Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.12.2019 року у справі №621/3592/18

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 621/3592/18-ц

провадження № 61-20998св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Харківобленерго",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року у складі судді Овдієнка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:

Яцини В. Б., Маміної О. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") про захист прав споживача.

Позовну заяву мотивовано тим, що АТ "Харківобленерго" на початку грудня 2018 року надіслало своїм споживачам для заповнення заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електроенергії. У вказаній заяві було зазначено, що це було зроблено на виконання Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей ЦК України, з метою безперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача та у зв'язку із припиненням діяльності постачальника за регульованим тарифом та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про користування електричною енергією.

ОСОБА_1 вважав, що товариство вирішує свої проблеми шляхом впровадження договору приєднання. АТ "Харківобленерго" не обтяжило себе опублікуванням нового договору, а запропонувало приєднатись до старого, який діяв та називався договором про користування електричною енергією, а товариство пропонувало договір про надання послуг з розподілу електроенергії.

Посилався на те, що у старому договорі не було зазначено в цифрах, яку електричну енергію АТ "Харківобленерго" повинно постачати і хто відповідає за якість електричної енергії в багатоквартирних будинках, як визначається нестандартна електрична енергія і як вона оплачується. З огляду на викладене, запропоновану відповідачем додаткову форму договору приєднання вважав неприйнятною.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідач надіслав четвертину аркуша А-4 без підпису, без печатки, з пропозицією укласти договір-приєднання про розподіл електричної енергії на умовах попереднього договору про користування електричною енергією.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач має право на доступну достовірну інформацію про те, що пропонує АТ "Харківобленерго". Водночас зазначав, що пунктом 3 статті 9 Закону України "Про захист прав споживачів" зобов'язано відповідача передати товар, послугу, яка відповідає вимогам нормативних документів, або договору.

Порушення його прав, як вважав позивач, полягає в тому, що немає самого тексту договору, за яким можна перевірити, чи хоча б дізнатися як АТ "Харківобленерго" збирається розподіляти електроенергію, та ще й на умовах попереднього договору.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд заборонити АТ "Харківобленерго" користуватись формою договірних відносин, передбаченою статтею 634 ЦК України (договір приєднання).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту порушення його прав, свобод чи інтересів з боку відповідача. Звернення відповідача до позивача із пропозицією про укладення договору на умовах приєднання до умов публічного договору відповідає Правилам роздрібного ринку електричної енергії та не порушує права позивача як споживача електричної енергії. Факт отримання такої пропозиції не має для позивача жодних негативних наслідків у разі небажання прийняти цю пропозицію.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки ним не доведено факту порушення його прав, свобод чи інтересів з боку відповідача. Звернення відповідача до позивача із пропозицією про укладення договору на умовах приєднання до умов публічного договору відповідає Правилам роздрібного ринку електричної енергії та не порушує права позивача як споживача електричної енергії. Факт отримання такої пропозиції не має для позивача жодних негативних наслідків у разі небажання прийняти цю пропозицію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин щодо наявності з боку відповідача порушення його прав споживача електричної енергії та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам такого порушення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року було поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 621/3592/18 із Зміївського районного суду Харківської області.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Харківобленерго" на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договорів про користування електричною енергією від 15 серпня 2006 року № 927221 та від 29 вересня 2014 року № 927206, ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, що надаються АК "Харківобленерго" в особі Зміївського РВЕ (а. с. 3-4,21-26,27-30,51-52,63-64).

На адресу споживача ОСОБА_1 від АК "Харківобленерго" надходив бланк заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01 січня 2019 року (на умовах договору про користування електричною енергією) за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а. с. 2).

Листом Зміївського РВЕ АТ "Харківобленерго" від 28 грудня 2018 року № 1139 ОСОБА_1 роз'яснено підстави та умови укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії починаючи з 01 січня 2019 року (а. с. 11-12,19-20).

На час укладення договорів про користування електричною енергією від 15 серпня 2006 року № 927221 та від 29 вересня 2014 року № 927206 діяли Правила користування електричною енергією для населення, які згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 502 втратили чинність.

На день звернення ОСОБА_1 із позовом відносини, пов'язані із виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - НКРЕКП, Правила).

Договір про користування електричною енергією від 29 вересня 2014 року підписано ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 28 цього договору він укладений на три роки з дня його підписання та вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення (а. с. 3-4).

Матеріали справи не містять заяв ОСОБА_1 щодо наміру внести зміни чи доповнення до договору про користування електричною енергією від 29 вересня 2014 року, а також із вимогою про розірвання цього договору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно із положеннями пункту 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати виконання цього зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 84 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживачем є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Пунктом 62 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Підпунктами 1,2,3 пункту 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг, яким є приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" згідно з постановою НКРЕКП, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до пункту 13 розділу 17 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Правонаступником у частині прав та обов'язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01 січня 2019 року, залишається АТ "Харківобленерго", яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Частиною 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід'ємним додатком 3 до договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначений за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

У пункті 4.12 Правил зазначено про те, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно з пунктом 4.13 Правил, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до пункту 1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Згідно із пунктами 2.1.2,2.1.4 Правил оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України за формою договору, що є додатком 3 до цих правил.

Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Якщо за об'єктом оформлено паспорт точки (паспорти точок) розподілу, оператор системи розподілу не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформляти в установленому цими Правилами порядку додатки до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в яких узгоджуються організаційні та технічні особливості розподілу електричної енергії.

На вимогу споживача оператор системи розподілу протягом трьох робочих днів від дати звернення повинен надати споживачу підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі.

За ініціативою однієї із сторін договір споживача про розподіл електричної енергії оформлюється в паперовій формі.

У разі необхідності визначення за взаємною згодою сторін додаткових умов договору, які конкретизують умови договору, форму якого встановлено цими Правилами, договір оформляється в паперовій формі.

На письмову вимогу власника об'єкта оператор системи розподілу зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати підписаний уповноваженою особою оператора системи розподілу паспорт точки розподілу за кожною такою точкою за об'єктом споживача та/або паперову форму договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

У пункті 2.1.6 Правил зазначено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об'єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (стаття 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно із пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (стаття 651 ЦК України).

Згідно із частиною 6 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши відсутність належних та допустимих доказів звернення позивача до відповідача з письмовою вимогою про укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у письмові формі, а також відсутність доказів відмови відповідача від укладення договору у письмовій формі на письмову вимогу споживача, обґрунтовано вважав, що звернення АТ "Харківобленерго" до ОСОБА_1 з пропозицією про приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Правил роздрібного ринку електричної енергії, та не порушує жодним чином права ОСОБА_1 як споживача електричної енергії, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович