Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.09.2024 року у справі №128/489/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 128/489/17

провадження № 61-5653св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Сувалова Валерія Олександровича на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, постановлену у складі колегії суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27 грудня 2022 року, просила суд:

- встановити факт, що вона і ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 03 вересня 2010 року до лютого 2017 року;

- встановити факт, що у період з 26 травня 1985 року до 03 вересня 2010 року вони проживали у зареєстрованому шлюбі;

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя станцію технічного обслуговування (далі - СТО), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 345004105206;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 ідеальної частки СТО, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 345004105206;

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,5988 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0520688900:02:005:0143, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 454665405206;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер: 0520688900:02:005:0143, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 454665405206;

- стягнути із ОСОБА_2 кошти в сумі 5 000,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення становить 182 800,00 грн та судові витраті, понесені у зв`язку із наданням правової допомоги, в сумі 35 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року, ухваленим у складі судді Ганкіної І. А., позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 03 вересня 2010 року до лютого 2017 року.

Встановлено, що в період з 26 травня 1985 року до 03 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у зареєстрованому шлюбі.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності об`єкт нерухомого майна СТО, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 345004105206;

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки СТО, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 345004105206;

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,5988га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0520688900:02:005:0143, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 454665405206.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер: 0520688900:02:005:0143, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 454665405206;

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000,0 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення становить 182 800,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року у цій справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року у цій справі закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , оскільки його права в контексті статей 70 і 74 СК України та статті 372 ЦК України не порушені, так як він не є учасником правовідносин щодо захисту права спільної сумісної власності подружжя, тому ОСОБА_3 не відноситься до кола осіб, які відповідно до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Сувалов В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є кредитором сторін у цій справі, а тому поділ вказаного майна унеможливить повернення йому в майбутньому коштів, які він позичав ОСОБА_2 , який використовував їх в інтересах сім`ї.

Так, у період з кінця 2010 року до кінця 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фінансово підтримували ОСОБА_2 , надаючи йому позики на будівництво СТО, що за адресою: АДРЕСА_1 .

31 грудня 2012 року між позикодавцем ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 90 000,00 дол. США. Грошові кошти відповідач отримав особисто та зобов`язався повернути до 01 вересня 2013 року або на вимогу. На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позичальник ОСОБА_2 власноручно написав розписку.

20 грудня 2013 року між позикодавцем ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 50 000,00 дол. США. Грошові кошти відповідач отримав особисто та зобов`язався повернути до 20 грудня 2014 року або на першу вимогу. На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позичальник ОСОБА_2 власноручно написав розписку.

26 вересня 2017 року між позикодавцем ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 23 500,00 грн. Грошові кошти відповідач отримав особисто та зобов`язався повернути до 31 грудня 2017 року. На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позичальник ОСОБА_2 власноручно написав розписку.

25 березня 2011 року між позикодавцем ОСОБА_4 та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 7 000,00 дол. США. Грошові кошти відповідач отримав особисто та зобов`язався повернути до 25 червня 2011 року. На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позичальник ОСОБА_2 власноручно написав розписку.

У період з лютого до листопада 2014 року між позикодавцем ОСОБА_4 та позичальником ОСОБА_2 були укладені договори позики на загальну суму 105 000,00 дол. США. На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позичальник ОСОБА_2 власноручно написав розписку.

Позикодавці ОСОБА_3 т а ОСОБА_4 виконали умови договорів позики щодо передачі коштів, проте позичальник ОСОБА_2 , на порушення взятих на себе зобов`язань, борг ОСОБА_3 повернув частково, на суму 22 000,00 дол. США, а борг ОСОБА_4 не повернув.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 за договорами позики від 31 грудня 2012 року, 20 грудня 2013 року становить 118 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 лютого 2024 року складає 4 432 080,00 грн, а за договором позики від 26 вересня 2017 року - 23 500,00 грн.

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2018 року у справі № 128/2672/17, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договорами позики від 31 грудня 2012 року, 20 грудня 2013 року у розмірі 118 000,00 дол. США, що станом на 05 жовтня 2017 року становить еквівалент 3 163 438,99 грн, а також суму боргу за договором позики від 26 вересня 2017 року в розмірі 23 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договорами позики від 25 березня 2011 року, 26 вересня 2017 року у розмірі 112 000,00 дол. США, що станом на 05 жовтня 2017 року становить еквівалент 3 002 586,16 грн.

На підставі вказаного судового рішення Вінницький міський суд Вінницької області видав виконавчий лист від 07 серпня 2018 року.

При примусовому виконанні зазначеного виконавчого листа приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В. В. виніс постанову від 13 листопада 2023 року ВП № НОМЕР_5, якою накладено арешт та заборону відчуження і розпорядження на все рухоме та нерухоме майно боржника, кошти, цінні папери, майнові права, корпоративні права - частки у статутному капіталі, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної творчої діяльності, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб, або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, та інше майно боржника, яке зберігаються у банку, в тому числі в індивідуальному банківському сейфі, що належить боржнику.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. від 14 листопада 2023 року накладено арешт на транспортні засоби:

1) Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузов, рами): НОМЕР_2 ;

2) Кrоnе, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin/номер шасі (кузов, рами): НОМЕР_4 , що належать боржнику.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. від 26 грудня 2023 року ВП НОМЕР_6 оголошено в розшук майно боржника:

1) Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузов, рами): НОМЕР_2 ;

2) Кrоnе, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin/номер шасі (кузов, рами): НОМЕР_4 .

Станом на 29 січня 2024 року за інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345004105206; тип: нежитлові будівлі та споруди, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 775,1 кв. м; знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 0520688900:02:005:0143, власником якого є боржник ОСОБА_2 , у розмірі 1 (однієї) частки.

Станом на 29 січня 2024 року за інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 454665405206; тип: земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:02:005:0143, площею 0,5988 га, знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Якушинці, власником якої є боржник ОСОБА_2 у розмірі 1 (однієї) частки.

Апеляційний суд не врахував, що поділ спільного майна подружжя відбувся за наявності відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 13 листопада 2023 року та накладення арешту на майно боржника і це може призвести до уникнення сплати боргу за договорами позики та завдає шкоди інтересам ОСОБА_3 як кредитора, який не був залучений до участі у справі. Рішення суду першої інстанції у цій справі перешкоджає виконанню рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2018 року у справі № 128/2672/17, оскільки ОСОБА_3 позбавлений можливості звернути стягнення на частку майна, яка є спільною власністю подружжя, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5.

Отже, апеляційний суд не встановив усіх обставин справи, не дослідив та не надав оцінки усім доказам і, як наслідок, неправомірно закрив апеляційне провадження та дійшов помилкового висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов`язків ОСОБА_3 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левицька-Корчун В. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Сувалова В. О. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 522/2736/16-ц (провадження № 61-13633св21) зроблено висновок, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю об`єкту незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення, судове рішення стосується прав та/або інтересів особи на користь якої постановлено таке судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зазначено, що «поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові про поділ майна подружжя в обраний позивачами спосіб. Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17».

Схожий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18), в якій також зазначено, що «установивши, що визначення права власності на Ѕ частину предмета іпотеки за ОСОБА_4 порушує права та законні інтереси ПАТ Альфа-Банк (позбавлення відповідача права власності на майно унеможливить виконання судового рішення про стягнення з нього на користь банку суми боргу за кредитним договором), апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

У справі, що переглядається, ОСОБА_3 в апеляційній скарзіпосилався на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2018 року у справі № 128/2672/17, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на його користь стягнуто борг за договорами позики. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. від 13 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 128/2672/17, який виданий 07 серпня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу за договорами позики від 31 грудня 2012 року, 20 грудня 2013 року у розмірі 118 000,00 дол. США, що станом на 05 жовтня 2017 року становить еквівалент 3 163 438,99 грн, а також суми боргу за договором позики від 26 вересня 2017 року в розмірі 23 500,00 грн. Постановами приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. від 14 листопада 2023 року та 26 грудня 2023 року накладено арешт на транспортні засоби, належні ОСОБА_2 , та оголошено їх у розшук. Ухвалення судом першої інстанції рішення суду про поділ майна подружжя призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу.

Апеляційний суд зазначені доводи ОСОБА_3 належним чином не перевірив та не врахував, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ майна подружжя) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення, зокрема, якщо поділ майна подружжя направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, то відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (особи на користь якої постановлено таке судове рішення).

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час розгляду апеляційному суду слід взяти до уваги ту обставину, що відповідач у справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, та вирішити питання щодо правонаступництва.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Сувалова Валерія Олександровича задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець