ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року

м. Київ

справа № 216/300/21

провадження № 61-9163св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач- Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), Філія 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кіщак Анни Андріївни на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Кузнецова Р. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Центрально-Міський ВДВС у місті Кривий Ріг), Філії 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - Філія 04 ПП «Нива-В.Ш.»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила суд:

- визнати проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , недійсними;

- витребувати від ОСОБА_3 спірну квартиру;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці квартири за кожним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 16 червня 1976 року вона та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. 03 квітня 2007 року подружжям набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 . У свідоцтві про право власності на вказану квартиру власником зазначений ОСОБА_2 .

Вказувала на те, що вона вирішила продати належну їй частку у спільному сумісному майні подружжя, проте виявила, що спірна квартира продана з прилюдних торгів шляхом реалізації арештованого майна і новим власником квартири є ОСОБА_3 .

Зазначала, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна проведені з порушенням її прав як власника майна та з порушенням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіщак А.А., залишено без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 розпоряджався майном (спірною квартирою), яка належала йому на праві особистої приватної власності, проведені прилюдні торги не порушували цивільні права позивача та не впливали на її цивільні обов`язки, оскільки позивач не була та не вважалась власником/співвласником спірного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кіщак А. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що до внесення змін Законом України від 11 січня 2011 року № № 2913-УІ «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, майно що було набуте одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації могли відноситись до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, адже жодних заборон чи застережень з цього приводу законодавство не містило.

Спірна квартира видавалась ОСОБА_2 на всіх його членів сім`ї, а саме на дружину (позивача) та трьох їхніх дітей і приватизувалась саме в інтересах сім`ї.

Суди попередніх інстанцій не досліджували підстави, на яких ОСОБА_2 отримав ордер на спірну квартиру та чи була квартира набута в інтересах сім`ї.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 201/6987/20 (провадження № 61-3915св22), від 24 травня 2023 року у справі № 595/180/22 (провадження № 61-1363св23).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 червня 1976 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 квітня 2007 року № НОМЕР_1 , яке зареєстроване у КП «Криворізьке БТІ» згідно з витягом від 20 червня 2007 року № 14974969 ОСОБА_2 належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до акта обстеження квартири у житловому приміщенні за фактом проживання від 29 грудня 2020 року у вказаній квартирі з 2008 року по теперішній час проживає ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 січня 2021 року № 240019211 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 з 18 березня 2010 року зареєстровано за ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 набув право власності на вказану квартиру шляхом її купівлі з прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що підтверджується протоколом Філії 04 ПП «Нива-В.Ш.» від 17 лютого 2010 року № 0490189-1 та актом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 10 лютого 2021 року № 0206/21 ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , становить 171 700,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кіщак А. А. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що право власності на спірну квартири виникло у ОСОБА_2 внаслідок реалізації ним свого права на приватизацію державного житлового фонду 03 квітня 2007 року.

Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VІ «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, зазначену норму було доповнено частиною п`ятою, згідно з якою об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VІ «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, частину п`яту статті 61 СК України виключено. Проте кодекс доповнено, зокрема пунктом 4 частини першої статті 57 СК України, згідно з яким житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованого житла змінювався. При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12-ц (провадження № 61-6409св18), від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/613/19 (провадження № 61-921св22), від 15 лютого 2023 року у справі № 201/6987/20 (провадження № 61-3915св22), від 26 червня 2024 року у справі № 489/8011/18 (провадження № 61-12139св23).

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірна квартира набута ОСОБА_2 в особисту приватну власність в порядку приватизації і останній розпоряджався цим майном (спірною квартирою), а тому прилюдні торги не порушували цивільні права позивачки та не впливали на її цивільні обов`язки, оскільки позивачка не була та не вважалась власником/співвласником спірного нерухомого майна.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не суперечать висновках, які містяться у постановахВерховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 201/6987/20 (провадження № 61-3915св22), від 24 травня 2023 року у справі № 595/180/22 (провадження № 61-1363св23).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кіщак Анни Андріївни залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник