 році між нею та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Після закінчення строку договору оренди вона звернулася до ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" із заявою про припинення використання належної їй земельної ділянки, однак представник орендаря повідомив, що у 2014 році між ними було укладено новий договір оренди землі строком на 30 років.

З метою отримання копії договору оренди землі від 2014 року вона неодноразово зверталася до ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" і 23 травня 2020 року на адвокатський запит товариство надало їй копію договору оренди землі від 29 травня 2014 року.

Вказувала, що ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" з травня 2014 року не сплачує орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, тому ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі від 29 травня 2014 року №195/В, укладений між нею і ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина", та скасувати державну реєстрацію цього договору оренди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 29 травня 2014 року № 195/В, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" та зареєстрований реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 16 вересня 2014 року, номер запису: 7011771.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 29 травня 2014 року № 195/В, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" та зареєстрованого реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 16 вересня 2014 року, номер запису: 7011771.

Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс "Зелена Долина" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс "Зелена Долина" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем орендна плата за договором оренди від 29 травня 2014 рокуз моменту його укладення позивачу не сплачувалася, що є істотним порушенням відповідачем умов цього договору, а отже наявні підстави для розірвання цього правочину незважаючи на те, що заборгованість з орендної плати була виплачена у подальшому.

Оскільки на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, заявником були подані акт виконаних робіт про надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2021 року, копія договору про надання професійної правничої допомоги від 10 квітня 2020 року № 29/2020 та квитанція № 21/04 від 21 квітня 2020 року, то з урахуванням положень пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00
грн, розмір яких є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" - Ціхомського М. П. на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представника ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" - Ціхомський М. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України у цій частині в касаційному прядку не переглядаються.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно стягнув з товариства витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав розрахунок наданих послуг по правовій допомозі адвокатом Дунаєвим І. Б., при цьому, ні в договорі про надання правової допомоги, ні в акті виконаних робіт немає розрахунку вартості наданих послуг, а тому наданий позивачем договір не відповідає вимогам цивільного законодавства. Крім того, судом не встановлено чи були стягнуті з відповідача витрати у розмірі 10 000,00 грн пов'язані з розглядом цієї справи.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Дунаєвим І. Б., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28 липня 2008 року № 599, укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 29/2020, за змістом якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати правничу допомогу у справі про визнання недійсним, розірвання договору оренди землі та представляти інтереси ОСОБА_1 у Томашпільському районному суді Вінницької області, Вінницькому апеляційному суді.

Сторонами погоджено, що сума оплати на виконання доручення з гонорару у розмірі 10 000,00 грн (погодинна оплата праці) та коштів, передбачених для фактичних витрат пов'язаних з виконанням доручення. Також сторонами погоджено, що фактично сплачений гонорар поверненню не підлягає.

Згідно з актом виконаних робіт про надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2021 року ОСОБА_2 надав, а ОСОБА_1 прийняла наступні послуги з професійної правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2020 року № 29/2020: здійснено юридичне консультування з приводу предмета укладеного спору - 2 години; опрацювання законодавчої бази, правової позиції Верховного Суду, що регулює спірні відносини, - 8 годин; формування правової позиції з клієнтом - 2 години; підготовка процесуальних документів: 1) позовна заява про розірвання договору оренди землі - 8 годин; 2) клопотання про витребування доказів - 1 година; 3) адвокатський запит в ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" - 1,5 години; 4) адвокатський запит до Вилянської сільської ради - 1,5 години; 5) адвокатський запит державному реєстратору - 1,5 години; участь у судових засіданнях - згідно з журналом судових засідань.

Загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" -Ціхомського М.

П. підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення, в оскаржуваній частині, є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених статтею 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, заявником були подані: копія договору про надання професійної правничої допомоги від 10 квітня 2020 року № 29/2020, акт виконаних робіт про надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2021 року та квитанція № 21/04 від 21 квітня 2020 року.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

З огляду на зазначене, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (юридичне консультування, вивчення судової практики, підготовка процесуальних документів, направлення адвокатських запитів, участь у судових засіданнях), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказами, поданим позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Твердження заявника, що позивачем не надано суду належного розрахунку послуг по правовій допомозі є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами.

Також безпідставним є посилання заявника, що стягнуті з нього витрати у розмірі 10 000,00 грн не пов'язані з розглядом цієї справи, оскільки спростовуються змістом договору про надання професійної правничої допомоги від 10 квітня 2020 року № 29/2020 та актом виконаних робіт про надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2021 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що заявником не було спростовано факту надання ОСОБА_2 професійної правничої допомоги ОСОБА_1, її обсягу та вартості робіт.

Твердження заявника про неврахування судами висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, є безпідставним, оскільки висновки судів вказаним висновкам Верховного Суду не суперечать.

Інші доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення, в частині, що була предметом касаційного перегляду, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" - Ціхомського Михайла Петровича залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф.

Хопта