Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №203/3356/20
Постанова КГС ВП від 27.05.2025 року у справі №203/3356/20
Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №203/3356/20
Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №203/3356/20

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 203/3356/20

провадження № 61-2320св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок»,

третя особа - Дніпровська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року в складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в складі колегії суддів Демченко Е. Л., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» (далі - ТОВ «КП Центральний ринок»), третя особа - Дніпровська міська рада, про усунення перешкод.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить магазин на АДРЕСА_1 та

кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 . Земельні ділянки

під зазначеними об`єктами нерухомого майна, які надано їй

в оренду, безпосередньо межують з ділянками, якими користується

ТОВ «КП Центральний ринок».

Вказувала, що ТОВ «КП Центральний ринок» протиправно встановив по межі земельних ділянок паркан, перешкодивши таким чином позивачу у доступі до належного їй нерухомого майна, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, не може організувати використання магазина та кафе за призначенням.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила зобов`язати

ТОВ «КП Центральний ринок» усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на

АДРЕСА_1 , будівлею магазину на АДРЕСА_1 , земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0064 та 1210100000:06:090:0067 (перебувають в оренді позивача), шляхом демонтажу частин, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0339 та 1210100000:06:090:0304, металевого паркану та інших споруд на ділянках перед входами до зазначених об`єктів нерухомого майна (реєстраційні номери 347590312101, 2096800012101), вказаними в технічних паспортах та ситуаційній схемі, таким чином, щоб навпроти кожного входу до об`єктів нерухомого майна (347590312101, 2096800012101) був наявний прохід, який відповідає таким вимогам:

1) забезпечує цілодобовий вільний доступ до об`єктів нерухомого майна людей (у тому числі осіб з інвалідністю); 2) не має дверей, воріт, пристроїв замикання тощо; 3) забезпечує цілодобове вільне переміщення в та

з об`єктів нерухомого майна товарно-матеріальних цінностей; 4) не має обмежень по висоті; 5) має ширину не менше ніж 4 м; 6) має однакову ширину на всій протяжності в гору, а якщо це можливо - має ширину найвужчої частини не менше ніж 4 м; 7) облаштований у площині, яка

є максимально можливо перпендикулярною до уявної паралельної до землі поверхні прямої, яка проходить через середину створу відповідного входу до відповідного об`єкту нерухомого майна; 8) має таку ширину

і розташування, що найкоротша відстань між точкою перетину площини,

в якій лежить організовуваний прохід, та уявної паралельної до земної поверхні прямої, яка проходить через середину створу відповідного входу до відповідного об`єкту нерухомого майна, та лівою і правою вертикальною межами проходу (в найвужчій його частині), є не меншою 1,5 м.

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 11 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона та треті особи, зокрема, орендарі не можуть володіти та розпоряджатися спірним майном.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.

Зобов`язано ТОВ «КП Центральний ринок» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні: належною їй на праві власності на підставі договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 03 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 9522, будівлею магазину літ. «А-1» з прибудовами літ. «А1-1», «А2-1», «А3-1», «а-1», загальною площею 286,5 кв. м, розташованою на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2096800012101); належною їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ромащенко Н. М., зареєстрованого у реєстрі за № 175, будівлею кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою на АДРЕСА_1 , загальною площею 287,9 кв. м, (реєстраційний номер 347590312101); земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:090:0064, загальною площею 0,0426 га, яка розташована на АДРЕСА_1 та знаходиться у її користуванні на підставі договору оренди землі

від 26 серпня 2020 року; земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:090:0067, площею 0,035 га, яка розташована на АДРЕСА_1 та знаходиться у її користуванні на підставі договору оренди землі від 11 травня 2006 року, з врахуванням додаткової угоди до договору оренди землі від 16 жовтня 2020 року, шляхом демонтажу частин, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0339 та 1210100000:06:090:0304, металевого паркану та інших споруд на ділянках перед входами до вказаних об`єктів нерухомого майна.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «КП Центральний ринок» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 408 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи підтверджено порушення прав позивача зі сторони відповідача. Відповідач не спростував доводи позивача щодо перешкоджання їй у належному користуванні власним нерухомим майном (будівлею кафе та магазину).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі ТОВ «КП Центральний ринок»,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, залишити позовну заяву без розгляду.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень

ТОВ «КП Центральний ринок» посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року в справі № 6-125цс13.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дотрималися правил юрисдикції при розгляді справи, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності та використовує майно (магазин та кафе), щодо якого заявлено вимоги про усунення перешкод, у підприємницькій (комерційній) діяльності. Питання можливості чи неможливості (створення перешкод) використання належного позивачу нерухомого майна пов`язано саме зі здійсненням останньою підприємницької діяльності, тому такий спір повинен розглядатися господарським судом.

Доводи інших учасників справи

Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на її безпідставність, а також законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Позивач довела належними і допустимими доказами позовні вимоги. Заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначала, що вона звернулася до суду з позовом як фізична особа, а не як підприємець, тому позов правильно розглянуто в порядку цивільного судочинства. У матеріалах справи відсутні докази, що позивач використовує магазин та кафе в підприємницькій діяльності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником магазину

літ. «А-1» з прибудовами літ. «А1-1», «А2-1», «А3-1», «а-1», загальною площею 286,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2096800012101), на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 грудня 2004 року, зареєстрованого у реєстрі за № 9522. Магазин розташований на земельній ділянці площею 0,035 га, кадастровий номер якої 1210100000:06:090:0067.

ОСОБА_1 також є власником будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на

АДРЕСА_1 , загальною площею 287,9 кв. м (реєстраційний номер 347590312101), на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2014 року. Будівля кафе розташована на земельній ділянці площею 0,0426 га, кадастровий номер якої 1210100000:06:090:0064.

Земельні ділянки площею 0,0426 га (кадастровий номер 1210100000:06:090:0064 та площею 0,035 га (кадастровий номер 1210100000:06:090:0067), на яких розташоване належне ОСОБА_1 нерухоме майно, виділені позивачу у строкове платне користування у встановленому законом порядку.

Вказані земельні ділянки безпосередньо межують із земельними

ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0339 та 1210100000:06:090:0304, якими користується відповідач.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року за клопотанням позивача призначено комплексну (земельно-технічну, оціночно-земельну, будівельно-технічну та оціночно-будівельну) експертизу.

За результатами проведення судової будівельно-технічної та

земельно-технічної експертизи Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надіслав до суду висновок експерта № 2819/2820-21, який складено 18 лютого 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці (далі - ФОП), фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 викладено такі правові висновки.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 сформульовано правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Відповідно до інформації, яка міститься у відкритому доступі

в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), ОСОБА_1 з 02 березня 2016 року зареєстрована як ФОП, видами діяльності є: інша професійна, наукова та технічна діяльність; виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; надання інших інформаційних послуг; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша професійна, наукова та технічна діяльність. Відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності відсутні.

Встановлено, що позивач просить усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження кафе, магазином та двома земельними ділянками під ними.

Кафе «Мрія» на АДРЕСА_1 та магазин на

АДРЕСА_1 належать позивачу на праві власності, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 03 грудня 2004 року та

від 25 квітня 2014 року, а земельні ділянки під магазином та кафе перебувають в оренді.

Згідно з договором оренди від 26 серпня 2020 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого

речового права від 27 серпня 2020 року позивач прийняла у строкове платне користування по фактичному розміщенню кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » земельну ділянку, кадастровий номер якої 1210100000:06:090:0064, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно до договору оренди від 11 травня 2006 року та витягу

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08 вересня 2020 року позивач прийняла у строкове платне користування земельні ділянку, кадастровий номер якої 1210100000:06:090:0067, по фактичному розміщенню будівлі магазину, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги.

Згідно з договором оренди від 01 січня 2020 року ФОП ОСОБА_1 передала в оренду ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , приміщення надано для організації роботи магазину.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач указував на порушення правил юрисдикції, зокрема з тих підстав, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна мають комерційне призначення, тобто їх правомірне використання пов`язано зі здійсненням господарської діяльності.

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що спір в цій справі, який виник за участю суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності у спірних нежитлових приміщеннях та на земельних ділянках, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 червня 2023 року у справі № 521/19246/20, від 21 червня 2023 року у справі № 686/1411/19.

Таким чином, доводи відповідача, що оскаржувані судові рішення

ухвалені судами з порушенням правил предметної юрисдикції (виду судочинства), є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню

в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження

у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня

2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок», третя особа - Дніпровська міська рада, про усунення перешкод закрити.

Повідомити ОСОБА_1 про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_1 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Пророк

В. В. Сердюк