Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2019 року у справі №676/6971/17

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 676/6971/17

провадження № 61-19397св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут",

представник Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" - адвокат Трубнікова Олена Володимирівна,

третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І,. Корніюк А. П., П'єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Хмельницькгаз", Товариства з обмеженою відповідальність (далі - ТОВ) "Хмельницькгаз збут" про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1.

Зазначав, що квартира забезпечена газопостачанням, на його ім'я оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1. Індивідуальний лічильник газу в квартирі не встановлений.

Вказував, що з грудня 2016 року відповідачі почали здійснювати облік спожитого газу за вказаним особовим рахунком за показниками загальнобудинкового лічильника, встановленого ПАТ "Хмельницькгаз" з власної ініціативи. Відповідно до розрахункових квитанцій він повинен сплачувати щомісяця суми, які значно перевищують встановлені норми споживання.

Вважав дії відповідачів щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу неправомірними, нарахування плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового вузла обліку газу такими, що порушують його права, як споживача, ставлять у нерівні умови в порівнянні з тими споживачами, в помешканнях яких встановлені індивідуальні лічильники газу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправними дії відповідачів щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1;

визнати незаконними дії ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо нарахування з січня 2017 року об'ємів спожитого природного газу та плати за нього у квартирі АДРЕСА_1 за вказаною адресою за показниками загальнобудинкового приладу обліку газу;

зобов'язати ТОВ "Хмельницькгаз збут" поновити йому як побутовому споживачу режим нарахування плати відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників;

визнати за ним право на забезпечення індивідуальним безкоштовним лічильником обліку газу за рахунок ПАТ "Хмельницькгаз" і зобов'язати встановити його у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними дії ПАТ "Хмельницькгаз ", ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на будинок АДРЕСА_1.

Визнано незаконними дії ПАТ "Хмельницькгаз ", ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо нарахування ОСОБА_1 плати за спожитий природний газ у квартирі АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового газового приладу обліку газу з грудня 2016 року.

Зобов'язано ПАТ "Хмельницькгаз ", ТОВ "Хмельницькгаз збут" здійснити ОСОБА_1 за його особовим рахунком № НОМЕР_2 перерахунок плати за газ з грудня 2016 року, виходячи із діючих, протягом вказаного періоду, норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.

В частині позову, а саме: визнання за ОСОБА_1 права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок ПАТ "Хмельницькгаз" та зобов'язання ПАТ "Хмельницькгаз", відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", встановити позивачам в квартирі АДРЕСА_1 лічильнику газу за рахунок ПАТ "Хмельницькгаз" у місячний строк з дня вступу рішення в законну силу - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договірні відносини щодо забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між ОСББ "Гагарінське-65" та відповідачем. Договори між окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) та відповідачами, зокрема щодо встановлення загальнобудинкового лічильника та проведення оплати за показниками такого лічильника, не укладалися.

Отже, права позивача порушуються та призводять до невідповідності умов договору на постачання природного газу між побутовими споживачами та газорозподільною компанією, яким передбачається, що кошти сплачуються споживачем тільки за той газ, який він дійсно спожив.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок ПАТ "Хмельницькгаз" та зобов'язання ПАТ "Хмельницькгаз" встановити в квартирі позивача індивідуальний газовий лічильник, районний суд вважав, що такі задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" 21 грудня 2017 року внесено зміни, якими продовжено строк встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року до 01 січня 2021 року, отже, ця позовна вимога є передчасною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" задоволено частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року в частині визнання незаконними дій ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ "Хмельницькгаз збут" про визнання незаконними дій щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу відмовлено.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року змінено.

Виключено з рішення суду посилання на незаконність дій та зобов'язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" здійснити перерахунок плати за спожитий газ.

Зменшено стягнутий з відповідачів на користь держави судовий збір до 640 грн (шістсот сорок грн) з кожного.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильних висновків в частині того, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку, визначення об'єму споживання газу споживачами на підставі його показників не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, є безпідставним і необґрунтованим, а тому порушують права позивача та призводять до невідповідності умов договору на постачання природного газу між побутовим споживачем та газорозподільною компанією, ставлять його у нерівне становище у порівнянні з іншими споживачами, зокрема тими, у яких встановлені квартирні прилади обліку споживання природного газу (індивідуальний лічильник).

Апеляційний суд зазначив, що обов'язок із встановлення лічильників газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) покладений на суб'єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (операторів ГРМ). При статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" також чітко визначені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) населення: кошти суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, кошти відповідного бюджету, інші джерела, не заборонені законодавством.

Апеляційний суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17.

Крім того, апеляційний суд вказав, що зважаючи на те, що на час вирішення спору кінцевий строк (01 січня 2021 року) виконання операторами ГРМ зобов'язання зі встановлення споживачам лічильників газу, зокрема індивідуальних, не настав, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання ПАТ "Хмельницькгаз" за власний рахунок встановити йому лічильник у місячний строк із дня набрання законної сили рішенням суду.

Разом з тим, при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції допустив помилку, оскільки ТОВ "Хмельницьгаз збут" не є належним відповідачем у справі в частині вимог про визнання незаконними дій щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" - адвокат Трубнікова О. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині:

визнання незаконними дій ПАТ "Хмельницькгаз" щодо встановлення загально будинкового вузла обліку газу на будинок АДРЕСА_1;

визнання незаконними дій ПАТ "Хмельницькгаз ", ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо нарахування ОСОБА_1 плати за спожитий природний газ у квартирі АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового газового приладу обліку газу з грудня 2016 року;

зобов'язання ПАТ "Хмельницькгаз ", ТОВ "Хмельницькгаз збут" здійснити ОСОБА_1 за його особовим рахунком № НОМЕР_2 перерахунок плати за газ з грудня 2016 року, виходячи із діючих, протягом вказаного періоду, норм споживання газу для громадян для приготування їжі в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники,

та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, відтак на підставі частини 1 статті 400 ЦПК України перегляду не підлягають.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" - адвоката Трубнікової О. В. мотивована тим, що жодних обмежень щодо встановлення загальнобудинкових лічильників (на час виникнення спірних правовідносин) законодавством України встановлено не було, а навпаки постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 46 врегульовано порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу.

Зазначає, що відповідно до положень пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, балансоутримувач не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.

Вказує, що відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про НКРЕКП" рішення регулятора є обов'язковим до виконання суб'єктами господарювання, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відтак, ПАТ "Хмельницькгаз" не може відступати від положень, затверджених постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 453, пункт 2.1.6.2 якої передбачав виділення коштів на встановлення будинкових приладів обліку.

Стверджує, що у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок, він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду Курило В. П. від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В.

В.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р.

А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 та є побутовим споживачем природного газу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21 січня 2002 року № 43 (а. с. 10).

На ім'я ОСОБА_1, як споживача газу, оформлено особовий рахунок за № НОМЕР_2.

Індивідуальний лічильник газу в квартирі не встановлений.

30 листопада 2016 року головою ОСББ "Гагарінське-65" Семенюком В. В. було підписано акт № 29 про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем, яким фактично сторони зобов'язалися утримувати кожний свою частину системи газопостачання у технічно справному стані (а. с. 152 зворот).

19 липня 2017 року ОСОБА_1 звертався до керівника ПАТ "Хмельницькгаз" із заявою про безкоштовне встановлення квартирного приладу обліку споживання природного газу та про здійснення перерахунку (а. с. 18-22,27-31).

28 липня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ "Хмельницькгаз" відповідь на заяву, у якій зазначено, що підстави для перерахунку та визначення об'єму спожитого природного газу відсутні. Також зазначено, що ні законом, ні іншими підзаконними нормативними актами не передбачено встановлення виключно індивідуальних лічильників газу, а мова йде лише про забезпечення приладового обліку (а. с. 24-26).

25 травня 2017 року між ПАТ "Хмельницькгаз" та ОСББ "Гагарінське-65" укладено договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу (а. с. 12).

Відповідно до відповіді голови правління ОСББ "Гагарінське-65" Семенюка В. В. від 22 червня 2017 року договір про встановлення загальнобудинкового лічильника газу, проведення монтажу, здійснення його експлуатації, не укладався (а. с. 151).

З 03 червня 2019 року проведена державна реєстрація зміни типу та найменування ПАТ "Хмельницькгаз", отже, починаючи з 03 червня 2019 року офіційне найменування Товариства українською мовою, згідно зі статутом: повне найменування - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"; скорочене найменування - АТ "Хмельницькгаз", та є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Хмельницькгаз".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 857 про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ "Хмельницькгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Хмельницької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ "Хмельницькгаз".

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

У статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), предметом регулювання статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини 1 , пункт 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу" та Кодексі ГРС. (а. с. 102-106).

У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа, об'єкт якої фізично підключено до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Судами установлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов'язки споживача" та розділом VI "Права і обов'язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ "Хмельницькгаз", правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині 1 статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинним на час виникнення спірних правовідносин), державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Установлено, що позивач є споживачем природного газу, а ПАТ "Хмельницькагаз" - оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Відповідно до положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 березня 2017 року № 382 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Хмельницькгаз" в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню у розмірі 8 368,8 тис. грн, тобто 8 368 080 грн.

Стаття 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Зазначені висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 524/7637/16-ц (провадження № 14-470цс19).

Підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 ЦК України, за приписами якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "Хмельницькгаз" за власною ініціативою, без погодження з власниками квартир в односторонньому порядку змінив умови договору та встановив загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Оскільки обов'язок встановлення внутрішньоквартирного лічильника не виконано, а цей обов'язок кореспондується з правом проведення оплати за показниками такого лічильника, то невиконання такого обов'язку позбавляє права на проведення оплати саме за встановленим внутрішньобудинковим лічильником газу.

Отже, якщо у побутового споживача не встановлено індивідуального лічильника, то в даному випадку відбувається математичний розрахунок спожитого газу оператором газорозподільної системи між споживачами у яких є квартирні лічильники газу та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.

Зважаючи на зазначене, обсяг газу та розмір оплати, які відповідач пред'явив для оплати позивачу на підставі даних загальнобудинкового лічильника є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою ПАТ "Хмельницькгаз ". Договір між ОСББ "Гагарінське-65" та ПАТ "Хмельницькгаз" щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладено тільки 25 травня 2017 року.

Договори між окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) та відповідачами, зокрема щодо встановлення загальнобудинкового лічильника та проведення оплати за показниками такого лічильника, не укладалися.

Визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог Кодексу та договору (глава 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем).

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до газорозподільної системи, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем.

Перед пломбуванням ЗВТ оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.

Відповідачем не було надано доказів про складання акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який у встановленому законом порядку було б погоджено із споживачами або ж з їх представником.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ "Хмельницькгаз" у будинку за адресою: АДРЕСА_1, дійшли обґрунтованого висновку про незаконність нарахування об'ємів спожитого природного газу позивачу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачем. Унаслідок бездіяльності ПАТ "Хмельницькгаз" споживачі газу у одному будинку поставлені у нерівне становище.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 20 лютого 2019 року у справі № 212/5712/17 (провадження № 61-116св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17 (провадження № 61-13554св19), від 17 квітня 2020 року у справі № 215/2712/18-ц (провадження № 61-2509св20).

При цьому колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про скасування рішення районного суду в частині визнання незаконними дій ТОВ "Хмельницькгаз збут" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1, оскільки ТОВ "Хмельницьгаз збут" є постачальником природного газу, до сфери діяльності якого не належать повноваження із врегулювання відносин та/або вчинення дій щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу (лічильника), отже є неналежним відповідачем у справі щодо зазначеної позовної вимоги.

Касаційний суд вважає, що апеляційним судом правильно встановлено відсутність у АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" повноважень щодо нарахування позивачеві плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового приладу обліку газу з грудня 2016 року та здійснення перерахунку плати за газ з грудня 2016 року. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова апеляційного суду в частині зміни рішення районного суду та виключення з рішення суду посилання на незаконність дій та зобов'язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" здійснити перерахунок плати за спожитий газ, відповідає вимогам матеріального права.

Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263, 264, 265 ЦПК України забезпечив повний, всебічний розгляд справи та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскаржувані судові рішення в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на забезпечення індивідуальним безкоштовним лічильником обліку газу за рахунок ПАТ "Хмельницькгаз" і зобов'язання встановити його у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили у касаційному порядку не оскаржуються, отже, на підставі частини 1 статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скаргзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк