Постанова

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 686/7590/18

провадження № 61-698св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Хмельницький міський перинатальний центр,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Хмельницького міського перинатального центру з позовом про збільшення розміру відшкодування шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Хмельницького міського суду від 15 січня 2003 року вирішено стягувати на користь позивача з Хмельницького пологового будинку втрачений заробіток в розмірі 26,38 грн щомісячно, починаючи з 01 січня 2003 року і довічно.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 червня 2017 року в справі № 686/9907/17 стягнуто на користь ОСОБА_1 з Хмельницького міського перинатального центру щомісячно відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, в розмірі 456,37 грн, починаючи з 01 січня 2017 року і довічно, зобов`язавши відповідача здійснити нарахування та виплату індексації втраченого щомісячного заробітку в розмірі 26,37 грн, починаючи з 01 січня 2017 року включно.

Позивач вказувала, що вартість життя підвищилась, розмір мінімальної заробітної плати збільшився. Крім того, в період між збільшенням розміру мінімальної заробітної плати розмір заробітної плати, який береться для обрахунку розміру відшкодування шкоди, підлягає індексації.

ОСОБА_1 просила:

стягувати на її користь з Хмельницького міського перинатального центру втрачений заробіток, що підлягає відшкодуванню в розмірі 70% п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з 01 січня 2015 року довічно, а також індексувати цю суму в період між змінами розміру мінімальної заробітної плати з 01 січня 2015 року довічно;

зобов`язати Хмельницький міський перинатальний центр здійснити позивачу перерахунок виплаченого щомісячного втраченого заробітку з 01 січня 2015 року на момент фактичного виконання цього рішення суду та виплатити їй різницю, що утворилась в результаті цього перерахунку з врахуванням визначених сум;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Хмельницького міського перинатального центру на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток в розмірі 70% п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 01 січня 2015 року і довічно, зобов`язавши відповідача здійснити нарахування та виплату індексації втраченого щомісячного заробітку та провести перерахунок з врахуванням виплачених сум.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Відповідно до статті 1197 ЦК України розмір втраченого заробітку має обчислюватись, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 червня 2017 року розмір відшкодування шкоди позивачу в сумі 456,37 грн є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі: суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу Хмельницького міського перинатального центру задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров`я або смерті фізичної особи. Щодо цивільних відносин, згідно пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Украйни, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Враховуючи те, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 мало місце 16 листопада 1995 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, питання про відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку має вирішуватися за ЦК Української PCP 1963 року. Суд першої інстанції на зазначені вимоги уваги не звернув і помилково зробив висновок про обґрунтованість позову.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини щодо виплати компенсації продовжують існувати після набрання чинності статті 1197 ЦК України, а тому вказана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а апеляційний суд помилково її не застосував. Жодних приписів пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в такому випадку не порушується, оскільки після набрання чинності ЦК України 2003 року продовжує існувати обов`язок відповідача відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку.

У березні 2019 року Хмельницький міський перинатальний центр подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що оскільки ушкодження здоров`я ОСОБА_1 мало місце 16 листопада 1995 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, то питання про відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку має вирішуватися за ЦК Української РСР 1963 року, а посилання скаржниці на статтю 1197 ЦК України є невірним. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Однак, рішення суду від 15 січня 2003 року ґрунтується на нормах ЦК України у редакції 1963 року як на правовій підставі задоволення вимог позивача. Рішення суду набрало законної сили до набрання чинності ЦК України в редакції 2004 року і не оскаржувалось позивачем. Отже, ОСОБА_1 просила, фактично, про новий перегляд справи у зв`язку із набранням чинності новим ЦК України, який вступив в силу після вирішення справи судом, та встановлення нової суми відшкодування шкоди, що чинним законодавством не передбачено.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Хмельницького міського суду від 15 січня 2003 року стягнуто з Хмельницького пологового будинку на користь ОСОБА_1 4 543,46 грн втраченого заробітку, 835,25 грн витрат на лікування, 125,36 грн витрат на придбання санаторно-курортної путівки, 50 000 грн моральної шкоди, а всього: 55 504,07 грн та втрачений заробіток в розмірі 26,38 грн щомісячно, починаючи з 01 січня 2003 року і довічно.

Рішенням Хмельницького міського суду від 15 січня 2003 року встановлено, що позивачу спричинено ушкодження здоров`я по вині лікаря-гінеколога ОСОБА_2 , який працював в Хмельницькому пологовому будинку. 09 квітня 1996 року ОСОБА_1 стала особою з інвалідністю 2 групи із стійкою втратою працездатності 70 %.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 червня 2017 року в справі № 686/9907/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Збільшено розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімального заробітної плати Стягнуто щомісячно з Хмельницького міського перинатального центру на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, в розмірі 456,37 грн, починаючи з 01 січня 2017 року і довічно, та зобов`язавши відповідача здійснити нарахування та виплату індексації втраченого щомісячного заробітку в розмірі 26,38 грн за період з травня 2012 року по травень 2017 року включно.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмови в позові апеляційний суд вказав, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 мало місце 16 листопада 1995 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, питання про відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку має вирішуватися за ЦК Української PCP 1963 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

У частині третій статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли абопродовжують існувати після набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (абзац 1 частини першої статті 1202 ЦК України).

За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України).

Тобто, цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб - кредиторів встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у триваючих правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року справа № 476/72/17 (провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати».

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Проте апеляційний суд не врахував, що відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, і по суті рішення суду першої інстанції не переглянув. За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність рішення суду першої інстанції та його скасування.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасувати.

Передати справу № 686/7590/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції скасована постанова Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук