Історія справи

Постанова

Іменем України

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 363/3149/20

провадження № 61-16544св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року в складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (далі - УДП «Укрінтеравтосервіс») та просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу в розмірі 156 033, 42 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року в сумі 408 386, 40 грн, а всього 564 389, 82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, щоз 02 червня 2015 року по 31 липня 2019 року він працював на посаді начальника юридичного управління УДП «Укрінтеравтосервіс».

При звільненні йому не було виплачено заробітну плату, вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку та не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку.

УДП «Укрінтеравтосервіс» було надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 29 січня 2020 року борг підприємства перед ним становить 156 503, 42 грн. 15 квітня 2020 року підприємство перерахувало йому 500 грн, перерахування інших коштів підприємством не здійснювалося.

На момент подачі позову час затримки належних йому до виплати сум становив 12 місяців, а тому з урахуванням його середньомісячної заробітної плати сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 408 386, 40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з УДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію за невикористані дні відпустки, вихідну допомогу в розмірі 156 003, 42 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року в сумі 204 193, 20 грн, а всього 360 196, 62 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Часткового задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення норм трудового законодавства належні ОСОБА_1 суми при звільненні виплачені не були, а тому підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважав за можливе зменшити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат до 204 193, 20 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу УДП «Укрінтеравтосервіс» залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2021 року УДП «Укрінтеравтосервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 204 193, 20 грн й ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в співмірній з розміром та структурою заробітної плати сумі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 569/7584/18 та від 21 вересня 2020 року в справі № 225/5266/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не оцінили розміру майнових втрат, яких міг зазнати позивач у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, не врахували, що повний розрахунок не був здійснений з ним через важке економічне становище відповідача та відсутність коштів на банківських рахунках, а тому неправильно визначили суму середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Судові рішення в частині позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 листопада 2021 року справа № 363/3149/20 надійшла до Верховного Суду.

Представник позивача ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволенні, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що наказом УДП «Укрінтеравтосервіс» № 141-ВК від 02 червня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду начальника юридичного управління УДП «Укрінтеравтосервіс».

Відповідно до наказу УДП «Укрінтеравтосервіс» № 222-ВК від 25 липня 2019 року ОСОБА_1 з 31 липня 2019 року звільнено за власним бажання, внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, згідно з пунктом 3 статті 38 КЗпП України. Бухгалтерії підприємства доручено здійснити розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 39 календарних днів.

Відповідно до розрахунку УДП «Укрінтеравтосервіс» станом на 29 січня 2020 року підприємство має заборгованість перед позивачем у розмірі 156 503, 42 грн, яка складається з нарахованої, але несплаченої заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки та вихідної допомоги.

Згідно з довідкою УДП «Укрінтеравтосервіс» середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді начальника управління складала 34 032, 20 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц.

Установивши, що в день звільнення позивачу не були виплачені всі належні від підприємства суми, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із УДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розмір стягнутого судами середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідає обставинам цієї справи, визначений судами з урахуванням встановленого розміру простроченої заборгованості, характеру цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу УДП «Укрінтеравтосервіс»залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко