Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2018 року у справі №529/613/17

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 529/613/17-ц

провадження № 61-1716сво17

Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Комунальне підприємство «Диканський комбінат комунальних підприємств»,

треті особи: Диканська селищна рада Полтавської області, Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року у складі судді Гвоздика А. Є. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Обідіної О. І., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Диканський комбінат комунальних підприємств» (далі - КП «Диканський комбінат комунальних підприємств»), треті особи: Диканська селищна рада Полтавської області, Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»), про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що він є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються відповідачем за адресою: АДРЕСА_1. 24 лютого та 15 березня 2017 року він отримав від відповідача повідомлення щодо порядку розрахунку вартості послуг з централізованого опалення у 2016-2017 роках та щодо наявності заборгованості з оплати таких послуг, яка станом на 01 березня 2017 року складала 23 365 грн 41 коп. Станом на 14 червня 2017 року за ним рахувалася заборгованість у розмірі 27 562 грн 15 коп. Вважає, що вартість централізованого опалення відповідачем розраховується з порушенням вимог чинного законодавства, за неправильними тарифами. Тому встановлений КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» розмір оплати послуг і нарахована сума заборгованості не відповідають дійсності. Направлена ним відповідачу вимога про здійснення перерахунку вартості відповідних послуг залишилася без задоволення. Відповідач оприлюднює відомості про наявність у нього заборгованості шляхом розміщення інформації біля входу в під'їзд, в якому він проживає, чим йому заподіяно моральну шкоду. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив: визнати неправомірними дії КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» щодо нарахування йому заборгованості з оплати централізованого опалення у 2016-2017 роках за особовим рахунком № 540371 на загальну суму 27 562 грн 15 коп.; зобов'язати КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» здійснити перерахунок вартості вказаних послуг; стягнути з КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» на свою користь 50 тис. грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. Судовий збір в сумі 1 920 грн віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з договором про надання послуг з теплопостачання від 15 серпня 2003 року № 724 (далі - Договір), укладеним з відповідачем, позивач та члени його сім'ї отримують централізоване опалення, що надається у квартиру АДРЕСА_1. Договір діяв під час опалюваного сезону у 2016-2017 роках. Рішенням Диканської селищної ради від 17 жовтня 2016 року № 196 КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» доручено укласти договір купівлі-продажу теплової енергії з ПАТ «Укртрансгаз» та погоджено тарифи на теплову енергію у розмірі 1 137 грн за 1 (одну) Гкал. Саме такий розмір тарифу відповідач використовував для розрахунку вартості послуги з централізованого опалення для споживачів, в тому числі для позивача, і це відповідає умовам пункту 2.2 розділу 2 Договору. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Тому частину нарахованих за централізоване опалення коштів йому було компенсовано державою. Також позивачем не доведено підстави позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали цього суду від 04 грудня 2017 року про виправлення описок, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради від 17 жовтня 2016 року № 196 погоджено КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» тарифи для потреб населення і зобов'язано його щомісячно проводити розрахунок вартості централізованого опалення. Саме цим рішенням виконавчого комітету ради керувався відповідач, здійснюючи нарахування позивачу сум за отримані послуги. Суди позбавлені можливості здійснювати аналіз вказаного рішення, оскільки воно не є предметом даного спору, а Диканська селищна рада не є стороною у справі. Рішення № 196 не було визнано Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету незаконним з моменту його прийняття. Визнання незаконними дій щодо нарахування заборгованості не встановлює для споживача будь-яких обов'язків, крім рекомендацій сплатити нараховані збитки, що є претензією, а оскарження такого роду вимог добровільного врегулювання спору не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості централізоване опалення в опалювальний період 2016-2017 років є неконкретизованою.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що укладений між ним та КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» на час опалювального сезону 2016-2017 років Договір є нечинним. Він є споживачем централізованого опалення, а тому висновки судів про те, що ним отримувалися послуги з теплопостачання, не ґрунтуються на законі, оскільки між ним та відповідачем не укладалося жодних договорів про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, тому він не є споживачем теплової енергії. Судами залишено поза увагою те, що КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» не є теплопостачальною організацією та не має відповідної ліцензії, а тому не може бути постачальником централізованого опалення та відповідно не має права здійснювати нарахування плати за такі послуги. Він не є учасником договірних відносин між КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» та ПАТ «Укртрансгаз», тому укладений між цими підприємствами договір купівлі-продажу теплової енергії від 31 жовтня 2016 року не породжує для нього будь-яких прав чи обов'язків і його умови не можуть бути підставою для формування порядку та способу розрахунку тарифу за послуги з централізованого опалення. При здійсненні розрахунку розміру плати за користування комунальними послугами відповідачем неправильно враховано пільгу, яку він має як інвалід війни. Висновок апеляційного суду щодо неналежно обраного ним способу захисту зроблено без врахування положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, а в цьому випадку такий спосіб захисту, як визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, не заборонений та ефективний.

24 січня 2018 року Диканська селищна рада Полтавської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що сам факт споживання позивачем централізованого опалення є свідченням його акцепту, оскільки він не відмовився від цих послуг за встановленою ціною (вартістю), тому фактично прийняв пропозицію виконавця послуг. Позивачем не доведено існування в опалювальний період 2016-2017 років обставин, які є підставою для здійснення перерахунку вартості послуг з централізованого опалення. Також необґрунтованими є доводи позивача про надання йому послуг ПАТ «Укртрансгаз», оскільки за договором купівлі-продажу теплової енергії від 31 жовтня 2016 року № 1610000767, укладеним між КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» та ПАТ «Укртрансгаз», останнє здійснювало постачання теплової енергії до точки розмежування балансової належності, яка знаходиться поза межами внутрішньобудинкової мережі у багатоквартирному будинку, в якому проживає позивач. Таким чином, ПАТ «Укртрансгаз» не здійснювало постачання теплової енергії позивачу, не пов'язане з ним будь-якими договірними відносинами щодо надання централізованого опалення.

26 січня 2018 року КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» подало відзив на касаційну скаргу, в якому також просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що з 2003 року між позивачем та комунальним підприємством існували договірні відносини. Відповідач не був і не є виробником послуг з теплопостачання споживачам смт Диканька. Такі послуги надавалися на підставі договорів, укладених з ПАТ «Укртрансгаз» за тарифом, погодженим органом місцевого самоврядування - Диканською селищною радою Полтавської області. Впродовж 2003-2017 років позивач жодного разу не звертався до комунального підприємства з приводу ненадання централізованого опалення або надання його не в повному обсязі чи неналежної якості. Відсутні також звернення щодо пропозиції укладення чи переукладення договорів з теплопостачання. Позивач користувався послугами, проте їх оплату здійснював у розмірі, визначеному на власний розсуд. Проведення перерахунку вартості може здійснюватися лише в разі ненадання централізованого опалення або надання його не в повному обсязі чи зниження його якості. Будь-яких заперечень чи претензій з цього приводу позивачем не подавалося. Необґрунтованою та недоведеною також є позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 тис. грн.

29 січня 2018 року ПАТ «Укртрансгаз» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що воно не надавало послуг з централізованого опалення позивачу, не здійснювало постачання йому теплової енергії, не пов'язане з ним будь-якими договірними відносинами, оскільки постачало теплову енергію до точки розмежування балансової належності, яка знаходиться поза внутрішньобудинковою мережею багатоквартирного будинку, в якому проживає позивач. Враховуючи викладене, ПАТ «Укртрансгаз» просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року справу № 529/613/17 передано на розгляд Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала мотивована тим, що розмір плати за централізоване опалення споживачам - мешканцям багатоквартирних будинків у смт Диканька визначався відповідачем, виходячи з кількості теплової енергії щомісячно, зазначеної Диканським Лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» в актах прийому-передачі теплової енергії, пропорційно опалювальній площі квартир споживачів та тарифу на послугу з централізованого опалення, встановленого ПАТ «Укртрансгаз» постановою від 09 червня 2016 року № 989 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), за Гкал теплової енергії для населення. В той же час постановою НКРЕКП від 09 червня 2016 року № 1101 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171» для ПАТ «Укртрансгаз», що введена в дію з 01 липня 2016 року та є чинною, встановлений тариф на централізоване опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії у розмірі 44,93 грн. за 1 кв.м (з ПДВ) опалювальної площі. Порядок надання комунальних послуг, їх обліку та оплати, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг визначено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 744 та від 26 жовтня 2016 року № 892, що діяли у період з жовтня 2016 року до 22 березня 2017 року) (далі - Правила № 630). Згідно з пунктом 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.м (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (пункт 21 Правил № 630). Про наведені порушення вимог Закону КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» при здійснені нарахування вартості комунальних послуг, у тому числі ОСОБА_2, чітко зазначено у рішенні Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 червня 2017 року № 01/56-рш, і ці посилання заслуговують на увагу. Саме вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, який спрямований на захист його прав як споживача комунальних послуг, і відповідачем чи судами попередніх інстанцій не спростовані посилання ОСОБА_2 про невідповідність дій КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» щодо розрахунку вартості послуг та відповідної заборгованості у спосіб, який не передбачено Правилами № 630. Таким чином, наявні підстави вважати, що судові рішення у справі ґрунтуються на припущеннях і суперечать вимогам чинного процесуального законодавства України.

Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов протилежних висновків у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 529/611/17 (провадження № 61-1719св17) за позовом ОСОБА_4 до КП «Диканський комбінат комунальних підприємств», треті особи: Диканська селищна рада, ПАТ «Укртрансгаз», Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації, про захист прав споживачів.

У зазначеному судовому рішенні зроблено висновок про те, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, в результаті чого дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. При цьому Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що:

- звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним дій щодо нарахування заборгованості за оплату централізованого опалення, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки отримана позивачем претензія не встановлює для споживача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані кошти;

- що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданого позивачу централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 років, то вказана вимога є необґрунтованою, так як судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а позивач не ставив питання щодо проведення такого перерахунку у відповідності до умов укладеного з ним договору, чи відповідно до конкретних правових норм та нормативних документів;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог про компенсацію моральної шкоди, суди попередніх інстанцій правильно виходили з безпідставності цих вимог, а також із того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що саме діями відповідача йому була завдана моральна шкода.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що справа підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду на підставі частини другої статті 403 ЦПК України, оскільки наявні правові підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше винесеній постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року. При цьому суд вказав, що підстави позову щодо неправомірності дій відповідача КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» про нарахування ОСОБА_2 заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 років в загальній сумі 27 562 грн 15 коп., зобов'язання КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» вчинити перерахунок вартості наданого ОСОБА_2 централізованого опалення є обґрунтованими, однак це суперечить висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_2 є наймачем (користувачем) квартири АДРЕСА_1.

15 серпня 2003 року між КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» (виконавець) та ОСОБА_2 (споживач) було укладено Договір, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за ці послуги на умовах Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору в разі змін тарифів, діючих на час укладення Договору, за рішенням органів місцевого самоврядування, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов Договору.

Рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради від 17 жовтня 2016 року № 196 доручено КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» укласти договір купівлі-продажу теплової енергії з ПАТ «Укратрансгаз» та погоджено тарифи на теплову енергію у розмірі 1 137 грн за 1(одну) Гкал.

Вказаний розмір тарифу КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» використовував для розрахунку вартості послуги з централізованого опалення для споживачів, в тому числі для позивача.

31 жовтня 2016 року між КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» як споживачем та ПАТ «Укратрансгаз» як теплопостачальною організацією було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії, за яким теплопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачу теплову енергію (теплоносій) у потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами. Тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором, затверджені постановою НКРЕКП від 09 червня 2016 року № 989.

Судами також встановлено, що у 2016-2017 роках будинок по АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_1, яка знаходиться у цьому будинку, не були обладнані будинковими та квартирними приладами обліку використаного тепла, тому відповідачем проводилися розрахунки розміру плати за послуги з централізованого опалення, виходячи з розміру спожитої теплової енергії котельні по вулиці Кутузова, 2а в смт Диканька з перерахунком на квадратні метри квартири (68,3 кв.м).

КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» було нараховано ОСОБА_2 до сплати: за жовтень 2016 року - 20,352 Гкал, що становить 2 670 грн 18 коп., за листопад 2016 року - 45,879 Гкал, що становить 6 019 грн 31коп., за грудень 2016 року - 60,255 Гкал, що становить 8 588 грн 89 коп., за січень 2017 року - 86,803 Гкал, що становить 12 373 грн 11 коп., за лютий 2017 року - 62,236 Гкал, що становить 10 466 грн 76 коп.

Частину вказаних коштів за спожиту теплову енергію позивачем та його сім'єю було відшкодовано Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації відповідно до визначених державою норм. Площа житла, на яку надається знижка, становить 21 кв.м опалюваної площі на кожну особу, що постійно проживає з позивачем у житловому приміщенні і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв.м на сім'ю, що становить 52,5 кв.м ((21х2)+10,5). Оплату централізованого опалення вказаної частини квартири позивача щомісячно компенсувала держава.

ОСОБА_2 щомісячно повинен був оплачувати централізоване опалення 15,8 кв.м його квартири, що становить 23 % від її загальної площі. Однак, незважаючи на ці обставини, будь-яких дій щодо погашення заборгованості позивач не вчиняв, тобто порушував умови укладеного ним з відповідачем Договору.

Станом на 04 лютого 2017 року ОСОБА_2 було нараховано заборгованість з оплати централізованого опалення у розмірі 16 045 грн 34 коп.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наявності між сторонами зобов'язань, які повинні виконуватися відповідно до умов Договору. КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» здійснювало позивачу постачання централізованого опалення, від отримання якого він не відмовлявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками з оплати за постачання централізованого опалення, згідно з якими позивачем частково вносилася плата, тобто між сторонами встановлені фактичні договірні відносини.

Апеляційний суд також дійшов висновку про те, визнання незаконним дій щодо нарахування заборгованості з оплати постачання централізованого опалення є неналежним способом захисту, оскільки оскарження претензії комунального підприємства з пропозицією сплатити вказану заборгованість не передбачено чинним законодавством.

Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

У зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Такий по суті висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Висновок апеляційного суду про те, що нарахування заборгованості не встановлює для споживача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, є безпідставним, оскільки у надісланій КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» претензії, яку ОСОБА_2 отримав 24 лютого 2017 року, крім розміру заборгованості за здійснене постачання централізованого опалення, зазначено строк її погашення, попередження про встановлену законом відповідальність у випадку невиконання претензії та про стягнення заборгованості в судовому порядку з покладенням на споживача витрат по судовому збору (аркуш справи 7).

Також необґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що позовна вимога стосовно зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості здійсненого постачання централізованого опалення не конкретизована. У позовній заяві ОСОБА_2 детально виклав обставини, якими він обґрунтовував свої вимоги, з посилання на нормативно-правові акти, якими врегульовано порядок та умови нарахування плати централізоване опалення. Однак суд належним чином не проаналізував зазначені доводи та не спростував їх.

Відповідно до частин першої та третьої статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним нормам права оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає з огляду на таке.

Рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 червня 2017 року № 01/56-рш, яке міститься у матеріалах справи, визнано дії КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» щодо визначення розміру плати за послугу з централізованого опалення мешканцям багатоквартирних будинків смт Диканька з порушенням порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), в опалювальний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуги з нарахування плати та приймання платежів за послугу з централізованого опалення, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Отже, КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» здійснювалося нарахування позивачу плати за послугу з централізованого опалення з порушенням встановленого законодавством порядку.

Однак апеляційний суд належним чином не дослідив наведений доказ і не дав йому відповідної правової оцінки. Посилання суду на те, що рішення виконавчого комітету Диканської сільської ради від 17 жовтня 2016 року № 196 не було визнано незаконним Полтавським обласним відділенням Антимонопольного комітету України, є безпідставним, оскільки вказаний орган не наділений такими повноваженнями.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.

Погодившись з рішенням місцевого суду про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених вище обставин та вимог процесуального законодавства, не дотримався встановленого статтею 212 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Всупереч усталеній практиці Європейського суду з прав людини, вимогам статей 212, 303, 315 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом), апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не дав ніякої правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» законодавства під час нарахування плати за централізоване опалення, про те, що він не є стороною договору купівлі-продажу теплової енергії від 31 жовтня 2016 року № 1610000767 і на нього не поширюється тариф на теплову енергію, встановлений постановою НКРЕКП від 09 червня 2016 року для ПАТ «Укртрансгаз», про те, що для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року встановлено тариф з централізованого опалення в розмірі 44,93 грн. за 1 кв.м щомісячно, про порушення відповідачем при нарахуванні плати законодавства щодо наявних у позивача пільг.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з'ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного судуухвалити нове судове рішення.

Відповідно до пункту першого частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, не досліджено належним чином зібрані у справі докази, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом судове рішення не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Диканський комбінат комунальних підприємств», треті особи: Диканська селищна рада, Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В.А.Стрільчук Б.І.Гулько В.І.Крат Д.Д. Луспеник М.Є.Червинська