Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2019 року у справі №688/156/19

Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 688/156/19

провадження № 61-17285св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне підприємство «Редакція газети «Зоря Надгориння», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року у складі судді Березюка О. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Редакція газети «Зоря Надгориння», ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та стягнення моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Редакція газети «Зоря Надгориння» (далі - ПП «Редакція газети «Зоря Надгориння»), ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є депутатом Ізяславської районної ради Хмельницької області семи скликань, членом президії районної ради, керівником депутатської фракції та головою районної партійної організації «Відродження».

18 жовтня 2018 року відбулась тридцять дев`ята сесія районної ради сьомого скликання, на засідання якої було заслухано ряд питань.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Зоря Надгориння» було опубліковано статтю-звіт про засідання чергової сесії районної ради, автором якої є ОСОБА_2 .

В зазначеній статті грубо спотворено події, які відбувались під час вказаного засідання районної ради. Зокрема, в статті стверджується про те, що «після того, як депутати в своїй більшості не підтримали багато чого із сказаного ОСОБА_3 , він, а за ним і його колега по фракції ОСОБА_1 залишили сесійний зал. Після цього відсутність належної кількості депутатів унеможливлювала успішне завершення сесії».

Позивач зазначав, що така інформація є недостовірною та перекрученою, а її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Вважає, що автор статті, викривляючи ситуацію що відбулась на сесії, демонструє неповагу як до його гідності так і до його виборців, яких він представляє у районній раді. Зокрема, у статті автор наголошував, що через відсутність позивача під час голосування спеціалісти центру інклюзивної освіти не змогли б приступити до роботи. Також автор статті наголошує, що через позивача були б «розчаровані» 37 жителів району та їх сім`ї, які б не отримали матеріальну допомогу. Окремо підкреслює, що таку допомогу районна рада надає важкохворим людям, які невідкладно її потребують, і бувають випадки коли ця допомога не застає таких людей, на жаль, уже в живих.

Також вказував, що в заключній частині засідання він по виробничій потребі покинув сесійну залу, однак це було заздалегідь, до того як залу покинув ОСОБА_3 Крім того, зазначав, що крім нього та ОСОБА_3 сесійну залу покинуло чотири особи, однак у своїй статті ОСОБА_2 жодного слова про це не написав і жодне прізвище не назвав.

Позивач вважає, що перекручені у статті факти є штучно сфабрикованими, а така недостовірна і спотворена інформація підірвала його репутацію в очах виборців. Крім того, поява цієї статті негативно вплинула на його самопочуття і здоров`я, почалися душевні переживання, які він змушений був лікувати.

Посилаючись на зазначене, позивач просив визнати недостовірною і перекрученою, поширену газетою «Зоря Надгориння» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію, що не відповідає дійсності, порушує права та принижує честь, гідність та зобов`язати ПП «Зоря Надгориння» та заступника редактора ОСОБА_2 опублікувати спростування із визнанням помилок та вибаченням перед позивачем та стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду з кожного по 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що розміщена в газеті «Зоря Надгориння» інформація є оціночними судженнями, не перевищує межі допустимої критики, не виходить за рамки суспільної моралі, оскільки висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд або ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

15 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що опублікована газетою інформація є недостовірною і неправдивою, зокрема, позивач вважає неправдивими твердження щодо того хто перший вийшов із сесійної зали. Заявник заперечує проти того, що був відсутній кворум, вказував, що розглядалось не два, а чотири питання. Також вказував, що депутат ОСОБА_7 не був хворий і знаходився в гаражі, а не вдома.

У касаційній скарзі зазначається, що позивач не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що опублікована в газеті інформація є оціночними судженнями, зазначивши, що в даному випадку висловлювання містять конкретні фактичні дані, наклеп та образу для нього.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 18 жовтня 2018 року відбулась тридцять дев`ята сесія Ізяславської районної ради Хмельницької області сьомого скликання в порядку денного якої серед інших питань значились питання затвердження графіку роботи комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Ізяславської районної ради Хмельницької області та надання матеріальної допомоги. На сесії були присутні 24 депутата із 34, серед яких були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Зоря Надгориння» за НОМЕР_1 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2» за підписом ОСОБА_2 , в якій висвітлено події, що відбувались під час 39 чергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області, де з поміж іншого зазначено «На жаль, після того, як депутати в своїй більшості не підтримали багато чого із сказаного ОСОБА_3 , він, а за ним і колега по фракції ОСОБА_1 залишили сесійний зал. Після цього відсутність належної кількості депутатів в залі унеможливлювала успішне завершення сесії. Залишалося чисто технічно затвердити графік роботи комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр», з тим, щоб спеціалісти центру могли приступити до роботи. І, як завжди, наприкінці сесії депутати мали проголосувати за надання матеріальної допомоги, на яку цього разу чекали 37 жителів району. Щоб вийти із ситуації і не розчаровувати людей, зателефонували до депутата районної ради ОСОБА_7 , який в цей час хворів та перебував вдома. Оскільки проживає він неподалік, то погодився прийти. Це й дало змогу прийняти рішення з останніх питань порядку денного і завершити сесію.».

В наступному номері газети «Зоря Надгориння» за НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 опубліковано поправку щодо черговості залишення сесійної зали депутатами ОСОБА_1 та ОСОБА_3

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Отже, колегія суддів Верховного суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували положення статті 277 ЦК України, встановили фактичні обставини справи та прийшли до правильного висновку, що інформація, про спростування якої пред`явив вимоги ОСОБА_1 не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація стосується позивача, як публічної особи та його професійної діяльності на посаді депутата Ізяславської районної ради Хмельницької області, а тому він повинен бути готовим до неї, оскільки межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. Поширена відповідачами інформація про позивача є неприємною для нього, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформація висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська