П о с т а н о в а

Іменем України

7 червня 2018 року

м. Київ

справа № 465/6964/15-ц

провадження № 61-15293 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - відділ освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,

представник відповідача - ОСОБА_6,

треті особи: Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Львівський навчально-виховний комплекс імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин», Львівська обласна організація профспілки освіти і науки, ОСОБА_8,

представник Львівської обласної організації профспілки освіти і науки - Малярчин Мирон Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова

від 10 серпня 2017 року у складі судді Лозинського Б. М. та постанову апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи: Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Львівський навчально-виховний комплекс імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» (далі - ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин»), Львівська обласна організація профспілки освіти і науки, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 1976 року вона працює вчителем початкових класів ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин». 15 червня 2015 року наказом управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 163 їй було оголошено догану за недотримання вимог Інструкції з ведення класного журналу.

25 серпня 2015 року наказом управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 276 директору ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» рекомендовано розглянути питання про розірвання трудового договору з нею на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

27 серпня 2015 року наказом відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 426-к її було звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причини трудових обов'язків, що покладені на нього.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки будь-яких своїх трудових обов'язків чи правил трудового розпорядку вона систематично не порушувала, а також відповідачем пропущено строк застосування до неї дисциплінарного стягнення. Крім того, її було звільнено з роботи без отримання відповідного дозволу профспілкової організації. Також її було звільнено під час тимчасової непрацездатності, що також є порушенням трудового законодавства.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд скасувати наказ відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27 серпня 2015 року № 426-к про її звільнення, поновити її на роботі вчителем початкових класів, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

21 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи: Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин», Львівська обласна організація профспілки освіти і науки, ОСОБА_8, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Позовна заява мотивована аналогічними з вищевказаними обставинами. Також посилалась на те, що наказом відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 1 вересня 2015 року № 475-к було скасовано наказ відділу освіти від 27 серпня 2015 року № 426-к про її звільнення з роботи з 31 серпня 2015 року, так як вона перебувала на лікарняному. 28 вересня 2015 року наказом відділу освіти № 263 її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці без поважних причин.

9 жовтня 2015 року відділом освіти було винесено наказ № 561-к про звільнення її з роботи з 9 жовтня 2015 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причини трудових обов'язків, що покладені на нього, який вона вважала незаконним з посиланням на зазначені вище обставини.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд скасувати наказ відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 9 жовтня 2015 року № 561-к про її звільнення, поновити її на роботі вчителем початкових класів, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2016 року позови ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27 серпня 2015 року № 426-к та від 9 жовтня 2015 року № 561-к про звільнення ОСОБА_4 з посади вчителя початкових класів Львівського навчально-виховного комплексу імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» з роботи з 31 серпня 2015 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді вчителя початкових класів Львівського навчально-виховного комплексу імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин». Стягнуто з відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 127 583 грн 64 коп. Рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 169 грн 40 коп. допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Проте позивачка не вчиняла дисциплінарних проступків після оголошення їй догани 28 вересня 2015 року за прогул без поважної причини, що виключає можливість звільнення її на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. У спірних наказах відповідача про звільнення позивачки відсутні посилання на конкретні її посадові обов'язки, які нею порушені. Отже, належними та допустимими доказами не доведено систематичного порушення ОСОБА_4 трудової дисципліни, непедагогічної поведінки з її сторони.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачкою є обґрунтованим, з посиланням на відсутність факту прогулу останньої, не допущення нею порушення трудової дисципліни, взято до уваги репутацію та її кваліфікацію педагога, результат атестації, проведеної у 2012 році, позитивні відгуки учнів та їх батьків. Отже, оскільки позивачку звільнено з роботи без надання обов'язкової згоди виборного органу первинної профспілкової організації, а його відмова є обґрунтованою, тому у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивачки і таке звільнення є незаконним. Відповідачем пропущено строк застосування до позивачки дисциплінарного стягнення.

Крім того, відповідачем не враховано, що діями позивачки не завдано майнової чи моральної шкоди та не враховано її безперервний стаж працівника освіти на посаді вчителя початкових класів близько 40 років. За вказаний період до позивачки було застосовано лише одне дисциплінарне стягнення - догану за неналежне ведення класного журналу. Позивачка неодноразово була нагороджена подяками відділу освіти, позитивно характеризується за місцем роботи, відповідно до атестаційного листа атестаційної комісії ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» від 28 березня 2012 року позивачка відповідає займаній посаді.

Також спірні накази відповідача про звільнення позивачки винесені на підставі наказу управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 вересня 2015 року № 263 про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за прогул без поважної причини, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 березня 2016 року, що набрало законної сили, визнано незаконним. Ураховуючи викладене, спірні накази відповідача про звільнення позивачки є неправомірними та підлягають скасуванню, а ОСОБА_4 - поновленню на роботі зі сплатою на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року апеляційна скарга відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_4 про скасування наказу відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 9 жовтня 2015 року № 561-к про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу змінено. Викладено резолютивну частину у наступній редакції: визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 9 жовтня 2015 року № 561-к про звільнення ОСОБА_4 з посади вчителя початкових класів Львівського навчально-виховного комплексу імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на неї трудових обов'язків. Поновлено ОСОБА_4 на посаді вчителя початкових класів Львівського навчально-виховного комплексу імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» з 10 жовтня 2015 року. Стягнуто з відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 95 472 грн. У решті рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказом відділу освіти від 1 вересня 2015 року було скасовано свій наказ від 27 серпня 2015 року № 426-к про звільнення позивачки з роботи. 9 жовтня 2015 року відділом освіти на підставі наказу управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 вересня 2015 року № 263 про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, за прогул без поважної причини, було прийнято наказ № 561-к про звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Проте рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 березня 2016 року, що набрало законної сили, визнано неправомірним та скасовано наказ управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 вересня 2015 року № 263.

Протоколом засідання профспілкового комітету працівників науки та освіти ЛНВК імені В.Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» від 7 вересня 2015 року не надано згоди на звільнення позивачки. Таким чином відповідач при винесенні наказу від 9 жовтня 2015 року № 561-к про звільнення позивачки не взяв до уваги відсутність попередньої згоди профспілкового комітету щодо її звільнення. Відповідачем пропущено шестимісячний строк застосування до позивачки дисциплінарного стягнення. Отже, підлягає скасуванню наказ відповідача від 9 жовтня 2015 року № 561-к про звільнення позивачки, а ОСОБА_4 - поновленню на роботі зі сплатою на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого обраховано відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

У касаційній скарзі відділ освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі положень закону відповідач мав право звільнити позивачку без згоди профспілкового комітету, так як його відмова є необґрунтованою, а її звільнення відбулось відповідно до вимог трудового закону. Відповідачем положення статей 148, 149 КЗпП України щодо строку і порядку застосування дисциплінарних стягнень не порушено, оскільки при звільненні осіб з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України вищевказані строки не поширюються. У зв'язку з неправомірною поведінкою позивачки деякі батьки були вимушені перевести своїх дітей в інший навчальний заклад. ОСОБА_4 було принижено честь і гідність дитини, оскільки вона зобов'язала його стати на коліна та вибачитись перед студенткою-практиканткою. Отже, відділом освіти вірно винесено наказ про звільнення позивачки з роботи, оскільки нею було допущено систематичне невиконання своїх трудових обов'язків.

У червні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги направлені на переоцінку доказів. Згідно з відповіддю адміністрації ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» від 25 травня 2015 року № 283 за скаргою ОСОБА_8 від 23 квітня 2015 року за наслідками проведеного розслідування у тому числі встановлено, що позивачка, як вчителя початкових класів, методично правильно проводить навчальні заняття, об'єктивно оцінює знання учнів, організовує дозвілля у дітей на перервах, намагається створити доброзичливу і дружню атмосферу. Докази не педагогічної поведінки позивачки відсутні. При звільненні ОСОБА_4 з роботи відповідач безпідставно не прийняв до уваги протокол засідання профспілкового комітету працівників науки та освіти від 7 жовтня 2015 року, яким було відмовлено у наданні дозволу на її звільнення. Крім того, відповідачем було пропущено шестимісячний строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладенийна невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що призвільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

При звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Ураховуючи викладене, суди (апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції у частині скасування одного з наказів про звільнення позивачки, оскільки він скасований самим роботодавцем, та визначення суми середнього заробітку) на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивачка не вчиняла дисциплінарних проступків після оголошення їй догани 28 вересня 2015 року за прогул без поважної причини, що виключає можливість звільнення її на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, так як немає систематичного порушення трудової дисципліни. У спірному наказі відповідача про звільнення позивачки відсутні посилання на конкретні її посадові обов'язки, які нею порушені. Отже, належними та допустимими доказами не доведено систематичного порушення ОСОБА_4 трудової дисципліни, непедагогічної поведінки з її сторони.

Суди дійшли вірного висновку про те, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачкою є обґрунтованим, мотивовано посиланням на відсутність факту прогулу останньої, не допущення нею порушення трудової дисципліни, взято до уваги репутацію та її кваліфікацію педагога, результат атестації проведеної у 2012 році, позитивні відгуки учнів, їх батьків.

Таким чином, оскільки позивачку звільнено з роботи без надання обов'язкової згоди виборного органу первинної профспілкової організації, а його відмова у наданні згоди на звільнення позивача є обґрунтованою, тому у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивачки і таке звільнення є незаконним, у тому числі з тих підстав, що відповідачем пропущено шестимісячний строк застосування до позивачки дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів про те, що відповідачем не було враховано тих обставин, що діями позивачки не завдано майнової чи моральної шкоди будь-яким особам, та не враховано її безперервний стаж працівника освіти, на посаді вчителя початкових класів близько 40 років, за період якого до неї було застосовано лише одне дисциплінарне стягнення - догану за неналежне ведення класного журналу. Проте позивачка неодноразово була нагороджена подяками відділу освіти, позитивно характеризується за місцем роботи, відповідно до атестаційного листа атестаційної комісії ЛНВК імені В. Стуса «Спеціалізована школа І ступеня - гімназії міжнародних відносин» від 28 березня 2012 року відповідає займаній посаді.

Суди дійшли правильного висновку про те, що наказ відповідача про звільнення позивачки від 9 жовтня 2015 року № 561-к винесено на підставі наказу управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 вересня 2015 року № 263 про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за прогул, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 березня 2016 року, що набрало законної сили, визнано неправомірним.

Ураховуючи викладене, вказаний наказ відповідача про звільнення позивачки є неправомірним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_4 поновленню на роботі зі сплатою на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого апеляційним судом визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач мав право звільнити позивачку без згоди профспілкового комітету, так як його відмова є необґрунтованою, безпідставні, оскільки таке рішення виборного органу первинної профспілкової організації обґрунтовано, у тому числі відсутністю факту прогулу позивачки, не допущення нею порушення трудової дисципліни, взято до уваги репутацію та її кваліфікацію педагога, результат атестації проведеної у 2012 році, позитивні відгуки учнів, їх батьків.

Посилання касаційної скарги про те, що відповідачем положення статей 148, 149 КЗпП України щодо строку і порядку застосування дисциплінарних стягнень не порушено, оскільки при звільненні осіб з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України вищевказані строки не поширюються, безпідставні, так як позивачку було звільнено з роботи на підставі положень пункту 3 статті 40 КЗпП України, на які поширюються вимоги статей 148, 149 КЗпП України щодо строку і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку з неправомірною поведінкою позивачки деякі батьки були вимушені перевести своїх дітей в інший навчальний заклад належними та допустимими доказами не підтверджено.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовуюсь, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк