Історія справи

У Х В А Л А

06 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 355/1345/17

провадження № 61-26363св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), КурилоВ. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представники відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року у складі судді Коваленка К. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Голуб С. А.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня винесення судового рішення і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_10 у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 09 жовтня 2017 року і до повноліття дитини. Вирішено, що рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_6 у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_6 витрат, понесених на правову допомогу та змінити рішення судів в частині стягнення аліментів, зменшивши розмір з ? до 1/8 частини від одержуваних доходів щомісячно.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину, підлягає закриттю з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі єстягнення аліментів на дитину у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня винесення судового рішення і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services

v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року у справі за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину, відкрито помилково, оскільки зазначені судові рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підлягає закриттю.

Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є.Червинська