Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 640/17665/16-ц

провадження № 61-22919св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Головного управління Держпраці у Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, який подалі уточнив та просив стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 352 350,00 грн за період з 07 жовтня 2013 року по 29 вересня 2015 року через ухилення відповідача від укладання з ним трудового договору за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м. Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області після його звільнення з роботи в ТДІзПП у м. Києві у зв'язку із переведенням із ТДІзПП у м. Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював на посаді головного державного інспектора праці в ТДІзПП у м. Києві.

23 серпня 2013 року начальник ТДІзПП у Харківській області звернувся до начальника ТДІзПП у м. Києві з проханням звільнити його з роботи у зв'язку з переведенням із ТДІзПП у м. Києві в ТДІзПП у Харківській області на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Наказом ТДІзПП у м. Києві №93 від 04 жовтня 2013 року ОСОБА_4 звільнений з роботи у зв'язку з переведенням із ТДІзПП у м. Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

07 жовтня 2013 року ОСОБА_4 подав відповідачу заяву про призначення на посаду головного державного інспектора праці від 07 жовтня 2013 року, трудову книжку та інші необхідні документи. Проте, відповідач заяву ОСОБА_4 не розглянув, наказу не видав та на роботу не прийняв.

30 вересня 2015 року наказом ТДІзПП у Харківській області №40-к від 30 вересня 2015 року позивач призначений на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у зв'язку із переведенням із ТДІзПП м. Києва на роботу в ТДІзПП у Харківській області на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Обґрунтовуючи підстави спричинення йому моральної шкоди, ОСОБА_4 вказував, що відповідачем, який ухилявся від укладання трудового договору та утримував трудову книжку, були порушені його права на працю, на її оплату, створені непереборні перешкоди для працевлаштування та прийняття на будь-яку роботу. Внаслідок протиправних дій відповідача він, позивач, втратив нормальні життєві зв'язки, які призвели до негативних змін, що призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, моральних страждань і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя. При пошуку роботу, він був змушений приймати участь у конкурсах на заміщення вакантної посади в інших установах. Проте, в зв'язку з неправомірними діями відповідача, у керівництва цих установ склалося негативне судження з висновками про якість його професійності та зроблено висновок про недовіру, уникнення від спілкування, припинення взаємодії та співпраці, в наслідок чого відмовлено в прийнятті на роботу.

Протиправні дії відповідача, порушення права ОСОБА_4 на працю призвело до душевних страждань (судові процеси по відновленню права на працю, страх не знайти роботу та залишитися без засобів існування, сором, приниження, обурення, невротичні реакції), фізичних страждань внаслідок виниклої хвороби (головний біль, суттєве погіршення здоров'я), втрати немайнового характеру (неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата кар'єрного росту державної служби, неможливість працевлаштуватись в державному органі, порушення звичайного способу життя) та на думку позивача знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із завданою позивачу моральною шкодою.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_4 спричинена моральна шкода у зв'язку із порушенням відповідачем його трудових прав в зв'язку з ухиленням від укладання трудового договору. Проте позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням трудових прав, тому підстави для поновлення строку для звернення до суду з цим позовом, відсутні.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року скасоване. Позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що строк для звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди пропущений із поважних причин, оскільки ОСОБА_4 звертався до адміністративного суду в період з 2013 по 2016 роки за захистом своїх прав і предметом позову була лише частина вимог позивача, крім того, судове рішення, про відновлення його порушених трудових прав набрало законної сили 22 листопада 2016 року, тому наявні підстави для поновлення строку для звернення до суду.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року, в якій просить змінити оскаржене рішення в частині стягнутої на його користь суми, а саме з 2 000,00 грн на 352 350,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що стягнута сума у розмірі 2 000,00 грн не враховує характер і обсяг страждань ОСОБА_4 та чотирьох членів його сім'ї, внаслідок ухилення відповідача від укладення з ним трудового договору. ОСОБА_4 вказує, що моральна шкода полягає в ухиленні відповідача від укладення трудового договору, невиконанні рішення адміністративного суду, невиплата заробітної плати відповідачем. Зважаючи на засади розумності, співмірності та справедливості просить збільшити розмір відшкодування моральної шкоди з 2 000,00 грн до 352 350,00 грн

В іншій частині рішення апеляційної інстанції не оскаржується, а тому не переглядається.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2017 року Головне управління Держпраці у Харківській області надало заперечення на касаційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди. Вказує, що трудових відносин між ОСОБА_4 та Головним управлінням Держпраці у Харківській області не існувало, що свідчить про відсутність підстав для стягнення шкоди із відповідача.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

При частковому задоволенні позовних вимог апеляційний суд зробив висновок, що ухилення відповідача від укладення трудового договору із ОСОБА_4 протягом майже двох років після його незаконного звільнення, призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків та потребувало додаткових зусиль для організації свого життя, тому з урахуванням характеру і обсяг страждань, яких зазнав позивач, засад розумності, співмірності та справедливості, стягнув з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивачу заподіяно моральної шкоди, апеляційний суд, з врахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення в оскарженій частині постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року в оскарженій частині щодо розміру грошової компенсації моральної шкодизалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель