Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 753/7290/17

провадження № 61-11158св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - ОСОБА_2 ,

відповідач 2 - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жердєва Наталія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жердєва Н. О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

10 вересня 2016 року нею була видана довіреність сину ОСОБА_3 , якою вона уповноважила останнього здійснити продаж квартири.

10 листопада 2016 року, отримавши повноваження для продажу квартири, та, будучи у зіпсованих відносинах із позивачем, її син ОСОБА_3 , маючи на меті завдати їй шкоди, діючи усупереч попередньої домовленості про ціну продажу квартири, здійснив її продаж ОСОБА_2 за ціною 28 700,00 грн, яка не відповідає її дійсній вартості, внаслідок чого завдав майнової шкоди позивачу як власнику майна.

З урахуванням наведеного, на підставі статті 232 ЦК України просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 листопада 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жердєвою Н. О. в реєстрі за № 2789; виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 17390238 про право власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу квартири від 10 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 , діючого згідно довіреності, посвідченої 10 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою О. О., та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жердєвою Н. О., зареєстрований в реєстрі за № 2789, щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , недійсним.

За наслідками визнання недійсним правочину зобов`язано ОСОБА_2 , повернути ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 28 700, 00 грн. грошових коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1 .

У решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із наявності в діях представника однієї сторони (продавця) та другої сторони (покупця) ознак зловмисної домовленості, настання наявних несприятливих наслідків для довірителя (позивача/продавця), за наслідками якого на підставі частини першої статті 232 ЦК України такий правочин підлягає визнанню недійсним.

Зобов`язуючи покупця повернути продавцю спірну квартиру, а з продавця стягнути на користь покупця 28 700,00 грн - грошових коштів, отриманих від продажу вказаної квартири, суд виходив із положень частини другої статті 216 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив із того, положення Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, до спірних правовідносин не застосовується.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки матеріали справи не містять доказів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а тому відсутні підстави для застосування статті 232 ЦК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/7290/17 та витребувано її з Дарницького районного суду м. Києва.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя. Спірна квартира придбана позивачем у 2015 році за 596 497,00 грн у той же час реалізована відповідачем, як представником позивача за 28 700,00 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін. Указував, що позивач добровільно надала нотаріально посвідчену довіреність на свого сина ОСОБА_3 довіреність не містила будь-яких обмежень щодо укладення договору купівлі-продажу, а також у встановленому законом порядку не визнана недійсною.

Узагальнені доводи особи, яка подала пояснення на відзив

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала пояснення на відзив на касаційну скаргу у яких зазначила, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову з порушенням норм процесуального права, послався на неналежні та недопустимі докази і як наслідок скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2015 року, є власником квартири АДРЕСА_1 .

10 вересня 2016 року позивачем видано довіреність, за якою вона уповноважила свого сина ОСОБА_3 продати належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи наявне погодження між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого сторони погодили, що продаж квартири повинен бути здійснений за ціною не нижче 1 200 000,00 грн.

10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1. договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 28 700,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28 травня 2009 року по справі № 6-6639вов09.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що відповідач заперечував наявність будь-якої зловмисної домовленості, відсутність у довіреності виданої 10 вересня 2016 року будь-яких обмежень, що позивачем не доведено підстав, передбачених статтею 232 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу від 10 листопада 2016 року недійсним, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову. З зазначеним висновком Верховний Суд погоджується.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун