ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 308/7268/17

провадження № 61-6355св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство «Кристалбанк»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Фазикош О. В. від 09 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Кожух О. А., Джуги С. Д. від 16 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Банк «Форум», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 21 січня 2004 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 квітня 2017 року укладений між ними шлюб розірвано.

3. У період перебування у шлюбі у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , 2004 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження.

4. Під час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу

від 14 травня 2007 року ОСОБА_2 було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,3 кв. м, житловою - 38,3 кв. м.

5. Посилалася на те, що зазначена квартира була придбана під час перебування її та ОСОБА_2 у шлюбі та за їх спільні кошти, в тому числі з використанням банківського кредиту. Погашення кредиту здійснювалося за спільні кошти подружжя, яке пов`язано спільним побутом, правами обов`язками в тому числі щодо дітей. Крім того при укладенні договору купівлі-продажу у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу вона надавала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору купівлі-продажу, а також згоду на передачу квартири в іпотеку банку. Вважала, що підстав для відступу від рівності часток подружжя немає.

6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати частки сторін у спільній сумісній власності подружжя - квартирі

АДРЕСА_1 рівними, а саме по 1/2 частині за кожним; припинити спільну сумісну власність подружжя на квартиру

АДРЕСА_1 .

7. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Банк «Форум», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», про поділ грошового зобов`язання подружжя зі сплати тіла кредиту, відсотків та боргових зобов`язань.

8. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 14 травня 2007 року ним в інтересах сім`ї з ПАТ Банк «Форум» було укладено кредитний договір №0063/07/26-N, за умовами якого він отримав кредитні кошти для придбання житла в сумі 55 000,00 дол. США.

9. Крім того, 14 травня 2007 року він уклав з банком іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору №0063/07/26-N від 14 травня 2007 року.

10. Згідно з довідкою №5966/3 від 03 жовтня 2017 року, виданою ПАТ «Банк Форум» заборгованість за основною сумою кредиту станом на 03 жовтня

2017 року за договором №0063/07/26-N становить 305 875,00 грн. Заборгованість за процентами становить 3 498,06 грн. Сума штрафних санкцій згідно з пунктом 3.3.7 договору становить 5 000,00 грн.

11. Зазначав, що кредит отриманий в інтересах сім`ї, згоду на отримання якого надав інший з подружжя, погашення тіла кредиту та сплату відсотків за його користування протягом всього часу його існування здійснював саме він.

12. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд здійснити поділ грошового зобов`язання подружжя зі сплати тіла кредиту в розмірі

305 875,00 грн за кредитним договором №0063/07/26-N від 14 травня

2007 року, процентами за його користування та боргових зобов`язань, які виникають при невиконанні чи неналежному виконанні умов кредитного договору між сторонами спору порівну.

13. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року об`єднано в одне провадження первісний позов

ОСОБА_1 із зустрічним позовом ОСОБА_2 .

14. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2019 року замінено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з ПАТ «Банк «Форум», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», на процесуального правонаступника АТ «Кристалбанк».

Короткий зміст рішення суду попередніх інстанцій

15. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги

ОСОБА_2 задоволено частково.

16. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_1 .

17. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Виділено у власність ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 .

18. Визнано кредитні кошти, отримані за кредитним договором

№ 0063/07/26-N від 14 травня 2007 року, укладеним між ПАТ Банк «Форум» та ОСОБА_2 , такими, що використані в інтересах сім`ї та є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Здійснено поділ у рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільних боргових зобов`язань за кредитним договором № 0063/07/26-N від 14 травня 2007 року, укладеним між ПАТ Банк «Форум» та ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, придбана за кредитні кошти, отримані подружжям під час шлюбу, відтак, право на це майно в рівних частках набули і позивачка, і відповідач, а боргові зобов`язання є спільними для обох з подружжя, незалежно від того, ким із подружжя укладений кредитний договір. Водночас, зазначено про відсутність доказів, які б свідчили про погашення боргу за договором кредиту від 14 травня 2007 року позивачем за зустрічним позовом одноосібно або за рахунок сімейних коштів, чи доказів щодо внесення позивачем за первісним позовом її власних коштів та в який саме період.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

20. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

09 березня 2021 року залишено без змін.

21. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , зазначивши, що оскільки кошти за укладеним договором кредиту від 14 травня 2007 року ОСОБА_2 отримав для придбання спірної квартири, про що в тому числі зазначено в умовах договору, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок кредитних коштів квартиру, виникло також і зобов`язання у вигляді повернення кредиту. Наголошено на тому, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Водночас виконання кредитних зобов`язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України. Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. 27 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності на 1/16 частику права власності на спірну квартиру, а також про задоволення його зустрічних позовних вимог шляхом збільшення його частки у квартирі до 15/16.

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та у постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували та не надали належної правової оцінки доказам погашення боргового зобов`язання за рахунок продажу належної йому квартири, набутої до реєстрації шлюбу.

25. Внесення ним коштів від продажу майна, яке не було об`єктом права спільної сумісної власності, в рахунок погашення спільного боргового зобов`язання є підставою для відступу від презумпції рівності часток подружжя.

26. Вважає, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення не призведе до поновлення його прав, оскільки передбачає необхідність сплати ним повної суми заборгованості за кредитом. Водночас, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів погашення ним заборгованості за кредитним договором у розмірі 1/8 частини вартості квартири, посилається на те, що ефективним способом захисту його прав є врахування сплачених ним коштів на погашення кредиту при поділі квартири шляхом збільшення його частки у спільній сумісній власності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

28. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 16 березня2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 308/7268/17, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

29. 03 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30. 04 липня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на отримання копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження лише 29 червня 2023 року, просить суд поновити їй строк для подання відзиву.

31. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

32. Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

33. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

34. З огляду на обставини отримання ОСОБА_1 копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, ураховуючи розумні строки підготовки відзиву та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_1 підлягає продовженню до дати його подання -

до 04 липня 2023 року.

35. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення. Зосереджує увагу на тому, що ОСОБА_2 не заявляв вимог про визнання за ним права власності на квартиру.

36. Зазначає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру її частки у праві власності на спірну квартиру, з огляду на те, що на момент придбання квартири і на момент її поділу вартість нерухомого майна змінилась.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. З 24 січня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 квітня 2017 року. Від шлюбу сторони мають дітей: доньку ОСОБА_5 , 2004 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження.

38. В період шлюбу, за нотаріально посвідченої згоди другого з подружжя, 14 травня 2007 року між ПАТ Банк «Форум» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0063/07/26-N, за умовами якого останній отримав кредитні кошти для придбання житла в сумі 55 000,00 дол. США.

39. 14 травня 2007 між ОСОБА_6 , в особі представника ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , за нотаріально посвідченої письмової згоди другого з подружжя, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Борисовою О. С. 14 травня 2007 року за № 1035. Квартира складається з трьох житлових кімнат. Загальна площа квартири становить 65,3 кв. м, житлова площа становить 38,3 кв. м.

40. Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що забезпеченням повернення грошових коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки є квартира, придбана за кошти, надані в кредит, заставною вартістю 281 468,15 грн, що підтверджено копією договору купівлі-продажу квартири від 14 травня 2007 року.

41. 14 травня 2007 року ОСОБА_2 , за нотаріально посвідченої згоди другого з подружжя, було укладено іпотечний договір, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного поговору №0063/07/26-N від 14 травня 2007 року, в іпотеку банку передано зазначену вище квартиру.

42. 11 жовтня 2011 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №0063/07/26-N

від 14 травня 2007 року про реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника та заміни валюти зобов`язання шляхом проведення конвертації залишку заборгованості з долара США на гривню за курсом міжбанківського валютного ринку України.

43. Згідно з довідкою, сформованою ПАТ «Банк Форум» від 03 жовтня

2017 вих. №5965/3, кредитна заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Форум» станом на 03 жовтня 2017 року за кредитним договором №0063/07/26-N від 14 травня 2007 року складає 305 875,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 3 498,00 грн - заборгованість за процентами, 5 000,00 грн - заборгованість по штрафам згідно пункту 3.3.7 кредитного договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

44. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

45. Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

47. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

48. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

49. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

50. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

51. Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

52. Подібні положення містить і стаття 368 ЦК України.

53. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

54. За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

55. Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

56. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

57. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17

та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року

у справі № 372/504/17-ц.

58. Виходячи зі змісту статей 60 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

59. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

60. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

61. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї (пункт 61).

62. Встановивши, що кошти за укладеним під час шлюбу договором кредиту сторони витратили в інтересах сім`ї, а саме на придбання квартири під час перебування у шлюбі, належність зазначеного нерухомого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя сторонами не оспорюється, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю, його поділу з урахуванням визначеної частиною першої статті 70 СК України рівності часток подружжя, а також визнанні спільними боргових зобов`язань сторін спору за кредитним договором №0063/07/26-N від 14 травня 2007 року.

63. Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

64. Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 06 червня

2018 року у справі № 712/6574/16-ц.

65. Водночас, згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

66. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

67. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

69. Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_2 просив суд здійснити поділ грошового зобов`язання подружжя зі сплати кредиту в розмірі 305 875,00 грн за кредитним договором № 0063/07/26-N

від 14 травня 2007 року, процентів за його користування та боргових зобов`язань, які виникають при виконанні чи неналежному виконанні умов кредитного договору, надавши в якості доказу довідку ПАТ «Банк Форум» від 03 жовтня 2017 року № 5965/3, згідно з якою заборгованість за указаним договором кредиту станом на 03 жовтня 2017 року становить 305 875,00 грн. Вимог про стягнення компенсації за виконання солідарного обов`язку подружжя з погашення спільного боргового зобов`язання (щодо сум, сплачених до подання зустрічного позову), або ж урахування сплачених сум при поділі майна подружжя шляхом збільшення його частки, у зустрічному позову заявлено не було.

70. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

71. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією та з урахуванням заявлених сторонами позовних вимог, встановлених фактичних обставин та оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного та зустрічного позовів.

73. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

74. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин.

75. Так, посилання заявника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, як на підставу для врахування боргів подружжя при поділі спільного сумісного майна та відступу від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, є безпідставними, з огляду на те, що такі вимоги не входили до предмета спору у справі, яка переглядається.

76. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 127 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 09 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович