Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 935/3584/22

провадження № 61-11473св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: орган опіки та піклування Коростишівської міської ради Житомирської області, орган опіки та піклування Ічнянської міської ради Чернігівської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року в складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2020 року в цивільній справі № 935/2331/20, які стягуються з ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 300, 00 грн на користь ОСОБА_6 на дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивований тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2020 року розірвано. Спільні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 залишились проживати з нею в селі Гужівка Прилуцького району Чернігівської області.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2020 року у справі № 935/2331/20 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на їх спільних чотирьох дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1300,00 грн на кожну дитину щомісячно. Відповідач сплачує аліменти у мінімальному розмірі, яких не достатньо для гармонійного розвитку дітей. Іншої участі в матеріальному забезпеченні дітей не приймає. Після розірвання шлюбу та переїзду на постійне проживання до Чернігівської області відповідач не цікавиться своїми дітьми, не займається їх вихованням, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дітей.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2020 року в цивільній справі № 935/2331/20, які стягуються з ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 300, 00 грн на кожну дитину на користь ОСОБА_6 на утримання дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 .

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нез`явлення відповідача за місцем проживання дітей не може бути єдиною підставою для позбавлення його батьківських прав. У ОСОБА_2 немає заборгованості по сплаті аліментів, ОСОБА_1 не надала належні докази, які б давали підстави стверджувати про свідоме самоусунення батька від виховання дітей.

Оскільки у відповідача не перебувають на утриманні інші діти, він є здоровою, працездатною людиною, спільні діти сторін проживають разом з матір`ю, суд, врахувавши потреби дітей у їжі, одязі та предметах, необхідних для навчання, дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення вимог про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дітей займається мати, безумовно не свідчить про те, що батько не бажає брати участь в утриманні дітей та їх вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Встановлено, що спілкування між позивачем та відповідачем здійснювалося виключно через мобільний зв`язок та телефон позивача і в цих телефонних розмовах, які мали місце до пред`явлення позову, відповідач цікавився дітьми та їх потребами.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про належне виконання ОСОБА_2 батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

Враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з дітьми, з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року в частині відмови у позбавленні батьківських прав та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17, від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17, від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18, від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

З 2020 року батько ОСОБА_2 не спілкується зі своїми дітьми, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом. Не зважаючи на те, що суди розглядають справу майже два роки, ставлення батька до дітей за цей період не змінилося.

Лише той факт, що відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дітей не свідчить про його інтерес до них та реальне бажання змінити свою поведінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Коростишівського районного суду Житомирської області.

12 вересня 2024 року справа № 935/3584/22 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скаргі ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Згідно з частиною першою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Таким чином, питання про виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у цій справі, а тому заявлене клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2020 року зареєстрований між сторонами шлюб розірвано. Неповнолітніх дітей залишено проживати з матір`ю.

На цей час діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Гужівського ліцею Ічнянської міської ради від 22 жовтня 2022 року № 63, діти ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 навчаються у закладі освіти з 01 вересня 2020 року. Батько участь у вихованні дітей за роки навчання не брав.

Згідно акту, виданого старостою Гужівського Старостинського округу 21 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 разом з дітьми не проживає, участь у їх вихованні не бере, дітей не відвідує, матеріально не забезпечує.

03 лютого 2023 року ОСОБА_2 надіслав на адресу Органу опіки та піклування Ічнянської міської ради Чернігівської області заяву про вчинення позивачем перешкод у спілкуванні із дітьми, у якій просив встановити порядок спілкування з дітьми у період зимових, весняних, літніх, осінніх канікул за його місцем проживання.

Згідно розрахунку, наданого Коростишівським ВДВС у Житомирській області, станом на 01 лютого 2023 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 935/2331/20 від 17 грудня 2020 року.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 31 травня 2023 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 31 травня 2023 року № 125, вирішено вважати недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно матеріалів, наданих Коростишівською міською радою Житомирської області, ОСОБА_2 характеризується позитивно, скарг за місцем проживання не надходило, сусіди характеризують його як людину трудолюбиву та доброчесну.

Умови проживання задовільні, в будинку наявні всі зручності та побутова техніка. На комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 заперечує факт ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей та заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно всіх його дітей та бажає брати участь у їх вихованні, навчанні та утриманні, однак матір дітей чинить йому перешкоди. На комісії з питань захисту прав дитини не доведено факт ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання своїх дітей.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів та встановлених фактичних обставин справи, врахувавши, що позивач не надала достатні, належні та допустимі докази, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко