Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2021 року у справі №205/767/20
Постанова КЦС ВП від 06.10.2022 року у справі №205/767/20

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 205/767/20

провадження № 61-9784св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпровська міська рада,

третя особа - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з перебудовою.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 29 жовтня 2003 року належить об`єкт нерухомого майна - приміщення

АДРЕСА_1 , загальною площею 236,6 кв. м.

ОСОБА_1 вказувала, що земельна ділянка, площею 0,0815 га, під вказаним об`єктом нерухомого майна перебуває у її правомірному користуванні згідно з договором оренди землі від 23 лютого 2005 року, укладеного терміном на 15 років.

У процесі володіння та користування нерухомим майном у неї виникла необхідність у перебудові певних приміщень та переплануванні вже існуючих для більш ефективного його використання та належного утримання, у зв`язку із чим були проведені певні будівельні роботи з реконструкції такого майна.

Після проведення відповідної реконструкції ОСОБА_1 були вжиті дії щодо узаконення та реєстрації права власності на таке нерухоме майно шляхом звернення до компетентних державних органів, у тому числі й до Дніпровської міської ради, однак остання їй відмовила та рекомендувала визнати право власності на майно у судовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на оздоровчий комплекс, що розташований у

АДРЕСА_2 , та складається із: літ. А1-2, літ. А2-1, літ. А3-1, 2, літ. А4-1, А7-1, а-1, а5-1, загальною площею

774,4 кв. м (основна площа 537,6 кв. м, допоміжна 237,3 кв. м), а саме з:

1 - вестибюль, площею 15,7 кв. м, 2 - роздягальна, площею 19,9 кв. м,

3 - душова, площею 11,6 кв. м, 4 - масажний кабінет, площею 3,9 кв. м,

5 - тамбур, площею 1,6 кв. м, 7 - сауна, площею 5,6 кв. м, 8 - мала більярдна, площею 24,8 кв. м, 9 - зала басейну, площею 45 кв. м, 10 - зала, площею

73,6 кв. м, 11 - приміщення, площею 11,7 кв. м, 12 - тамбур, площею

3,6 кв. м, 13 - санвузол, площею 2,2 кв. м, 14 - котельна, площею 4,5 кв. м,

15 - туалет, площею 0,7 кв. м, 16 - душова, площею 0,7 кв. м, 17 - тамбур, площею 2,1 кв. м, 18 - приміщення, площею 4,9 кв. м, 19 - тамбур, площею 1,4 кв. м, 20 - коридор, площею 7,8 кв. м, 21 - приміщення, площею

21,9 кв. м, 22 - туалет, площею 1,2 кв. м, 23 - душова, площею 1,1 кв. м,

24 - туалет, площею 1,2 кв. м, 25 - душова, площею 0,9 кв. м, 26 - приміщення, площею 227 кв. м, 27 - коридор , площею 7,6 кв. м, 28 - кладова,

площею 2,1 кв. м, 29 - комора, площею 4,4 кв. м, 30 - санвузол, площею

2,5 кв. м, 31 - коридор, площею 7,5 кв. м, 32 - кухня, площею 19, 0 кв. м,

33 - комора, площею 2,4 кв. м, 34 - комора, площею 3,4 кв. м, 35 - кабінет, площею 10,3 кв. м, 36 - приміщення, площею 3,1 кв. м, 37 - зала, площею

40,3 кв. м, 38 - підсобне, площею 14,1 кв. м, 39 - площею 21,8 кв. м,

40 - приміщення, площею 14,9 кв. м, 41 - підсобне, площею 3,1 кв. м,

І-тераса, площею 2,5 кв. м, 42 - коридор, площею 17,7 кв. м, 43 - коридор, площею 6,9 кв. м, 44 - приміщення, площею 37,4 кв. м, 45 - зала,

площею 39,7 кв. м, 46 - зала, площею 40,3 кв. м, 47 - приміщення,

площею 1,6 кв. м, 48 - зала, площею 166, 00 кв. м, 49 - санвузол,

площею 1,5 кв. м, 50 - підсобне, площею 4,1 кв. м, 51 - підсобне,

площею 4,1 кв. м.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня

2020 року залучено до участі у справі третьою особою Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на об`єкт у зв`язку з перебудовою задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на оздоровчий комплекс, що розташований за адресою: приміщення АДРЕСА_1 , та складається з літери А1-2, літери А2-1, літери А3-1,2, літери А4-1, А7-1, а-1, а5-1, загальною площею 774,4 кв. м (основна площа 537,6 кв. м, допоміжна 237,3 кв. м), а саме з: 1 - вестибюль, площею 15,7 кв. м,

2 - роздягальна, площею 19,9 кв. м, 3 - душова - 11,6 кв. м, 4 - масажний кабінет, площею 3,9 кв. м, 5 - тамбур, площею 1,6 кв. м, 7 - сауна,

площею 5,6 кв. м, 8 - мала більярдна, площею 24,8 кв. м, 9 - зала басейну, площею 45 кв. м, 10 - зала, площею 73,6 кв. м, 11 - приміщення,

площею 11,7 кв. м, 12 - тамбур, площею 3,6 кв. м, 13 - санвузол, площею

2, 2 кв. м, 14 - котельна, площею 4,5 кв. м, 15 - туалет, площею 0, 7 кв. м,

16 - душова, площею 0,7 кв. м, 17 - тамбур, площею 2,1 кв. м,

18 - приміщення, площею 4,9 кв. м, 19 - тамбур, площею 1,4 кв. м,

20 - коридор, площею 7,8 кв. м, 21 - приміщення, площею - 21,9 кв. м,

22 - туалет, площею 1,2 кв. м, 23 - душова, площею 1,1 кв. м, 24 - туалет, площею 1,2 кв. м, 25 - душова, площею 0,9 кв. м, 26 - приміщення, площею 227 кв. м, 27 - коридор , площею 7,6 кв. м, 28 - кладова, площею 2,1 кв. м,

29 - комора, площею 4,4 кв. м, 30 - санвузол, площею 2,5 кв. м, 31 - коридор, площею 7,5 кв. м, 32 - кухня, площею 19, 0 кв. м, 33 - комора, площею

2,4 кв. м, 34 - комора, площею 3,4 кв. м, 35 - кабінет, площею 10,3 кв. м,

36 - приміщення, площею 3,1 кв. м, 37 - зала, площею 40,3 кв. м,

38 - підсобне, площею 14,1 кв. м, 39 - площею 21,8 кв. м, 40 - приміщення, площею 14,9 кв. м, 41 - підсобне, площею 3,1 кв. м, І-тераса , площею

2,5 кв. м, 42 - коридор, площею 17,7 кв. м, 43 - коридор, площею 6,9 кв. м,

44 - приміщення, площею 37,4 кв. м, 45 - зала, площею 39.7 кв. м, 46 - зала, площею 40,3 кв. м, 47 - приміщення, площею 1,6 кв. м, 48 - зала, площею

166, 00 кв. м, 49 - санвузол, площею 1,5 кв. м, 50 - підсобне, площею

4,1 кв. м, 51- підсобне, площею 4,1 кв. м.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 04 грудня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Беручи до уваги у сукупності ті обставини, що питання про визнання та реєстрацію речового права на реконструйовану будівлю було предметом розгляду компетентних органів, реконструкція вказаного нерухомого майна відбувалась із додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил на земельній ділянці згідно з її цільовим призначенням, яка на момент здійснення таких дій перебувала у правомірному користуванні позивача, та за відсутності доказів порушення вказаною реконструкцією прав інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня

2020 року та додаткове рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем перебудовано об`єкт нерухомості без належного дозволу уповноваженого органу та без затвердженого проєкту, який підтверджує дотримання будівельних норм і правил, а також не враховано відсутність декларації про початок та закінчення виконання будівельних робіт та заперечення власника земельної ділянки.

Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради щодо користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном. Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому не є створеним у розумінні статті 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17,

від 23 вересня 2019 року у справі № 309/3887/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щоінтереси власника земельної ділянки, на якій розташовано комплекс, ніяким чином не порушуються, оскільки вона знаходиться в оренді у заявника, і вона продовжує сплачувати орендну плату. Заявник зазначає, що при будівництві та реконструкції приміщень нею було дотримано будівельні, санітарні та архітектурні норми діючого законодавства, про що свідчить висновок експерта, який міститься в матеріалах справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпровської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 29 жовтня 2003 року серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, належить оздоровчий комплекс - приміщення АДРЕСА_1 .

Право власності на це майно було зареєстровано у передбаченому законом порядку 03 листопада 2003 року КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за реєстраційним № 3236400, про що видано відповідний витяг № 1891337 (а. с. 3-4).

ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 23 лютого 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою, була передана у користування земельна ділянка, загальною площею 0,0815 га за адресою:

АДРЕСА_3 . Згідно з пунктом 1.2

договору цільове використання земельної ділянки визначено сторонами як «інша комерційна діяльність» (а. с. 12-16).

ОСОБА_1 протягом 2008-2009 років було здійснено без отримання у відповідних компетентних органів державної влади відповідної дозвільної документації реконструкцію вказаного нерухомого майна. Так, згідно з технічним паспортом приміщення

АДРЕСА_1 складається із: літ. А1-2, літ. А2-1, літ. А3-1, 2, літ. А4-1, А7-1, а-1,

а5-1, загальною площею 774,4 кв. м (основна площа 537,6 кв. м, допоміжна 237,3 кв. м), а саме з: 1 - вестибюль, площею 15,7 кв. м, 2 - роздягальна, площею 19,9 кв. м, 3 - душова, площею 11,6 кв. м, 4 - масажний кабінет, площею 3,9 кв. м, 5 - тамбур, площею 1,6 кв. м, 7 - сауна, площею 5,6 кв. м,

8 - мала більярдна, площею 24,8 кв. м, 9 - зала басейну, площею 45 кв. м,

10 - зала, площею 73,6 кв. м, 11 - приміщення, площею 11,7 кв. м, 12 - тамбур, площею 3,6 кв. м, 13 - санвузол, площею 2,2 кв. м, 14 - котельна,

площею 4,5 кв. м, 15 - туалет, площею 0,7 кв. м, 16 - душова,

площею 0,7 кв. м, 17 - тамбур, площею 2,1 кв. м, 18 - приміщення, площею 4,9 кв. м, 19 - тамбур, площею 1,4 кв. м, 20 - коридор, площею 7,8 кв. м,

21 - приміщення, площею 21,9 кв. м, 22 - туалет, площею 1,2 кв. м,

23 - душова, площею 1,1 кв. м, 24 - туалет, площею 1,2 кв. м, 25 - душова, площею 0,9 кв. м, 26 - приміщення, площею 227 кв. м, 27 - коридор , площею 7,6 кв. м, 28 - кладова, площею 2,1 кв. м, 29 - комора, площею 4,4 кв. м, 30 - санвузол, площею 2,5 кв. м, 31 - коридор, площею 7,5 кв. м, 32 - кухня, площею 19, 0 кв. м, 33 - комора, площею 2,4 кв. м, 34 - комора, площею 3,4 кв. м, 35 - кабінет, площею 10,3 кв. м, 36 - приміщення, площею 3,1 кв. м,

37 - зала, площею 40,3 кв. м, 38 - підсобне, площею 14,1 кв. м, 39 - площею 21,8 кв. м, 40 - приміщення, площею 14,9 кв. м, 41 - підсобне,

площею 3,1 кв. м, І-тераса, площею 2,5 кв. м, 42 - коридор, площею 17,7 кв. м, 43 - коридор, площею 6,9 кв. м, 44 - приміщення, площею 37,4 кв. м,

45 - зала, площею 39,7 кв. м, 46 - зала, площею 40,3 кв. м, 47 - приміщення, площею 1,6 кв. м, 48 - зала, площею 166, 00 кв. м, 49 - санвузол,

площею 1,5 кв. м, 50 - підсобне, площею 4,1 кв. м, 51 - підсобне,

площею 4,1 кв. м. (а. с. 33- 37).

За вказаними матеріалами технічної інвентаризації самочинним будівництвом на вказаному об`єкті нерухомого майна, здійсненим ОСОБА_1 , є: А2-1 - прибудова, А3-1,2 - прибудова, А4-1 - прибудова, А5-1 - прибудова, а-1 - тераса, а5-1 - прибудова, під АІ-2, А3- 1,2 - підвал, А1- мансардовий поверх, а4- сходи, а1, а3 - ганки (а. с. 5).

23 лютого 2005 року за договором Дніпропетровською міською радою передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки площами 0,0815 га та

0,0011 по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 81212149 та 81212086 під фактичне розміщення нежитлових приміщень: оздоровчий комплекс, приміщення 15а, загальною площею 236,6 кв. м (а. с. 12-15).

Термін дії договору оренди земельної ділянки - 15 років (пункт 3.1 договору оренди).

Згідно із висновком експерта з оцінки технічного стану об`єктів архітектури Логуш Ю. О. від 20 лютого 2020 року, виконаного для подання до суду із одночасним попередженням експерта про кримінальну відповідальність за статтею 385 КК України, з точки зору забезпечення конструктивної жорсткості та несучої спроможності поточний стан вказаного об`єкту нерухомого майна у вигляді приміщення АДРЕСА_1 визнано задовільним та таким, що відповідає вимогам ДБН В. 1.2 - 14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об`єктів». Внутрішні мережі електрозабезпечення, газопостачання, освітлення, водопостачання та водовідведення, опалення та вентиляції, пожежогасіння тощо повністю відповідають вимогам ДБН

ст. 2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель», ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», ДСН 3.3.6.042-99 «санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», ДБН В.1.1.7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», ДБН В.2.5. (12-28):2010 «Інженерне обладнання будинків та споруд». Замовнику рекомендовано ввести об`єкт в експлуатацію та оформити відповідне право власності (а. с. 50, 51, 61).

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо оформлення та реєстрації права власності на вказаний об`єкт реконструйованого нерухомого майна. Відповідним листом від 20 лютого 2020 року за вих. № 3 10/5-388 їй рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про визнання права власності на реконструйоване майно (а. с. 47).

06 березня 2020 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради розглянувши звернення ОСОБА_1 , своїм листом за вих. №. 9/3-80 рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про визнання право власності на вказане нерухоме майно (а. с. 46).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини перша, друга, четверта статті 376 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як визначено частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду), Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено частинами 5, 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові

від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, відсутні передбачені законом підстави для визнання права власності на нерухоме майно, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення по відмову у позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення частин другої, третьої статті 331, статей 375 376 ЦК України та не надано правової оцінки тому, що спірне нерухоме майно фактично є самочинним будівництвом, і визнання права власності на нього можливе лише за умови введення його в експлуатацію в установленому законом порядку.Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, що також виключає можливість визнання права власності на нього за позивачем.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович