Постанова

Іменем України

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 487/4219/20

провадження № 61-18539св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),

третя особа - ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Кухаренко Ольгою Володимирівною, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в складі колегії суддів Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Заводського ВДВС у місті Миколаєві Південного МУ МЮ (м. Одеса) про скасування розрахунку заборгованості та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивував тим, що на виконанні у Заводському ВДВС у місті Миколаєві Південного МУ МЮ (м. Одеса) перебуває судовий наказ № 487/560/19, виданий 09 квітня 2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

З розрахунку заборгованості від 14 січня 2020 року позивач дізнався, що має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 187 158,21 грн, з яким категорично не погоджується.

Указує, що державний виконавець помилково включив до обсягу сукупного доходу ОСОБА_1 кошти, отримані від продажу квартири, в сумі 727 266 грн, половину з яких отримала ОСОБА_2 як вартість належної їй частки в спільному сумісному майні подружжя.

Зазначає, що є офіційно працевлаштованим та своєчасно сплачує аліменти в розмірі ј частини від усіх видів свого доходу щомісячно.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 60042089, складений головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кандзюбою Н. М., та зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням одноосібно погашених кредитних зобов'язань та отримання стягувачем половини вартості відчуженої квартири.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 липня 2020 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач фактично оскаржує дії державного виконавця, а тому йому слід звертатися до суду зі скаргою в порядку статті 447 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 липня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись положеннями статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" і статті 195 СК України та з урахуванням визначених ОСОБА_1 підстав позову щодо виникнення між ним та ОСОБА_2 як колишнім подружжям спору щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів та сукупного доходу боржника внаслідок відчуження спільного майна подружжя, апеляційний суд уважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неможливість розгляду справи в позовному провадженні.

Апеляційний суд також звернув увагу суду першої інстанції на те, що спір безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_2, яка залучена до участі в справі в якості третьої особи.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду саме з позовною заявою, ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки предметом оскарження в справі є дії державного виконавця, зокрема зі складення розрахунку заборгованості, вчинені в межах виконавчого провадження.

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, підписаний представником, у якому просив залишити скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду без -змін.

Посилається на те, що апеляційний суд правильно застосував положення статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" і статті 195 СК України та дійшов вірного висновку про можливість вирішення спору в справі, що переглядається, в позовному провадженні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року вказано, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Позиція Верховного Суду

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частинах 1 , 3 та 8 71 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.

Визначення суми заборгованості зісплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У статті 195 СК України встановленопорядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що: "оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження № 61-18142св19.

Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'являти позов на загальних підставах".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 125/2525/18 (провадження № 61-13525св20)зроблено висновок, що "спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні".

У справі, що переглядається, установивши, що спір фактично виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів та отриманих боржником доходів із урахуванням обставин відчуження спільного сумісного майна подружжя, апеляційний суд дійшов правильного висновку про доцільність вирішення спору в позовному провадженні.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 уже звертався до суду з вимогамипро скасування розрахункузаборгованості зі сплати аліментів від 14 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 60042089 у порядку оскарження дій державного виконавця (цивільна справа № 487/560/19). Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено з тих підстав, що спір виник між стягувачем та боржником щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, який підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.

Водночас у справі, що переглядається, ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 липня 2020 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено саме з тих підстав, що заявнику слід звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а не з позовною заявою.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, постанови апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Кухаренко Ольгою Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук