Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.06.2019 року у справі №173/2134/17

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 173/2134/17

провадження № 61-10357св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року у складі судді Петрюк Т. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,400 га, розташовану на землях Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Наприкінці 2015 року представник відповідача повідомив їй про те, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (далі - ТОВ «Унірем-Агро Плюс») 25 травня 2010 року було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, копію якого вона отримала у 2016 році у Боровківській сільській раді.

Зазначений договір було зареєстровано у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 25 травня 2010 року за № 041011900678.

Оспорюваний договір вона не підписувала та не уповноважувала будь-кого на його підписання.

Оскільки у діях невідомих їй осіб вбачалися ознаки кримінального правопорушення, вона звернулася до Верхньодніпровського ВП Жовтневого ВП ГУ НП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину.

Під час розслідування кримінальної справи було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої встановлено, що підписи у договорі оренди земельної ділянки та акті прийому-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оспорюваний договір є недійсним, оскільки вона його не підписувала, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення з її боку на укладення цього договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25 травня 2010 року між нею та ТОВ «Унірем-Агро Плюс» та зареєстрований у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 25 травня 2010 року за № 041011900678.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що окрім порушення прав позивача щодо підписання оспорюваного договору, інших порушень її прав, що виникають із оренди земельної ділянки, не встановлено. Недоведеність факту підписання спірного договору в результаті умисних дій саме відповідача, належне виконання відповідачем обов`язків, що виникли із договору оренди земельної ділянки та укладених до нього додаткових угод в тому числі і достроково, що свідчить про повагу відповідача до прав позивача, що виникають з оренди земельної ділянки. Позивачем не надано доказів того, що вона дізналася про наявність оспорюваного договору наприкінці 2015 року. Починаючи з 2010 року до 2017 року будь-яких претензій щодо належної їй спірної ділянки не пред`являла, отримувала оренду плату, укладала додаткові угоди саме до договору оренди земельної ділянки, просила виплатити їй орендну плату, що свідчить про обізнаність оспорюваного договору оренди та про пропуск нею позовної давності для його скарження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний договір оренди є укладеним та має ознаки недійсного правочину. Позивач багаторазово, систематично отримувала орендну плату за користування її земельною ділянкою від ТОВ «Унірем-Агро Плюс» у період з 2010 року до 2018 року, тобто усвідомлювала факт її нарахування у зв`язку із користуванням відповідачем спірної земельною ділянкою. 15 червня 2015 року та 25 жовтня 2016 року між сторонами було укладено додаткові угоди до оспорюваного договору, якими змінено, зокрема розмір орендної плати, узгоджено спосіб та умови розрахунків. ОСОБА_1 дізналася про наявність договірних правовідносин із ТОВ «Унірем-Агро Плюс» не пізніше 15 вересня 2010 року при отриманні орендної плати за 2010 рік. З цим позовом вона звернулася 29 листопада 2017 року, тобто з пропуском позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вона звернулася до суду з цим позовом в межах позовної давності, оскільки про порушення свого права дізналася 15 червня 2015 року. Висновок апеляційного суду про пропуск нею позовної давності є безпідставним. Вважала, що отримує від відповідача орендну плату за фактичне користування належною їй на праві власності земельною ділянкою. Про наявність договору дізналася саме в 2015 році, після надання відповідачем їй для підписання додаткової угоди до договору про зміну умов орендної плати. Висновки судів попередніх інстанцій суперечать як практиці Верховного Суду України, так і практиці Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ТОВ «Унірем-Агро Плюс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, оскільки позивач була обізнана про оспорюваний договір оренди, що підтверджується матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (паю) площею 13,400 га, яка розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданим 18 вересня 2003 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією.

Вказану земельну ділянку орендує ТОВ «Унірем-Агро Плюс» на підставі договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством та зареєстрованого 25 травня 2010 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041011900678.

Згідно з актом прийому-передачу земельної ділянки без дати, складеного від імені ОСОБА_1 та ТОВ «Унірем-Агро Плюс», було передано товариству спірну земельну ділянку площею 13,400 га.

15 червня 2015 року та 25 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Унірем-Агро Плюс» було укладено додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки.

ОСОБА_1 звернулася до Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області із заявою про самовільне зайняття належної їй на праві власності земельної ділянки, про що 05 вересня 2017 року було внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження за № 12017040430001059.

Згідно з висновком експерта від 10 листопада 2017 року № 29/1.1/754, складеним Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром на виконання постанови слідчого Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ГУ НП в Дніпропетровській області від 26 жовтня 2017 року, винесеної в межах кримінального провадження № 12017040430001059, підпис в договорі оренди земельної ділянки від 25 травня 2010 року, укладений між ТОВ «Унірем-Агро Плюс» та ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис в акті прийому-передачі земельної ділянки без номера та дати між ТОВ «Унірем-Агро Плюс» та ОСОБА_1 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Постановою старшого слідчого Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ГУ НП в Дніпропетровській області від 20 грудня 2017 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 отримувала від ТОВ «Унірем-Агро Плюс» оренду плату, а саме:

- за 2010 рік в сумі 2 487,10 грн, що підтверджується відомістю від 15 вересня 2010 року;

- за 2011 рік в сумі 3 081,67 грн, що підтверджується відомістю видачі орендної плати в грошовому виразі за 2011 рік № 308 від 27 жовтня 2011 року;

- за 2013 рік в сумі 3 081,67 грн, що підтверджується відомістю видачі орендної плати за 2013 рік ТОВ «Унірем-Агро Плюс» № 2769 від 14 березня 2014 року;

- за 2014 рік в сумі 2 311,26 грн, що підтверджується відомістю виплати паїв № 3281 від 01 серпня 2014 року;

- за 2015 рік в сумі 10 018 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 02 вересня 2015 року;

- за 2016 рік на суму 11 866,92 грн (10 018 грн + 1 848,92 грн), що підтверджується видатковим касовим ордером від 13 жовтня 2015 року (виплата орендної плати авансом за 2016 рік за заявою позивача від 09 жовтня 2015 року) та платіжним дорученням від 01 липня 2016 року № 846 (доплата у 2016 році у зв`язку з індексацією 6нормативної грошової оцінки у 2016 році);

- за 2017 рік на суму 11 592,48 грн, що підтверджується відомістю на видачу орендної плати за земельні ділянки від 31 жовтня 2016 року (виплата орендної плати авансом за 2017 рік на усне прохання);

- за 2018 рік на суму 11 592,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 серпня 2018 року № 4317.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

11 червня 2019 року справа № 173/2134/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що вона не підписувала оспорюваний договір оренди земельної ділянки, згоди на його укладення не давала. Підпис у договорі виконано не нею, а невідомою особою.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що підпис у договорі оренди земельної ділянки виконаний не позивачем, а іншою особою, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір є укладеним та має ознаки недійсного правочину.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем позовної давності з огляду на таке.

Позивач пов`язує порушення її прав саме з фактом обізнаності про існування договору оренди і його змістом, який вона не підписувала та про який дізналася у червні 2015 року (під час підписання додаткової угоди до договору), а не з фактом користування ТОВ «Унірем-Агро Плюс» її земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ухвалюючи рішення як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про пропуском позивачем позовної давності та не врахували, що її перебіг починається не з моменту отримання ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права. Оспорюваний договір ОСОБА_1 не підписувала, тому про його існування з 25 травня 2010 року вона знати не могла.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 146/293/16-ц (провадження № 61-4845св18) та від 11 квітня 2018 року у справі № 146/296/16-ц (провадження № 61-11966св18).

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 зробив висновок, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Суди також установили, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у вересні 2013 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. Посилання ТОВ «Агрофірма «Вісла» на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, суди апеляційної та касаційної інстанцій обґрунтовано визнали таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що про існування оспорюваного договору оренди та його зміст вона дізналася лише у червні 2015 році.

Таким чином, судами неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в загальному розмірі 1 600 грн. Тому ці грошові кошти слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у розмірі 1 280 грн, тому зазначена сума судового збору повинна бути стягнута з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25 травня 2010 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 25 травня 2010 року за № 041011900678.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 600 (однієї тисячі шістсот) гривень.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» судовий збір в розмірі 1 280 (однієї тисячі двісті вісімдесят) гривень за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007 ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська