Історія справи

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 464/659/21

провадження № 61-7058св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Сихівський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду

м. Львова у складі судді Чорної С. З. від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В.,

Бойко С. М., Копняк С. М., від 21 червня 2022 року.

Зміст заявлених позовних вимог

У січні 2021 року Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі заяв відповідачки Сихівським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначалась державна соціальна допомога малозабезпеченій сім`ї у період з

01 грудня 2012 року до 30 листопада 2017 року. У результаті перевірки, проведеної спеціалістами Сихівського відділу соціального захисту, встановлено, що відповідачка подала неправдиву/неповну інформацію про майновий стан своєї сім`ї, а саме: не задекларувала при оформленні державної соціальної допомоги земельну ділянку, площею 3, 4704 га. Крім цього, органом соціального захисту одержано інформацію про те, що відповідачка отримувала дохід від ФГ «ЄФРЕМ» з 2008 по 2017 роки.

На думку позивача, на користь відповідачки проведену надмірну виплату бюджетних коштів у вигляді соціальної допомоги. Рішенням комісії від 26 лютого 2018 року вирішено припинити виплату соціальної допомоги ОСОБА_1 та вирахувати надміру виплачені кошти за період з 01 грудня 2012 року до 31 листопада 2017 року у зв`язку з поданням недостовірної інформації щодо майнового стану. Відповідачці скеровувались повідомлення з проханням добровільно повернути надміру виплачені кошти.

01 серпня 2018 року відповідачкою подано заяву про призначення усіх видів соціальних допомог, компенсацій, субсидій та пільг, а також подано заяву про визнання суми утвореної переплати і надано згоду на стягнення у розмірі 20 % знову призначеної допомоги. З 01 вересня 2020 року стягнення коштів не проводилося.

Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської вважав, що станом на момент подання позовної заяви належна до повернення сума коштів становить 88 600, 38 грн.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Сихівського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради88 600, 88 грн надміру виплачених коштів за призначеною державною допомогою.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2021 року позов Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 88 600, 38 грн надміру виплачених коштів за призначеною державною соціальною допомогою. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державна соціальна допомога малозабезпеченій сім`ї була призначенавідповідачці незаконно з вини заявниці, яка подала недостовірну інформацію щодо свого майнового стану, що призвело до надмірної виплати бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги, а тому відповідачка повинна повернути надміру виплачені кошти у вигляді державної допомоги у розмірі 88 600, 38 грн.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки Сихівський відділ соціального захисту лише 26 лютого 2018 року виявив, що відповідачка подала недостовірну інформацію про майновий стан і доходи. Також суд першої інстанції вказав, що відповідачкою 01 серпня 2018 року було подано заяву про визнання суми утвореної з її вини переплати та надано згоду на проведення стягнення із розрахунку 20 % знову призначеної допомоги.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачка, особисто звертаючись за призначенням соціальної допомоги, підписуючи заяви, була ознайомлена з обов`язком подати повні та достовірні відомості про доходи та майно сім`ї, була попереджена про те, що відносно зазначених нею, як повноважним представником сім`ї, даних буде проведена перевірка, а також про можливість настання негативних наслідків у вигляді зокрема припинення виплати призначених допомог та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї.

У поданих деклараціях про доходи та майновий стан ОСОБА_1 не задекларувала земельну ділянку площею 3,4704 га, яка здається в оренду, та відповідно суму орендної плати (доходу). Такі дії відповідачки апеляційний суд розцінив як навмисне подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, відтак такі дії є ознакою недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Той факт, що ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, має статус «Мати-героїня», оскільки має семеро дітей, з яких четверо дітей є неповнолітніми, одна дитина малолітня важко хворіє, не спростовують факт недобросовісності дій відповідачки. При цьому такі обставини можуть бути враховані лише під час призначення державної соціальної допомоги, а не під час вирішення питання повернення коштів з підстав, визначених статтями 1212 1215 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, з урахуванням її доповнень, просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року і ухвалити нове рішення.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 127/27570/16-ц,

від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, від 06 березня 2019 року

у справі № 607/4570/17-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 127/8991/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 328/1056/19, від 25 березня 2020 року

у справі № 234/9643/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки визнаючи факт неподання інформації щодо наявної у власності земельної ділянки та отримання орендної плати, ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про здійснення відрахувань у розмірі 20 % з державної соціальної допомоги, як надміру виплачених коштів. Судами не було надано належної оцінки поведінці відповідачки, визнання нею отримання грошових коштів у надлишковому розмірі. Заявник також вказує на те, що судами не було належним чином оцінено скрутний матеріальний стан багатодітної родини та труднощі в її утриманні. Звертає увагу, що стягнення в примусовому порядку великої суми негативно вплине на майновий стан всієї сім'ї. Заявник стверджує, що ОСОБА_1 з липня 2021 року отримує соціальну допомогу, з якої в неї відраховується сума у розмірі 20 % утвореної переплати із знову призначеної допомоги, та за шість місяців відрахована сума у розмірі 6 569, 64 грн. Новопризначену допомогу відповідачка отримує досі. Сихівському відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської наразі відомо про наявність у відповідачки земельно паю, однак, не дивлячись на це, ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім`ї.

Заявник стверджує, що ОСОБА_1 не має юридичної освіти та на момент заповнення документів не розуміла, що земельний пай це також земельна ділянка, що перебуває у власності або володінні (користуванні) членів її сім`ї. Навіть після державної реєстрації права власності на земельну ділянку 24 грудня 2016 року ОСОБА_1 не розуміла, що має декларувати земельну ділянку, оскільки у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги і у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, слово «пай» відсутнє. Позивачем не надано належних доказів недобросовісної поведінки відповідачки, яка призвела до надмірно виплачених коштів. При цьому орган місцевого самоврядування мав провести перевірку відповідних відомостей при призначенні державної соціальної допомоги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, також посилається на те, що враховуючи соціальний статус ОСОБА_1 та її сім`ї, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідачки, примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на неї надмірного тягаря.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/659/21.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі заяв ОСОБА_1 від 27 грудня 2012 року, 25 червня 2013 року, 12 грудня 2013 року, 19 червня 2014 року, 25 грудня 2014 року, 19 червня 2015 року, 22 грудня 2015 року, 15 червня 2016 року, 20 грудня 2016 року, 19 червня 2017 року Сихівським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначалася державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям на період з 01 грудня 2012 року по 30 листопада 2017 року.

З метою призначення цього виду соціальної допомоги заявницею подавалася декларація про доходи та витрати осіб, які звернулись за призначенням соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

У результаті проведеної Сихівським відділом соціального захисту перевірки даних, наданих заявницею, встановлено, що відповідачкою під час заповнення декларації про доходи та витрати не було повідомлено достовірну інформацію про свій майновий стан, що вплинуло на встановлення права на соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї. Встановлено, що відповідачка не задекларувала при оформленні державної соціальної допомоги земельну ділянку площею 3,4704 га за адресою: Вінницька обл., Барський район, с/рада Лісівська, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів № 106287135 від 05 грудня 2017 року.

Відповідно до наданої ФГ «ЄФРЕМ» інформації від 02 січня 2018 року вх. № 1 на підставі договору оренди землі ОСОБА_1 отримала дохід:

у 2008 році - 600,00 грн, 2009 році - 911,00 грн, 2010 році - 911, 00 грн,

2011 році - 911, 00 грн, 2012 році - 1 598, 30 грн, 2013 році - 1 598, 30 грн, 2014 році - 1 598, 30 грн, 2015 році - 2 114, 22 грн, 2016 році - 2 537, 06 грн, 2017 році - 8 450, 00 грн.

Актом про проведення перевірки правильності та повноти інформації

від 26 лютого 2018 року встановлено, що отримувач соціальної допомоги несвоєчасно повідомила про обставини, що вплинули на виплату державної допомоги. Внаслідок цього були надмірно виплачені кошти у розмірі

107 611, 63 грн.

Відповідно до рішення Сихівського відділу соціального захисту від 26 лютого 2018 року «Про повернення коштів» державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» зобов`язано ОСОБА_1 повернути суму надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01 грудня 2012 року до 30 листопада 2017 року у зв`язку з подачею недостовірної інформації про майновий стан члена сім`ї та повідомлено, що на наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

З метою досудового врегулювання цього спору позивачем 22 березня 2018 року, 19 червня 2018 року скеровувались відповідачці повідомлення про переплату коштів з пропозицією повернути борг добровільно.

01 серпня 2018 року відповідачкою подано заяву, в якій вона просила стягувати надмірно виплачені кошти шляхом відрахування 20 % із знову призначеної їй допомоги малозабезпеченим сім`ям.

За інформацією Сихівського відділу соціального захисту з 01 вересня 2020 року стягнення коштів не проводилося.

Станом на момент подання позовної заяви за даними Сихівського відділу соціального захисту належна до повернення сума надміру виплаченої допомоги становила 88 600, 38 грн, що підтверджується довідкою № 260308/83 від 12 січня 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України).

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1768-III) державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім`ям є щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом (стаття 5 Закону № 1768-III).

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї - це обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого

2003 року № 250, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Пунктом 6 Порядку у редакції, чинній на час первинного призначення відповідачці державної соціальної допомоги, було визначено, що для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно.

Відповідно пунктів 3, 4, 5 Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року № 486/202/524/455/3370 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), для обчислення суми доходів ураховуються доходи в грошовій та натуральній формі, а також в іноземній валюті за кордоном з будь-яких джерел як на території України, так і за її межами. При визначенні сукупного доходу органи, що призначають допомогу, користуються усіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій. До сукупного доходу входять, зокрема дохід від земельної частки (паю)

(пункт 5.16, підпункт г пункту 7.5 Методики).

Згідно із вказаною Методикою загальна сума сукупного доходу одержувачів допомоги включає в себе суму всіх доходів кожної особи, яка враховується при наданні допомоги, визначених на підставі наданих документів за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги, якщо інше не передбачене законодавством.

Частиною першою, четвертою статті 7 Закону № 1768-III (у редакції станом на 26 лютого 2018 року) було визначено, що державна соціальна допомога не призначається або припиняється у випадках, коли, зокрема, з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування.

Якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

При цьому також була передбачена можливість призначення державної соціальної допомоги (при виявленні додаткових джерел), якщо у складі сім`ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім`ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Статтю 7 Закону № 1768-III виключено на підставі Закону № 646-IX від 02 червня 2020 року.

Згідно із абзацом другим пункту 25 Порядку (у редакції станом на 26 лютого 2018 року) виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права насоціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.

У пункті 27 Порядку було визначено, що контроль за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів. Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до

15 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.

Пунктом 28 Порядку було встановлено, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17 (касаційне провадження № 61-33727сво18).

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що державна соціальна допомога малозабезпеченій сім`ї була виплачена відповідачці надмірно, оскільки вона подала недостовірну інформацію щодо свого майнового стану, а тому відповідачка повинна повернути, надміру виплачені у вигляді державної соціальної допомоги кошти у розмірі 88 600, 38 грн.

Однак із таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Судами було встановлено, що розрахунок наданої відповідачці державної соціальної допомоги у 2012-2017 роках було здійснено без урахуванням наявної у неї земельної ділянки, площею 3, 4704 га, та орендної плати, отриманої від її використання. У відповідності до наданої інформації ФГ «ЄФРЕМ» від 02 січня 2018 року вх. № 1, на підставі договору оренди землі ОСОБА_1 отримала з 2012 року по 2017 рік дохід від оренди належної їй земельної ділянки у розмірі 17 896, 18 грн.

У відповідності до положень абзацу п`ятого пункту 10 Порядку (у редакції, яка з 2012 року по 04 вересня 2015 року) соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I і II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара (крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім`ї причин не приносить дохід). Вказані обмеження були виключені із Порядку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 638.

У постанові від 07 липня 2015 року у справі № 21-238а15 Верховний Суд України звертав увагу, що у розумінні абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону № 1768-ІІІ припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та/або повернення (стягнення) її у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га, можливе тоді, коли відсутні обставини, про те, що така сім`я складається лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та ІІ групи, та сімей, в яких є діти - інваліди, а також коли така земельна ділянка з незалежних від сім`ї причин не приносить дохід.

Враховуючи те, що на утриманні відповідачки є дитина-інвалід - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання мала право на призначення іотримання (з 2013 року) державної соціальної допомоги за наявності у власності земельної ділянки, площа якої перевищувала 0,6 га.

Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги (втратила чинність на підставі наказу від 16 липня 2021 року) було передбачено, що орендна плата члена сім`ї підлягає включенню до сукупного доходу сім`ї.

У поданих позивачем 17 червня 2021 року письмових поясненнях наведено розрахунок збитків (надлишку виплат), які були завданні Сихівському відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у зв`язку із наданням відповідачкою недостовірної інформації щодо її майнового стану, зокрема приховуванням відомостей про дохід у виді орендної плати за землю, у відповідності до якого розмір збитків з червня 2015 року по листопад 2017 року склав 5 450, 46 грн.

На підставі поданої відповідачкою зави від 01 серпня 2018 року позивач, керуючись пунктом 28 Порядку (у тодішній редакції), проводив з метою повернення надміру виплачених коштів відрахування у розмірі 20 % із призначеної знову державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Колегією суддів враховувано, що позивач визнавав, що станом на 01 вересня 2020 року з ОСОБА_1 відраховано коштів на суму 19 011,22 грн.

При цьому слід звернути увагу, що ОСОБА_1 отримала з 2012 року по 2017 рік дохід від оренди належної їй земельної ділянки у розмірі 17 896, 18 грн.

Стороною відповідача повідомлено, що ОСОБА_1 з липня 2021 року отримує соціальну допомогу, з якої в неї відраховується сума у розмірі 20 % утвореної переплати із знову призначеної допомоги (пункт 25 Порядку у чинній редакції), та за шість місяців відрахована сума у розмірі 6 569, 64 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 , яка є матір`ю сімох дітей (одна з яких є інвалідом і четверо з яких є неповнолітніми) 88 600, 38 грн виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Необхідно також звернути увагу, що у рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява №. 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Із урахуванням зазначеного, враховуючи обставини цієї справи, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сихівського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої державної допомоги - відмовити.

Стягнути з Сихівського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 26056848) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович