Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №760/16068/18

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/16068/18

провадження № 61-5835 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Національної гвардії України, військова частина 3027 Національної гвардії України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Національної гвардії України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів:

Кулікової С. В., Олійника В. О., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України, військової частини 3027 Національної гвардії Українипро визнання незаконними та скасування рішень житлово-побутової комісії, поновлення на квартирному обліку.

Позовна заява мотивована тим, що він з 08 серпня 1994 року по 19 вересня 2011 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України. З 06 травня 1997 року він перебував на квартирному обліку, проте не у Службі безпеки України, а при військовій частині 3027 Національної гвардії України.

10 вересня 2011 року його було звільнено у запас та він вийшов на пенсію за станом здоров'я і за вислугою років.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини 3027 Національної гвардії України, оформленим протоколом від 24 липня 2015 року № 11, його було знято з квартирного обліку при військовій частині 3027 Національної гвардії України.

Рішенням центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України від 23 листопада 2015 року вказане рішення було затверджено (протокол № 10), в якому зазначено, що відповідно до наказу голови Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень" Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд, тобто він не може перебувати на квартирному обліку при військовій частині 3027 Національної гвардії України.

Вищевказані рішення житлово-побутових комісій є протиправними, незаконними та такими, що порушують його права на отримання житла, оскільки він з 1997 року на законних підставах перебував на квартирному обліку саме при військовій частині, а стати на квартирний облік, який веде Служба безпеки України, він позбавлений можливості, так як його звільнено у запас та він вийшов на пенсію.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення житлово-побутової комісії військової частини 3027 Національної гвардії України, оформлене протоколом від 24 липня 2015 року № 11; скасувати рішення центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом від 23 листопада 2015 року № 10; зобов'язати військову частину 3027 Національної гвардії України поновити його на квартирному обліку з 06 травня 1997 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення житлово-побутової комісії військової частини 3027 від 24 липня 2015 року, викладене у протоколі № 11, засідання житлово-побутової комісії військової частини 3027 від 24 липня 2015 року, про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1. Скасовано рішення центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України від 23 листопада 2015 року, викладене у протоколі № 10 засідання центральної житлово-побутової комісії головного управління Національної гвардії України від 23 листопада 2015 року, про затвердження рішення командування житлово-побутової комісії військової частини 3027 стосовно зняття з квартирного обліку ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку з 06 травня 1997 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Києві 06 травня 1997 року житлово-побутовою комісією військової частини 3030, де він на той час проходив службу.

Позивач разом з сім'єю потребує поліпшення житлових умов. Безпідставними є посилання відповідачів на те, що прийняття наказу Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень" є належною підставою для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, так як положеннями ЖК УРСР не передбачено такої підстави для зняття з квартирного обліку. Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд, проте позивач не може бути зарахований на цей квартирний облік, зокрема, на підставі нової інструкції, оскільки з 19 вересня 2011 року вже не проходить службу у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я.

Таким чином, зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, на якому він перебував правомірно, порушує його право, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене статтею 47 Конституції України та статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за умовами яких кожен має право на житло.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 рокуапеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що підставою для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку було прийняття Службою безпеки України наказу від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень", відповідно до якого Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд, а позивач 06 травня 1997 року був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Києві житлово-побутовою комісією військової частини 3030, де він на той час проходив службу. Отже, затвердження Службою безпеки України нової інструкції у 2007 році не є правовою підставою для зняття у 2015 році особи з квартирного обліку. Крім того, позивач не може бути зарахований на квартирний облік Службою безпеки України, на підставі нової інструкції, оскільки з 19 вересня 2011 року вже не проходить службу у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Головне управління Національної гвардії України просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 760/16068/18 з Солом'янського районного суду м. Києва.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, як колишній військовослужбовець Служби безпеки України, ніколи не був військовослужбовцем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, унаслідок чого у ОСОБА_1 разом з сім'єю відсутнє право перебувати на квартирному обліку у Національній гвардії України. Служба безпеки України веде власний квартирний облік, тому позивач мав перебувати саме на цьому обліку відповідно до наказу Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень". Крім того, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 1993 року № 162 "Про затвердження Положення про військову контррозвідку Служби безпеки України та реалізацію змісту його пунктів", на підставі якого позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині, скасовано наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 вересня 2012 року № 813.

Таким чином, рішення житлово-побутової комісії військової частини 3027 Національної гвардії України, оформлене протоколом від 24 липня 2015 року № 11, та рішення центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом від 23 листопада 2015 року № 10, є законними і обґрунтованими, а судами було порушено положення Закону України "Про Службу безпеки України", Закону України "Про Національну гвардію України".

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Відповідачами неправомірно було знято позивача з квартирного обліку, чим порушено право останнього на житло. ОСОБА_1 був позбавлений можливості стати на квартирний облік, який веде Служба безпеки України, станом на час винесення Службою безпеки України наказу від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень", оскільки був чинним наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 1993 року "Про затвердження Положення про військову контррозвідку Служби безпеки України та реалізацію змісту його пунктів", згідно з пунктом 4.5 якого співробітники військової контррозвідки забезпечуються житлом у відповідності з встановленими законодавством України нормами за рахунок оперативно обслуговуваних військових частин Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України та інших військових формувань. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 1993 року "Про затвердження Положення про військову контррозвідку Служби безпеки України та реалізацію змісту його пунктів" скасовано лише 19 вересня 2012 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 813, тобто коли позивач перебував на пенсії за станом здоров'я і вислугою років.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 08 серпня 1994 року по 19 вересня 2011 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Служби безпеки України (а. с. 10-11, т. 1).

06 травня 1997 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Києві, що підтверджується витягом з протоколу від 06 травня 1997 року № 1 житлово-побутової комісії військової частини 3030. У вказаному протоколі зазначено, що до зарахування підлягає старший лейтенант ОСОБА_1 зі складом сім'ї (дружина та син), оперуповноважений частини. У збройних силах служить з 1990 року, у військовій частині з 1996 року. Призначений після закінчення академії Служби безпеки України для подальшого проходження служби в військову частину 3030 на посаду оперуповноваженого (а. с. 17, т. 1).

Також судами установлено, що у судовому засіданні в суді першої інстанції представник військової частини 3027 Національної гвардії України пояснив, що ОСОБА_1 спочатку був зарахований у військову частину 3030, а потім перевівся у військову частину 3027, тому саме у цій частині і перебував на квартирному обліку.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини 3027 Національної гвардії України, оформленим протоколом від 24 липня 2015 року № 11, ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку при військовій частині 3027 Національної гвардії України. У цьому протоколі зазначено, що відповідно до наказу Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень" Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд (а. с. 108, т. 1).

Рішенням центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України, оформленим протоколом від 23 листопада 2015 року № 10, рішення командування житлово-побутової комісії військової частини 3027 Національної гвардії України від 24 липня 2015 року щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку було затверджено (а. с. 15-16, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною 1 статті 31 ЖК УРСР, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, частиною 1 статті 31 ЖК УРСР та іншими актами законодавства УРСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах (стаття 33 ЖК УРСР).

Згідно зі статтею 34 ЖК УРСР такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством. Облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання (стаття 37 ЖК УРСР).

Статтею 43 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Відповідно до частини 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні положення закріплені у пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081.

Частина 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" містить вичерпний перелік підстав, які дають право для залишення військовослужбовців на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов у військовій частині, після звільнення з військової служби.

Застосування частини 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" безпосередньо пов'язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у частині 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169 цс 18) та постанові Верховного Суду від 06 серпня 2021 року у справі № 456/2650/19 (провадження № 61-5341 св 21).

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що 06 травня 1997 року ОСОБА_1, оперуповноважений частини, був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Києві житлово-побутовою комісією військової частини 3030.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що прийняття Службою безпеки України наказу від 06 листопада 2007 року № 792 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень", відповідно до якого Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд, не може бути правовою підставою для зняття у 2015 році ОСОБА_1 з квартирного обліку, оскільки положеннями закону таких підстав для зняття з квартирного обліку не передбачено. Крім того, позивач позбавлений можливості бути зарахованим на квартирний облік Службою безпеки України, на підставі нової інструкції, оскільки з 19 вересня 2011 року вже не проходить службу у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я.

Отже, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, на якому він перебував правомірно, порушує його право, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене статтею 47 Конституції України та статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за умовами яких кожен має право на житло.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач, як колишній військовослужбовець Служби безпеки України, ніколи не був військовослужбовцем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, унаслідок чого у ОСОБА_1 разом з сім'єю відсутнє право перебувати на квартирному обліку у Національній гвардії України, є безпідставними та спростовуються витягом з протоколу від 06 травня 1997 року № 1 житлово-побутової комісії військової частини 3030, в якому зазначено, що до зарахування підлягає старший лейтенант ОСОБА_1 зі складом сім'ї (дружина та син), оперуповноважений частини. У збройних силах служить з 1990 року, у військовій частині з 1996 року. Призначений після закінчення академії Служби безпеки України для подальшого проходження служби в військову частину 3030 на посаду оперуповноваженого (а. с. 17, т. 1). Таким чином, відповідачами належними доказами не спростовано правомірності зарахування 06 травня 1997 році ОСОБА_1, який з 1990 року проходив службу у Збройних силах України, на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Києві саме житлово-побутовою комісією військової частини 3030. Крім того, вказані доводи касаційної скарги спростовуються посиланнями позивача на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 1993 року № 162 "Про затвердження Положення про військову контррозвідку Служби безпеки України та реалізацію змісту його пунктів", згідно з пунктом 4.5 якого співробітники військової контррозвідки забезпечуються житлом у відповідності з встановленими законодавством України нормами за рахунок оперативно обслуговуваних військових частин Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України та інших військових формувань (а. с. 41-42, т. 1).

Посилання касаційної скарги на те, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 1993 року "Про затвердження Положення про військову контррозвідку Служби безпеки України та реалізацію змісту його пунктів" скасовано наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 вересня 2012 року № 813, висновків судів не спростовують, оскільки 10 вересня 2011 року позивача було звільнено у запас та він вийшов на пенсію за станом здоров'я і за вислугою років, тобто за час служби він був позбавлений можливості стати на квартирний облік у Службі безпеки України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної гвардії Українизалишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець