Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 668/8830/15-ц

провадження № 61-24759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року, у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови). Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі

30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 30 червня 2015 року склала 13 182,44 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 387,73 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 971,38 грн, заборгованість за пенею та комісією - 1 719,40 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 603,93 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 квітня 2017 року, у складі судді Гаврилова Д. В., у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із пропуску позивачем строку звернення до суду, що є підставою для відмови у позові. Строк дії картки закінчився в березні 2011 року, а правом на позов

ПАТ КБ «ПриватБанк» скористався лише у липні 2015 року - після спливу трирічного строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. Доказів продовження строку дії кредитної картки матеріали справи не містять.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 квітня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2008 року в сумі 13 182,44 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що здійснений відповідачем у серпні 2012 року останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором є дією позичальника, яка перериває строк позовної давності. Тому, при зверненні банку до суду за захистом свого порушеного права у липні 2015 року, трирічний строк позовної давності не закінчився. Правильність наданого банком розрахунку заборгованості позивачем не спростовано, що вказує на погодження ним із зазначеним у позовній заяві розміром заборгованості, яку банк просить стягнути з відповідача.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Умови не містять підпису позичальника, а отже не можуть вважатись належним доказом ознайомлення відповідача із умовою автоматичної пролонгації кредитного договору на новий строк у зв'язку із тим, що жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору. Вказаним позивач обґрунтовує помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 року дану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Досліджуючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, апеляційним судом установлено, що останній платіж у сумі 500 грн відповідачем було здійснено у серпні 2012 року, шляхом внесення нею сум на погашення заборгованості за кредитним договором. Факт здійснення вказаного платежу також не заперечувалось і самим відповідачем.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про вчинення відповідачем дій, які, відповідно до положень статті 264 ЦК України, свідчать про переривання строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги стосовно відсутності підпису відповідача на Умовах, що вказує на її необізнаність із умовою щодо пролонгації кредитного договору є безпідставними, оскільки виконання

ОСОБА_4 зобов'язань за договором свідчить про прийняття такого договору до виконання та згоду з його умовами. Разом із цим, у справі, що переглядається, обставина продовження строку дії укладеного між сторонами кредитного договору судом не встановлювалась та значення для визначення початку перебігу позовної давності не має, у зв'язку із її перериванням діями позивача, які свідчать про визнання нею свого боргу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська