Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 11.09.2019 року у справі №463/4501/18 Ухвала КЦС ВП від 11.09.2019 року у справі №463/45...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 463/4501/18

провадження № 61-14778св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2018 року у складі судді Леньо С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law37~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law38~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law39~.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року в загальному розмірі 45 972,25 грн, з яких: 12 500 грн - тіло кредиту, 20 972,25 грн - проценти за користування кредитом та 12 500 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

На підставі вказаного судового рішення судом видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Проте, відповідачі ухиляються від виконання судового рішення.

Позивач зазначав, що умовами кредитного договору передбачено, що в разі виникнення заборгованості з погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом, через 14 днів з дня обумовленої дати сплати наведеної у п. 5.1 договору, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За своєю природою такі кошти є неустойкою, різновидом якої є пеня, й загальній розмір її за період з серпня по грудень 2017 року становить 57 375 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з серпня по грудень 2017 року у розмірі 57 375 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1 000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що грошове зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки відповідачами не виконується, а також не виконується судове рішення, яким з них стягнуто заборгованість за вказаними правочинами у примусовому порядку.

Тому у позивача виникло право на неустойку, різновидом якої є пеня, у розмірі, який обраховується виходячи з умов кредитного договору.

Оскільки розмір пені, який просив стягнути позивач за період з серпня по грудень 2017 року, значно перевищує розмір заборгованості, на яку нараховується пеня, то виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності невиконаного грошового зобов'язання до наслідків, які спричинені порушенням, розмір пені підлягає зменшенню.

Разом з тим, у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 червня 2019 року заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив з того, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені в солідарному порядку з боржника та поручителів та наявність права на звернення з такими вимогами, ОСОБА_1 обґрунтовував договором про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29 березня 2013 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між відповідачем ОСОБА_2 і Кредитною спілкою "Либідь" (далі - КС "Либідь"), та договорами поруки, укладеними між КС "Либідь" та ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Проте, кредитна спілка не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження не передбачені положеннями Закону України "Про кредитні спілки".

Заміна кредитора у таких зобов'язаннях не допускається, а відступлення права вимоги не спричиняє правових наслідків.

Оскільки на підставі договору про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29 березня 2013 року, яким ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, не наступають правові наслідки, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів у солідарному порядку пені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що цивільні права та обов'язки відповідачів виникли на підставі судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконується боржником, у зв'язку з чим на останнього покладається відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених Цивільним кодексом України.

Крім того, предметом спору у цій справі є стягнення пені у зв'язку з ухиленням відповідачами від виконання грошового зобов'язання, стягнення якого відбулося на підставі судового рішення.

Встановлення правомочності договору відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29 березня 2013 року, укладеного між КС "Либідь" та ОСОБА_1, не є предметом пред'явлених позовних вимог, тому суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку, що правовідносини сторін виникають з кредитного договору, а не з рішення суду та ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

11 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 квітня 2008 року між КС "Либідь" в особі Львівської філії та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 20 000 грн на строк до 04 квітня 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,13699 % від суми залишку кредиту за кожен день користування.

У рахунок належного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором між КС "Либідь" в особі Львівської філії, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки від 04 квітня 2008 року.

29 березня 2013 року між КС "Либідь" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договорами поруки.

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав (12 500 грн тіла кредиту та 11 453,53 грн процентів), а також ті, які в подальшому будуть виникати на підставі основного договору.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року в загальному розмірі 45 972,25 грн, з яких: 12 500 грн - тіло кредиту, 20
972,25 грн - проценти за користування кредитом та 12 500 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

На підставі вказано судового рішення судом видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Судове рішення відповідачами не виконано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності ~law41~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ОСОБА_1 використав право вимагати повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, яке набрало чинності, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року в загальному розмірі 45 972,25 грн, яка складалася із: тіла кредиту - 12 500 грн, процентів за користування кредитом - 20 972,25 грн та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 12 500 грн.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною 1 статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до Статтею 1050 ЦК України.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), а також аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 362/3054/14-ц (провадження № 61-17992св19), від 05 листопада 2020 року у справі № 711/5482/18 (провадження № 61-22738св19).

Таким чином, у кредитодавця/позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитними коштами та пені ОСОБА_1 використав своє право на повернення кредиту, тому відсутні правові підстави нараховувати неустойку (пеню) після пред'явлення до позичальника та поручителів вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Якщо рішенням суду заборгованість за кредитним договором стягнута у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені).

Разом з тим, ОСОБА_1 вимог про стягнення сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України у цій справі не заявляв.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у цій справі відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, дійшов правильного висновку, що це судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Проте, ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача правових підстав для пред'явлення позову до відповідачів, у зв'язку з тим, що кредитна спілка як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, не має права відступати право вимоги за кредитним договором.

Предметом позову у цій справі є відповідальність боржників у зв'язку з невиконанням судового рішення.

Отже, цивільні права та обов'язки виникли з рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, а не з договору про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29 березня 2013 року, укладеного між КС "Либідь" та ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, проте невірно зазначив, що підставою відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є відсутність у нього права на звернення до суду із зазначеними вимогами до відповідачів, оскільки договір про відступлення права вимоги, яким він обґрунтовує наявність цього права, не спричиняє правових наслідків, у зв'язку з тим, що заміна кредитора у зобов'язаннях, де кредитором є кредитна спілка, не допускається.

Натомість підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є те, що заявлені ним позовні вимоги, а саме стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку з невиконанням судового рішення, не підлягають задоволенню, оскільки позивач, подавши до суду позов про стягнення заборгованості за кредитом, процентів та пені, використав своє право на повернення кредиту, тому він має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання на підставі статті 625 ЦК України.

Проте ОСОБА_1 таких вимог не заявляв.

При цьому слід зазначити, що апеляційний суд вірно послався на положення статті 367 ЦПК України щодо виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1, але неправильно застосував норми матеріального права при відмові в задоволенні позову в частині мотивів, оскільки не звернув увагу, що права та обов'язки сторін виникли з рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, і тому правовідносини за договором про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу не є об'єктом перегляду у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Частиною 1 статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведені висновки щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, Верховний Суд вважає, що постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2019 року слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті зазначене судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В решті постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати