Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №185/9961/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2025 року

м. Київ

справа № 185/9961/21

провадження № 61-3591св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,

Ситнік О. М.,

позивач - Павлоградська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській

області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехеко»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Перекопського М. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 лютого 2023 року, ухвалену колегією у складі суддів: Биліни Т. І., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Павлоградська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернулася з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сегеста», ТОВ «Агротехеко» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказувала, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26 серпня 2016 року № 4-4830/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 20 серпня 2017 року розроблений проєкт землеустрою ОСОБА_1 подала на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке листом від 19 грудня 2017 року повідомило про невідповідність проєкта вимогам законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року у справі № 160/3584/19 визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та зобов`язано останнє прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого

2020 року № 4-2539/15-20-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807 для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ОСОБА_1 4 березня 2020 року зареєструвала своє право власності на земельну ділянку, а 30 березня 2020 року за договором купівлі-продажу відчужила її ТОВ «Сегеста».

8 грудня 2020 року ТОВ «Сегеста» та ТОВ «Агротехеко» укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого, в тому числі, є земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області

від 21 грудня 2018 року Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді Павлоградського району передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі й земельну ділянку площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», до складу якої входила спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807. На виконання наказу складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року.

Посилаючись на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, прокурор зазначав, що на час прийняття оспорюваного наказу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, є Вербківська сільська об`єднана територіальна громада в особі Вербківської сільської ради.

За фактами зловживання службовим становищем посадовими особами

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 239-1 КК України.

В обґрунтування незаконності оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області прокурорвказував, що відповідач посилався лише на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня

2019 року у справі № 160/1636/19, яким його зобов`язано затвердити проєкт землеустрою щодо іншої ділянки, ніж спірна. Проте, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено проєкт землеустрою щодо спірної ділянки, незважаючи на передачу цієї земельної ділянки Вербківській сільській раді.

Прокурор зазначав, що проєкт землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, затверджений спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не відповідає нормам ЗК України та Закону України «Про землеустрій».

ОСОБА_1 не мала наміру займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо відчуження нею земельної ділянки ТОВ «Сегеста» штучно спрямований на заволодіння останнім спірною земельною ділянкою, а, відтак, земельна ділянка використовується не за призначенням.

За таких обставин просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2539/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 березня 2020 року земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807 площею 2 га, розташованої на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку;

- визнати недійсним договір оренди від 8 грудня 2020 року, укладений

ТОВ «Сегеста» та ТОВ «Агротехеко», в частині оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807 площею 2 га, розташованої на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з припиненням речових прав ТОВ «Агротехеко» на вказану земельну ділянку;

- витребувати від ТОВ «Сегеста» та ТОВ «Агротехеко» вказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 16 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що на час передачі земельних ділянок, зокрема й спірної, із земель державної власності у приватну власність ОСОБА_1 . ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області мало відповідні повноваження.

Складений між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківським сільським головою Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області акт приймання-передачі

від 21 грудня 2018 року земельних ділянок сількогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність з переліком земельних ділянок, до якого увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вказує про початок процедури передачі земель державної форми власності у комунальну.

Однак 29 серпня 2019 року рішенням Вербківської сільської ради № 59-38/VІІскл. «Про виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради, з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року» вирішено звернутися до

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із акта приймання-передачі та наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року з метою приведення у відповідність до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад».

Зазначене стало підставою для видачі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 3 жовтня 2019 року № 4-2428/15-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня

2018 року № 4-5230/15-18-СГ», яким земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807 виключена з додатку до акта від 21 грудня 2018 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що Вербківська сільська рада не приймала рішення про прийняття до комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, з якої виділена спірна земельна ділянка, що відповідно до статей 116 118 122 Земельного кодексу

(далі - ЗК) України у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було єдиною підставою вважати здійсненою процедуру переходу земельних ділянок у комунальну власність із державної.

Також суд вказав про недоведення факту порушення прав та законних інтересів

ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», з огляду на долучену до матеріалів справи нотаріально завірену згоду зазначеного товариства, згідно з яким воно не заперечує щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку у встановлений законом спосіб та, відповідно, законно відчужила її на користь ТОВ «Сегеста» за договором купівлі-продажу від 30 березня 2020 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 лютого 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду України, викладених у постанові

від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15, щодо неправомірного отримання земельних ділянок комунальної власності у приватну власність громадян, реалізоване через обмежене коло «довірених» осіб в інтересах одного набувача.

На думку заявника, суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), щодо заборони використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду як землі іншого виду використання (пасовище, рілля тощо).

Зазначає про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року

у справі № 910/10987/18 та від 17 січня 2023 року у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21), про те, що при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Неврахованими судами першої та апеляційної інстанцій заявник вважає й висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 лютого 2023 року

у справі № 320/12166/20 (провадження № К/990/10287/22), про те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Крім того, заявник вказує про неврахування судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року

у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19), в якому зазначено, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що цей орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Також заявник вказує на відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 125 ЗК України та статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

1) у правовідносинах переходу права власності на земельні ділянки з державної до комунальної власності та навпаки на підставі наказів органів ГУ Держгеокадастру та актів приймання-передачі в період дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» без проведення державної реєстрації;

2) щодо заволодіння юридичною особою земельними ділянками державної чи комунальної власності, використовуючи механізм їх безоплатної приватизації громадянами.

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що належних доказів порушення оскаржуваними рішеннями та договором купівлі-продажу публічного порядку позивачем не надано, прокурором обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для вимови у позові.

У серпні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. надала додаткові пояснення, у яких вказала, що прокурором не доведено порушення прав Вербківської сільської ради, оскільки розпорядником спірної земельної ділянки на час її передання ОСОБА_1 було ГУ Держагеодастру у Дніпропетровській області.

У жовтні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі, мотивуючи його відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції.

У травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, проте, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає їх без розгляду, оскільки вони фактично є додатковим відзивом на касаційну скаргу, поданим поза межами визначеного процесуального строку.

У травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду повторне клопотання про закриття касаційного провадження у справі, мотивуючи його підставами, викладеними у раніше поданому аналогічному клопотанні.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року

у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 1 червня 2021 року

у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), у постанові Верховного Суду

у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 320/12166/20 (провадження № К/990/10287/22), від 17 січня 2023 року у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21), у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 125 ЗК України та статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 3

частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 1 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася

до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, який знаходиться на території Вербківської сільської ради, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

26 серпня 2016 року наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській

області № 4-4830/15-16-СГ надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами Вербківської сільської ради орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору від 8 вересня 2016 року № 08/09-2 Приватним

підприємством «Земельний ресурс» розроблено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

16 серпня 2018 року право власності на земельну ділянку площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, що розташована на території Вербківської сільської ради, зареєстровано за державою

в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

21 грудня 2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській

області № 4-5230/15-18-СГ земельну ділянку площею 7805,5902 га передано у комунальну власність Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківська сільська рада) Павлоградського району Дніпропетровської області.

21 грудня 2018 року перший заступник начальника ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області та Вербківский сільський голова підписали акт приймання-передачі із державної власності у комунальну власність Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади (Вербківська сільська рада) Павлоградського району Дніпропетровської області земельної ділянки

площею 7805,5902 га та додаток до нього.

7 червня 2019 року рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду

у справі № 160/3584/19 задоволено адміністративний позов, зокрема,

ОСОБА_1 і визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яка полягала у невидачі наказів про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Вербківської сільської ради, та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 наказ про затвердження проєкту землеустрою.

29 серпня 2019 року рішенням № 590-38/VIIскл. Вербківської сільської ради, враховуючи результати інвентаризації, проведеної міськрайонним управлінням у Павлоградському, Юр`ївському районах та місті Павлограді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у зв`язку з допущенням технічних помилок доручено голові сільської ради звернутися до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради, з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року та додатку до нього загальною площею 196,6377 га.

2 вересня 2019 року голова Вербківської сільської ради звернувся до

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням № 943/1 про виключення з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року земельних ділянок з кадастровими номерами: 1223582800:01:003:0616 (площею 17,9691 га); 1223582800:01:003:0641 (площею 9,4007 га); 1223582800:01:003:0740

(площею 85,2359 га); 1223582800:01:001:0943 (площею 59,1721 га); 1223582800:01:001:0945 (площею 47,9850 га); 1223582800:01:001:0946

(площею 62,1115 га).

3 жовтня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області внесені зміни до наказу цього управліннявід 21 грудня

2018 року № 4-5230/15-18-СГ та акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року: змінено розмір загальної площі земельних ділянок з 7805,5902 га на 7523,7159 га; виключено з додатка до акта земельні ділянки площею 281,8743 га з кадастровими номерами 1223582800:01:003:0616, 1223582800:01:003:0641, 1223582800:01:003:0740, 1223582800:01:001:0943, 1223582800:01:001:0945 та 1223582800:01:001:0946.

30 жовтня 2019 року під час розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 актом встановлення меж земельної ділянки визначено розмір та місцезнаходження земельної ділянки, які нанесено на кадастровому плані, та погоджено із суміжними землекористувачами, зокрема ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», яке в нотаріально посвідченій заяві надало згоду на передачу земельної ділянки

у власність ОСОБА_1

26 листопада 2019 року Вербківська сільська рада рішенням № 638-41/VII скл., серед іншого, погодила проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га на території Вербківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

25 лютого 2020 року наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області

від №4-2539/15-20-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807 для ведення особистого селянського господарства.

4 березня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0807..

30 березня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужила зазначену земельну ділянку ТОВ «Сегеста».

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і зміст відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ «Сегеста» і ТОВ «Агротехеко»

У статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У справі, яка переглядається, до ТОВ «Сегеста» заявлено три позовні вимоги про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 березня 2020 року, за яким ОСОБА_1 продала ТОВ «Сегеста» спірну земельну ділянку; витребування цієї земельної ділянки від набувача ТОВ «Сегеста»; визнання недійсним укладеного ТОВ «Сегеста» та ТОВ «Агротехеко» договору оренди спірної земельної ділянки від 8 грудня 2020 року, яка одночасно пред`явлена і

до ТОВ «Агротехеко».

Оскільки сторонами договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року є фізична та юридична особи, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні

особи - підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Спір у цій справі в частині позовних вимог про припинення речових прав

ТОВ «Сегеста» на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з припиненням відповідного права ТОВ «Агротехеко» є спором про порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб щодо нерухомого майна.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених

статтями 19-22 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції загальних судів.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи спірних правовідносин, які виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства частину позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені у справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а провадження у справі щодо цих вимог - закриттю.

З огляду на мотиви цієї постанови Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 6 червня 2024 року

у справі № 185/9666/21 (провадження № 61-11166св23), від 3 липня 2024 року

у справі № 185/9701/21 (провадження № 61-4687св23), від 17 липня 2024 року

у справі № 185/9714/21 (провадження № 61-13225св23), від 10 липня 2024 року

у справі № 185/9460/21 (провадження № 61-10010св23), від 17 липня 2024 року

у справі № 185/9652/21 (провадження № 61-10016св23) та від 24 липня 2024 року

у справі № 185/9673/21 (провадження № 61-17708св23).

Верховний Суд роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи № 185/9961/21 у частині вимог до ТОВ «Сегеста» і

ТОВ «Агротехеко» до відповідного суду господарської юрисдикції.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та визнання договору недійсним

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року

у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року

у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Позовна заява у цій справі подана керівником Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства фізичною особою - ОСОБА_1 , для подальшої її передачі юридичній особі - ТОВ «Сегеста».

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц

(провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що «набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно

від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

(стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати

Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16

(провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20)».

Отже, вимоги про визнання незаконним та скасування наказу органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з власності держави, та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, стороною якого є фізична особа, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої

Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого

2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20),

від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову у наведеній частині, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити в зазначеній частині.

Верховний Суд відхиляє клопотання ТОВ «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі, оскільки вважає, що відсутні підстави, передбачені положеннями статті 396 ЦПК України, для його закриття.

Керуючись статтями 400 409 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Додаткові пояснення, подані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» - адвокатом Шпаковою Ольгою Сергіївною

у травні 2024 року, залишити без розгляду.

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 16 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 2 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури в особі Вербківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехеко» про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки скасувати.

Провадження у справі в цій частині закрити.

Повідомити керівника Павлоградської окружної прокуратури про віднесення розгляду справи за його позовом в частині його пред`явлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехеко» до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити керівнику Павлоградської окружної прокуратури право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи у вказаній частині за встановленою юрисдикцією.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 16 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 2 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень в редакції цієї постанови із залишенням резолютивних частин судових рішень щодо вказаних позовних вимог без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік