Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 305/1293/16-ц

провадження № 61-5779 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

представник відповідача - Грицюк ВячеславПетрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року у складі судді Бліщ О. Б. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кеміня М. П., Готри Т. Ю.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2008 року між ним та закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Промінвестбанк») було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 19 366 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення - 25 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 березня 2008 року між ним та ЗАТ «Промінвестбанк» укладено договір застави автотранспорту, за умовами якого він передав в заставу автомобіль Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1. Приватним нотаріусом Рахівського районного натаріального округу зареєстровано заставу рухомого майна та накладено заборону на відчуження вказаного транспортного засобу і внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний реєстраційний запис № 6870831.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2012 року з нього на користь ЗАТ «Промінвестбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 134 991 грн 61 коп. Зазначену суму боргу за рішенням суду він сплатив у повному обсязі під час виконавчого провадження, у зв'язку із чим виконавче провадження було закрито.

Вважав, що забезпечені заставою зобов'язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, тому зобов'язання за договором застави як похідні від кредитного договору припиняються, а тому просив суд зняти арешт та заборону відчуження з належного йому автомобіля Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1, накладеного приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу 26 березня 2008 року.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Знято арешт та заборону відчуження з належного ОСОБА_1 автомобіля Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1, накладеного приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А. С. 26 березня 2008 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що забезпечені заставою зобов'язання за договором кредиту виконано при примусовому виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі, тому зобов'язання за договором застави як похідні від основного зобов'язання - кредитного договору припиняються, що є підставою для зняття арешту із майна, переданого в заставу.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 6 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилено. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції на підставі повно і всебічно встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки зобов'язання позивача за кредитним договором від 26 березня 2008 року повністю виконано, тому договір застави транспортного засобу, укладений на забезпечення основного зобов'язання, є припиненим.

У грудні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що судове рішення, яким стягнуто борг, не припиняє зобов'язання сторін, оскільки зобов'язання припиняється з підстав, встановлених законом або договором. Так, рішення суду від 14 грудня 2012 року, яким з позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 1 лютого 2011 року, ним виконано у травні 2015 року, при цьому умовами кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються з дати видачі готівки боржнику по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості. Крім того, товариство має право на стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Вказане свідчить, що основне зобов'язання позивачем виконано не повністю, тому підстав для припинення зобов'язання за договором застави немає.

Крім того, переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та доповнив його іншими обставинами, зокрема, вважав доведеними обставини, встановленні рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 5 листопада 2015 року у справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 8 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на які місцевий суд не посилався, що, на думку заявника, є виходом за межі заявлених вимог.

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що ухвалені у справі судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права та дійшли обґрунтованого висновку про зняття арешту із заставного майна у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

5 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 26 березня 2008 року між ЗАТ «Промінвестбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 19 366 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 25 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 березня 2008 року сторонами було укладено договір застави автотранспорту, за умовами якого ОСОБА_1 передав в заставу автомобіль Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1. Приватним нотаріусом Рахівського районного натаріального округу зареєстровано заставу рухомого майна та накладено заборону на відчуження вказаного транспортного засобу і внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний реєстраційний запис № 6870831.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2012 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке є правонаступником ЗАТ «Промінвестбанк», стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року у розмірі 134 991 грн 61 коп.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області було відкрито виконавче провадження.

17 грудня 2012 року на підставі договору відступлення права вимоги ПАТ «Промінвестбанк» відступило, а ТОВ «Кредитні ініціативи» прийняло права вимоги по усім кредитним договорам укладеним між банком та фізичними особами, у тому числі за кредитним договором від 26 березня 2008 року, укладеним з позивачем.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2014 року замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ «Промінвестбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».

Отже, згідно з положеннями статей 512, 514, 1077 ЦК України новим кредитором за кредитним договором від 26 березня 2008 року та договором застави автотранспорту від 26 березня 2008 року стало ТОВ «Кредитні ініціативи».

6 травня 2015 року ОСОБА_1 виконав рішення суду та сплатив заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року, тобто рішення суду виконано через два з половиною роки.

Враховуючи фактичне виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, постановою державного виконавця Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області від 15 травня 2015 року виконавче провадження закінчено.

У зв'язку з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання, позивач просив зняти арешт з майна, переданого в заставу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Підстави припинення застави визначено у статті 28 Закону України «Про заставу». Зокрема, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання

У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника належного виконання його обов'язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 2.2 кредитного договору зазначено, що за користування кредитом встановлюється процентна ставка у розмірі 11 % річних; у п. 3.2 кредитного договору передбачено, що нарахування банком відсотків здійснюється, починаючи з дати видачі його готівкою позичальнику до дати повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Отже, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, його борг складатиме: решту суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом статей 625 та 1048 ЦК України інфляційні, три проценти річних та проценти за позикою входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже індекс інфляції, три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою, визначені договором (стаття 1048 ЦК України), підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу в межах строку дії кредитного договору.

Системний аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов'язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду, а тому не можна вважати, що зобов'язання виконано в повному обсязі, адже припинилось у зв'язку з виконанням і, як наслідок, припинились зобов'язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов'язання.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2096цс16.

За змістом та предметом позовних вимог по суті спір стосувався припинення застави. Проте згідно з пунктом 3.2 договори застави автотранспорту право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених законами України.

При цьому у зв'язку з порушенням умов кредитного договору та несвоєчасним виконанням рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року, за позивачем станом на 30 серпня 2016 року, за розрахунком кредитора, рахується заборгованість у розмірі 48 930 дол. США 41 цент, що за курсом Національного банку України становить 1 247 171 грн 96 коп. й не спростована позивачем (а. с. 37-40).

Отже, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, документально підтверджені судовівитрати у розмірі 606 грн 32 коп. за поданняапеляційної скарги та 661 грн 44 коп. за подання касаційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416,418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 грудня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зняття арешту з майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 1 267 грн 76 коп. у рахунок оплати судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк