Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2019 року у справі №199/4074/16

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 199/4074/16

провадження № 61-15465св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2 000 грн зі сплатою 22,8 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник не виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 30 квітня 2016 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 19 107,22 грн, у тому числі: 1 995,70 грн - заборгованість за кредитом; 13 093,56 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 2 900 грн - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн - штраф (фіксована частина); 897,96 грн - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 107,22 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не здійснював будь-яких проплат за кредитним договором з 12 грудня 2008 року, тому строк позовної давності, який відповідачем перерваний не був, сплив 12 грудня 2011 року, проте позивач звернувся до суду лише 08 червня 2016 року. Позивачу слід відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку звернення до суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 995,70 грн на погашення заборгованості за кредитним лімітом, 13 063,56 грн на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитним лімітом та 1 100 грн пені.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що фактично ОСОБА_1 отримано кредитний ліміт не 12 грудня 2008 року, а 09 грудня 2012 року, отже строк позовної давності не пропущено. При цьому пеня стягується у межах одного року звернення банку до суду.

Відповідно до пункту 5.5.1 Правил користування платіжною карткою за несвоєчасне виконання боргових обов`язків власник карти сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості за відсотками за користування кредитним лімітом у розмірі 13 063,56 грн визначена банком за підвищеною процентною ставкою 30 %, 34,80 %, 43,20 %. При цьому банком одночасно нарахована також і пеня за прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк»,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтована тим, що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки кредитну картку він активував лише 09 грудня 2012 року, строк дії якої визначено до січня 2017 року. Позивач почав користуватися кредитними коштами лише з 09 вересня 2013 року, а прострочена заборгованість виникла лише 31 жовтня 2013 року. Суд не дослідив розрахунок заборгованості, момент отримання кредитних коштів, дати виникнення прострочки.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що саме 12 грудня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір із встановлення кредитного ліміту в розмірі 2 000 грн, який позичальник не сплачував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, проте банк звернувся до суду лише 08 червня 2016 року, майже через 8 років, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Доводи інших учасників справи

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк», вказуючи на те, що позивач пропустив строк позовної давності, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 грудня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

У позовній заяві банк зазначив про отримання відповідачем кредиту у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до вказаної заяви кредитний ліміт становить 0 грн, базова процентна ставки - 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія - 1 %. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, у зв`язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

В анкеті зазначено номер картки, а також дату відкриття рахунку - 12 грудня 2008 року.

У зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх договірних зобов`язань станом на 30 квітня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 19 107,22 грн, яка складається із: 1 995,70 грн - заборгованість за кредитом; 13 093,56 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 2 900 грн - заборгованість зі сплати пені та комісії; 250 грн - штраф (фіксована частина); 897,96 грн - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (статті 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Установлено, що відповідачу видано кредитну картку 12 грудня 2008 року, однак докази, що картку перевидано на новий строк та вона діє до 2017 року до суду першої інстанції не надано.

Розміру кредитного ліміту, наданого відповідачеві, банком під час розгляду справи в суді першої інстанції не доведено.

З підписаної ОСОБА_1 заяви вбачається, що він виявив бажання оформити на своє ім`я кредит (55 днів пільгового періоду) та отримав кредитну картку.

Судом першої інстанції, враховуючи обставини позовної заяви та матеріалів справи, пояснення сторін, встановлено, що останнім отримано кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн. Доказів повернення цих коштів банку відповідачем не надано.

Разом з тим, своїм правом на позов ПАТ КБ «ПриватБанк» скористалося лише у червні 2016 року - після спливу трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яка зазначена лише у виписці по картці (рахунку) від 10 серпня 2016 року), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з умов та правил надання банківських послуг.

Крім того, зазначав, що картку було активовано лише у 2012 році.

Місцевий суд правильно встановив, що банк вказаних обставин не довів, крім того правильно відхилив посилання на розрахунок заборгованості, відповідно до якого 09 вересня 2013 року відповідачем було здійснено погашення заборгованості 0,30 грн, оскільки докази внесення цієї суми саме відповідачем до матеріалів справи не додано, а представник відповідача заперечував щодо вказаного факту.

Належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що термін дії платіжної картки продовжено позивачем до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано. Інших доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідачу було видано іншу картку терміном дії до 2017 року не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами саме під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Посилання апеляційного суду на докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а подані банком до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою, не підтверджують доводи банку про перевидачу картки зі строком дії до 2017 році.

Крім того, апеляційний суд нові докази прийняв без належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджали позивачу надати їх на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, що суперечить вимогам статті 303 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Отже, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки кредитну картку відповідач активував лише 09 грудня 2012 року, строк дії якої визначено до січня 2017 року, а прострочена заборгованість виникла лише 31 жовтня 2013 року, оскільки вищезазначені обставини не були підтверджені банком належними та допустимими доказами у визначеному статтею 131 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року скасувати, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська